Ухвала суду № 49680821, 02.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2222/15-ц 02.09.2015 02.09.2015 02.09.2015

Провадження №22-ц/784/2095/15

Провадження № 22-ц/784/2095/15 Головуючий першої інстанції: Щербина С.В.

Категорія:27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

за участю: секретаря судового засідання: Гордійчук С.С., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Ремешевського Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк")

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2015 року

за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "ПриватБанк" про розірвання договорів банківських рахунків та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив позов до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання договорів банківських рахунків та стягнення коштів.

Позивач вказував, що уклав з відповідачем договори банківських рахунків НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 на яких відповідно знаходяться грошові кошти: 10945,42 дол. США, 8591,25 грн., 5039,42 рублів РФ.

Проте відповідач через систему «Приват-24» незаконно обмежив йому доступ до користування та розпорядження належними йому коштами на рахунках з посиланням на те, що платежі по Кримським філіалах банку заборонені. На неодноразові звернення до відповідача з вимогою усунути перешкоди у користуванні коштами та надати інформацію щодо руху коштів на банківських рахунках останній посилаючись на політичні події в Україні та припинення діяльності відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя вимогу залишив без задоволення.

Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договори банківських рахунків НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4 та стягнути з відповідача залишки грошових коштів на рахунках, а саме 10945,42 доларів США, 8591,25 грн., 5039,42 рублів РФ та 972,77 дол. США, 765,31 грн. пені за період з 19 грудня 2014 року по 18 березня 2015 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Розірвано договори банківських рахунків, укладених між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк", відповідно до яких випущено платіжні картки MasterCard Universal НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 10945,42 доларів США, 8591,25 грн., 5039,42 рублів РФ та 21211,23 грн. пені.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені договори банківських рахунків, відповідно до яких випущені платіжні картки MasterCard Universal НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Зазначені рахунки були відкриті в Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ "ПриватБанк".

За даними роздруківки з інтернет - сторінки з облікового запису в системі «Приват-24» від 19 грудня 2014 року слідує, що операції з платежами по Кримським філіалам ПАТ КБ "ПриватБанк" заборонені (а.с.22-23).

Згідно наданих позивачем чеків ПАТ КБ "ПриватБанк" залишки грошових коштів на рахунках позивача станом на 19 лютого 2015 року становлять: НОМЕР_1 - 10945,42 дол. США, НОМЕР_2 - 8591,25 грн., НОМЕР_3 - 5039,42 рублів РФ (а.с.33).

Відповідно до ст.1066 ЦК за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування в видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За правилами ст.ст.526,629 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання.

Стаття 651 ЦК передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Згідно зі ст.1075 ЦК договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до положень п.32.2. ст.32 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплати платнику пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений між ними.

За таких обставин, а саме доведення факту порушення відповідачем зобов'язань по виконанню розпоряджень позивача про перерахування і видачу грошових коштів з рахунків, що є істотним порушенням, суд дійшов до вірного висновку про розірвання договорів банківських рахунків, стягнення залишків грошових коштів з рахунків та пені.

Аргументи банку, які до того ж виникли лише при подачі апеляційної скарги, щодо відсутності правовідносин з позивачем є безпідставними і спростовуються наданими позивачем письмовими доказами (чеки про залишки коштів на рахунках, платіжні картки MasterCard Universal НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, роздруківки облікового запису в системі „Приват24"), яким суд дав оцінку у відповідності зі ст.212 ЦК. Будь-яких фактичних даних на спростування цього банк не надав.

Твердження апелянта щодо порушення матеріального закону при вирішенні вимог про стягнення пені не можна визнати обґрунтованими, так як до спірних правовідносин, виходячи з відсутності договірного врегулювання цього питання сторонами, правомірно застосовано п.32.2. ст.32 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на яку в рішенні суду є відповідне посилання.

Доводи апелянта відносно його заміни у спірних зобов'язаннях на автономну некомерційну організацію „Фонд захисту вкладників", яка підпорядкована державі агресору не мають під собою підґрунтя, тому що відповідно до ст.1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. А відносини між банком і клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст.55 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Припинення ж діяльності підрозділів банків на тимчасово окупованій території на підставі п.5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року №260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" не звільняє відповідача від зобов'язань за договорами банківських рахунків, оскільки цим нормативним документом не було запроваджено обмежень на діяльність ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридичної особи включаючи зупинення операцій по рахунках (ст.ст.95,96 ЦК, ст.58 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

З огляду на вищенаведені мотиви колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ "ПриватБанк" відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: