Постанова № 4968931, 29.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.09.09Справа №2а-5915/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ДП «Кримський Винний Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «LEMPIRE DU VIN»

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача Бабешко М.М. - -пред-к, дов. № 5 від 01.06.2009 р.

від відповідача Крекотинь Г.М. пред-к, дов. № 77 від 06.09.2007 р.

Суть спору: ДП «Кримський Винний Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «LEMPIRE DU VIN» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії (далі відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001413/0000332200/0 від 31.12.2008 р. та № 001414/0000342200/0 від 31.12.2008 р. Вимоги мотивовані тим, що відповідач за результатами проведення планової виїзної перевірки 25.12.2008 р. прийняв акт №3671/23-1/32945625 , в якому зробив невірні висновки про порушення позивачем положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , необгрунтованно нарахував пеню за порушення стоків отримання коштів по зовнішньоекономічними договорами. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняти рішення про застосування до позивача штрафних санкцій , яки на його думку неправомірні , в наслідок чого зазначені рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 11.06.2009 р. , надав заперечення на позов ( вих. № 1582/9/100 від 09.06.2009 р. ) , в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Під час проведення судових засідань представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 07.11.2008 р. № 2983 та № 3107 від 04.12.2008 р. представник відповідача провів планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. , валютного та іншого законодавства з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. , за результатами якої 25.12.2008 р. був складений акт № 3671/23-1/32945625 .

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем , зокрема, ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , строків декларування валютних цінностей та іншого майна , які перебувають за межами України.

На підставі акту № 3671/23-1/32945625 відповідачем 31.12.2008 р. прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001413/0000332200/0 , відповідно до якого за порушення позивачем ст.1,ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» згідно зі ст. 4 зазначеного Закону до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63517,05 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 001414/0000342200/0 згідно з яким відповідно до ст.16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 1020 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зазначено ,що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (ст.2 Закону).

Ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає нарахування пені у розмірі 0,3% за кожний день прострочення за невчасне надходження валютної виручки на адресу резидента.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «ТВП Імпекс»(Російська Федерація ,м. Санкт - Петербург) 12.05.2006 р. був укладений договір №RC-1205/06 , предметом якого було виготовлення та поставка на умовах DDU товару - корончатих пробок марки Ring Crown з логотипом замовника. Сторони узгодили, що розрахунки за зазначеним контрактам мали були виконуватись на умовах передплати. Позивач згідно з платіжними дорученнями № 669 та № 670 від 22.11.2007р. здійснив передплату за товар у сумі 20140, 82 Євро.

За таких обставини суд вважає обґрунтованими твердження представників сторін про те, що відповідно до зазначених вище положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» граничний термін завершення позивачем імпортної операції після здійснення авансового платежу без необхідності отримання висновку центрального органу державної влади з питань економічної політики був 20.05.2008 р.

Згідно з наданими сторонами документами на виконання умов договору №RC-1205/06 від 12.05.2006 р. ТОВ «ТВП Імпекс»(Російська Федерація ,м.Санкт-Петербург) було здійснено поставку партії товару - корончатих пробок марки Ring Crown - у кількості 230 гофроящиков , що підтверджено ВМД № 6000060000/2008 /000040 типу ІМ-41 на суму 144593,77 грн. , що складає 19446,24 Євро. Крім того сторонами 09.01.2008 р. було також підписано Акт приймання передачі виконаних робіт , згідно з яким позивачем було прийнято роботи по виготовленню форм для друку у кількості 1 штуки для підготовки до виробництва видів пробки пі торговельною маркою Ring Crown вартістю 350 Євро.

До матеріалів справи залучена копія ВМД № 6000060000/2008 /000040 типу ІМ-41 , на якої є відмітка Кримської регіональної митниці про те, що товар знаходиться під митним контролем з 24.01.2008 р.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України (далі МК України) під "ввезенням в Україну та вивезенням з України" розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про те, що придбаний у нерезидента - ТОВ «ТВП Імпекс»(Російська Федерація , м.Санкт-Петербург)- позивачем згідно з умовами договору №RC-1205/06 від 12.05.2006 р. товар та послуги на суму 19996,24 Євро були ним отримані , в термін, передбачений ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме до 20.05.2008 р.

В силу викладеного, приймаючи до уваги часткове повернення сум попередніх оплат контрагентом нерезидентом у розмірі 43,60 Євро , що підтверджено представниками податкового органу під час проведення перевірки, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу пені згідно зі ст.4 зазначеного Закону за платежі, здійснені ним на підставі платіжних доручень №669 та № 670 від 22.11.2007 р. на виконання умов контракту №RC-1205/06 від 12.05.2006 р.

Матеріали справи свідчать про те, що у позивача після 24.01.2008 р. виникли суперечки з митним органами , щодо визначення коду та ціни товару , ввезення якого на митну територію України було здійснено на підставі ВМД № 6000060000/2008 /000040 типу ІМ-41 . Але суд вважає необхідним визначити, що відповідно до зазначених вище положень чинного законодавства України , зокрема, МК України та Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", саме 24.01.2008 р. є датою закінчення строку поставки (повернення) товару позивачу, вартість якого була ним перерахована нерезиденту згідно з платіжними дорученнями № 669 та № 670 від 22.11.2007р. .

Суд також вважає необхідним визначити, що ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України(ст. 37 МК України ), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття "перетину товаром митного кордону України" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України ввезенням товару в Україну", підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який підтверджує факт та визначає дату перетину товаром митного кордону України. При чому, "перетин товаром митного кордону України", який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем" з відповідною датою, не можна ототожнювати з "пропуском товарів через митний кордон України", який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст. 69 МК України ) і який підтверджується оформленою ВМД. Враховуючи вищевикладені положення законодавства, імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Надані позивачем документи свідчать про те, що на виконання умов контракту № 804/93663443/039 від 28.03.2006 р. позивачем згідно з ВМД №600060000/7000058 від 09.02.2007 р. вивезено за межи митної території України на адресу ТОВ «Ай-Ел-Ес Винланд» товару у кількості 15600 склянки вина на суму 690924рос. руб (132194,49 грн.). До матеріалів справи залучена копія акту експертизи Торгово-промислової палати Російської Федерації № 009 від 16.02.2007 р. ( м. Орел) , в якому зазначено, що в наслідок пошкодження автомобіля марки ДАФ держ. Номер 015-74 АВ/10558 АА було пошкоджено товар, фактична кількість непошкоджених пляшок складає 15403 шт.

Згідно імпортною ВМД № 302126502 ТОВ «Ай-Ел-Ес Винланд» було проведено митне оформлення 15403 пляшок вина . Між позивачем та нерезидентом - ТОВ «Ай-Ел-Ес Винланд» - було проведено розрахунок за фактично отриманий останнім товар у кількості 15403 пляшки вина на суму 682198,97 рос.руб В силу викладеного стає зрозумілим, що нерезидентом в терміни , передбачені Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", на підставі умов контракту № 804/93663443/039 від 28.03.2006 р. було проведено розрахунок за фактичну кількість товару , поставленого позивачем, у розмірі 682198,97 рос.руб за 15403 пляшки вина, право власності на яки перейшло до нього після завершення процедури їх митного оформлення. Право власності на розбити пляшки вина у кількості 197 шт. не перейшло до ТОВ «Ай-Ел-Ес Винланд» , відповідно до ст. 6 контракту №804/93663443/039 від 28.03.2006 р. ризик втрати, пошкодження чи випадкової загибелі товару на момент пригоди та оформлення акту експертизи Торгово-промислової палати Російської Федерації № 009 від 16.02.2007 р. ніс позивач, як власник товару.

В силу викладеного суд вважає помилковими висновки податкового органу про неотримання позивачем виручки у сумі 4111,73 рос.руб за товар в кількості 197 пляшок вина , який був експортований ТОВ «Ай-Ел-Ес Винланд» згідно з ВМД №600060000/7000058 від 09.02.2007 р.

За таких обставин суд вважає, що, зробивши висновок про порушення позивачем ст.1 та ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" відповідач діяв невмотивовано , без зясування дійсних обставин справи , в наслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасуванню рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 001413/0000332200/0 від 31.12.2008 р.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач з 09.02.2007р. не надавав в порядку, встановленому чинним законодавством України відомостей про те, що товар на суму 4111,73 рос. руб. , експортований за межи України на підставі ВМД №600060000/7000058, було знищено в наслідок ДТП, про що свідчить акт експертизи Торгово-промислової палати Російської Федерації № 009 від 16.02.2007р.

За таких обставин , керуючись Постановою НБУ № 136 від 24.03.99 р., якою затверджена Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, відповідно до Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 р. « Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , приймаючи до уваги положення Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 542 від 04.10.99 р. (зареєстровано в Мінюсті України 19.10.99 р. за № 712/4005) , звітні періоди ненадання вказаної інформації , суд приходить , що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції у сумі 1020 грн., в наслідок чого відсутні підстави для скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій № 001414/0000342200/0 від 31.12.2008 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.09.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.10.2009 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та касувати рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії про застосування штрафних (фінансових) санкцій №001413/0000332200/0 від 31.12.2008 р. .

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.