Ухвала суду № 49714407, 04.09.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 вересня 2015 року Справа № 918/22/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Грека Б.М.,суддівБондар С.В. (доповідач), Кондратової І.Д., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 рокуу справі№ 918/22/14за позовомВідкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів"до Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області; Здолбунівська міська рада,провизнання права власності на нерухоме майно,та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"доВідкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод продовольчих товарів"провизнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року скасувати в частині визнання за Відкритим акціонерним товариством "Здолбунівський завод продовольчих товарів" права власності на побутовий корпус, будівлю трансформаторної підстанції, пункту технічного обслуговування, механічну майстерню, башту водонапірну, одну артезіанську свердловину, одну пожежну водойму, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику з огляду на наступне.

Згідно з частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

До касаційної скарги скаржником додано платіжне доручення № 64-33-1 від 26.05.2015 року відповідно до якого судовий збір сплачено в сумі 1278,90 грн.

Відповідно до пункту 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Предметом спору у даній справі (а також предметом оскарження в касаційній інстанції) є визнання права власності на об'єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу.

В матеріалах справи міститься дублікат наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 05.07.2001 № 252 (а.с.19, т.1), в якому наведено перелік спірного майна та його залишкову (балансову) вартість станом на 01.12.1993 р. в карбованцях (а.с. 20-21, т.1).

Згідно до пояснень відповідача за первісним позовом (т.2 а.с. 226) судовий збір ним був розрахований при подачі апеляційної скарги як мінімальна ставка у майновому спорі.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997 роках" підприємствам і організаціям усіх форм власності, включаючи бюджетні установи та організації, провести до 1 липня 1996 року індексацію балансової вартості основних фондів (крім житла), за індексами, визначеними Міністерством статистики на 1 жовтня 1995 року. Індексації підлягають наявні основні фонди, що перебувають на балансі підприємств, установ і організацій за станом на 1 квітня 1996 року.

Отже, при розрахунку суми судового збору потрібно враховувати вартість спірного майна (яка визначена у карбованцях) з урахуванням його індексації.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги заявником не було враховано, що при розрахунку судового збору він повинен був врахувати приписи зазначеної вище постанови КМ України.

Враховуючи викладене, платіжне доручення № 64-33-1 від 26.05.2015 року, не може бути належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановленому розмірі, а тому касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі № 918/22/14 не приймати до розгляду та повернути скаржнику.

Повернути Публічному акціонерному товариству акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (69037, м. Запоріжжя, вул.40 років Радянської України, 39 д, код ЄДРПОУ 13857564) судовий збір у розмірі 1 278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 90 коп. сплачений за платіжним дорученням № 64-33-1 від 26.05.2015 року, за подання касаційної скарги.

Головуючий Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. Д. Кондратова