Ухвала суду № 49654042, 02.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10603/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорчоко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Представництва "Ройтерс Лімітед" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Представництво "Ройтерс Лімітед", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032211 від 05 січня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 2 103 869,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000032211 від 05 січня 2015 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва "Ройтерс Лімітед" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 18.12.2014 року № 1795/22-11/23699416 (надалі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.160.8 ст. 160 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013 р. всього у сумі 1955595 грн., в тому числі за III квартал 2011 року в сумі 226424 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 230379 грн., за 2012 рік в сумі 818580 грн., за 2013 рік в сумі 680212 грн. У відповідності до ст.102., ст. 114 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, за III квартал 2011 року сума у розмірі 226424 грн. не підлягає донарахуванню та сплаті до бюджету. В результаті вище викладеного підлягає донарахуванню та сплаті до бюджету суми податку на прибуток у сумі 1729171 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 230379 грн., за 2012 рік в сумі 818580 грн., за 2013 рік в сумі 680212 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивачем подано заперечення на Акт перевірки до Податкового органу, за результатом розгляду заперечень Податковий орган Листом від 30.12.2014 року №32360/10/26-59-22-11 повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення Позивача без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032211 від 05 січня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 2 103 869,00 грн., за основним платежем 1729171 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 374698 грн.

Позивачем не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві, за результатами розгляду скарги, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 13.03.2015 року №4156/10/26-15-10-05-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення та донараховує податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 226 424,00 грн., а первинну скаргу без задоволення.

На підставі вищезазначеного рішення ГУ ДФС у м. Києві ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 року №0000032211/11, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 226 424,00 грн.

Позивачем подано скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення та на рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.03.2015 року №4156/10/26-15-10-05-25, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 22.05.2015 року №10797/6/99-99-10-01-04-25, яким скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ДФС у м. Києві від 18.03.2015 року №0000032211/1 та у відповідній частині рішення про результати розгляду первинної скарги та залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ДФС у м. Києві від 05.01.2015 року №0000032211 та у відповідній частині рішення про результати розгляду первинної скарги, а скарги - задовольняє частково.

Не погоджуючись з зазначеним вище податковим повідомленням рішенням від 05.01.2015 року №0000032211, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що Позивач не є постійним представництвом, а тому доходи представництва із врахуванням положень Конвенції мають оподатковуватися у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства України є необґрунтованими.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Представництво"Ройтерс Лімітед" є зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України представництвом нерезидента, не має статусу юридичної особи (є відокремленим підрозділом) та фінансується виключно компанією "РОЙТЕРС ЛІМІТЕД", юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Великобританії, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 03.10.1995 року, реєстраційний №ПІ-1029.

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Відповідно до пункту 133.2 статті 133 Податкового кодексу України Платниками податку - нерезидентами є: юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Підпунктом 141.4.7. пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що звільненню від сплати податку на прибуток в Україні підлягає представництво нерезидента, яке виконує виключно підготовчі або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів її господарської діяльності, та не маючи ознак постійного представництва в розумінні пп. 14.1.193 ПК України та ст. 5 Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанією «Reuters Limited» (Сполучене Королівство) статус податкового резидента Великобританії підтверджується довідками про підтвердження статусу резидента Великобританії за 2011-2013 роки.

Згідно з рішенням Ради Директорів Компанії від 26 січня 1996 року, Представництво "Ройтерс Лімітед" було створено для здійснення в Україні діяльності допоміжного та підготовчого характеру.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 376214 від 14 червня 2011 року, Представництво здійснювало наступні види діяльності за класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005:

74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки;

74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

В зв'язку з прийняттям та введенням у дію наказом Держспоживстандарту України № 457 від 11 жовтня 2010 року Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 Представництвом по приведено свою діяльність у відповідність з цим наказом. Відповідно до довідки Головного управління регіональної статистики № 774588 від 08 листопада 2012 року, видами ляпьності Представництва є:

73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

При цьому, Представництва "Ройтерс Лімітед" не є юридичною особою, одержує кошти від компанією "РОЙТЕРС ЛІМІТЕД" на банківський рахунок грошові кошти непов'язані з підприємницькою діяльністю та спрямовані на утримання представництва.

Разом з тим, з акту перевірки також вбачається, що за період перевірки Представництво здійснювало наступні види діяльності за КВЕД ДК 009:2005 та ДК 009:2010: Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (Цей підклас включає: вивчення потенційних можливостей ринку, попиту та потреб споживачів з метою поліпшення збуту та розроблення нових видів продукції, включаючи статистичний аналіз результатів; вивчення суспільної думки щодо політичних, економічних та суспільних питань, а також статистичний аналіз результатів ); Консультування з питань комерційної діяльності та управління (Цей підклас включає: консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності та державним службам у галузі зв'язків із громадськістю та обміну інформацією, розроблення систем бухгалтерського обліку, програм обліку виробничих витрат, процедур контролю за виконанням кошторису тощо; консультування та надання практичної допомоги комерційним підприємствам та державним службам в галузі планування, організації, забезпечення ефективності та контролю, інформації для управління тощо; консультування фермерів з питань управління, а також спеціалістами у галузі сільського господарства (агрономами, економістами тощо);- арбітраж та вирішення конфліктів між працівниками та роботодавцями ).

Також, в акті перевірки зазначається, що Представництво фактично здійснює діяльність зі збору, як на території України, так і за її межами фото- та відеоматеріалів різної тематики про різнобічні актуальні події, фінансової, економічної, культурної та іншої інформації.

Основна діяльність Компанії полягає у використанні, отриманні, придбанні та передачі безпровідними, телеграфічними, телефонними та телексними засобами повідомлень та інформації, їх випуск, публікацію та введення в обіг чи інше використання з метою отримання Компанією прибутку або інших вигод. Зокрема, фінансова звітність Компанії за 2013 рік вказує на те, що діяльність Компанії полягає у постачанні глобальній бізнес-спільноті та засобам масової інформації широкого спектру продуктів, що включає фінансові показники в режимі реального часу, системи управління інформацією та доступ до цифрових та текстових баз інформації, новин та повідомлень.

Тобто, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу та співставлення видів діяльності Представництва з основними видами діяльності Компанії вбачається, що Представництво не здійснює будь-яких видів основної діяльності Компанії. Представництво здійснює лише ті види діяльності, які носять підготовчий та допоміжний характер по відношенню до основних видів діяльності Компанії.

При цьому, суд першої інстанції правомірно звертає увагу, що зібрана інформація не є самостійним комерційним Продуктом і не постачається Представництвом третім особам на платній або безоплатній основі, що, в свою чергу, в Акті перевірки не зазначено та не встановлено, що Представництвом надавалися платні послуги третім особам.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Представництво "РОЙТЕРС ЛІМІТЕД" виконує виключно підготовчі або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів її господарської діяльності материнської компанії.

Згідно з пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно ст. 5 Конвенції, для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке підприємство повністю або частково здійснює свою комерційну діяльність. Термін "постійне представництво", зокрема, включає: (a) місцезнаходження дирекції; (b) відділення; (c) контору; (d) фабрику; (e) майстерню; (f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; (g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке місце видобутку природних ресурсів. Будівельний майданчик, монтажний або складальний об'єкт є постійним представництвом лише в тому разі, якщо він існує більше дванадцяти місяців. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає: (a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або постачання товарів чи виробів, що належать підприємству; (b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству виключно з метою зберігання, показу або постачання; (c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству виключно з метою переробки іншим підприємством; (d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі виробів чи товарів або збирання інформації для підприємства; (e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; (f) утримання постійного місця діяльності виключно для будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах (a) - (e) цього пункту, за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер. Якщо крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 6 цієї статті, інша особа, незалежно від пунктів 1 і 2 цієї статті, діє від імені підприємства, і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця постійного представництва згідно з положеннями цього пункту. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють в рамках своєї звичайної діяльності. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави, або яка здійснює комерційну діяльність у цій другій Договірній Державі (або через постійне представництво, або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює жодну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, що внаслідок діяльності Представництва в Україні, Компанія не отримувала доходів з джерелом їх походження з України, а також те, що Представництво фінансується виключно за рахунок Компанії, що встановлено та підтверджено під час перевірки, відсутні підстави для висновку про те, що через Представництво здійснюється господарська діяльність Компанії і що Представництво відповідає визначенню постійного представництва.

Крім того, Представництво не отримує будь-яких доходів, платежів та вигод від третіх осіб і не вступало з такими особами у договірні чи інші відносини і не діяло в їх інтересах чи на їх користь.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтовнаого висновку, що Позивач не є постійним представництвом ст. 5 Конвенції, оскільки Позивач займається виключно збиранням інформації для Компанії, що у свою чергу свідчить про те, що Позивач не є постійним представництвом (пп. d п. 4 ст. 5 Конвенції).

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в постанові від 25.02.2015 року №К/800/36180/13.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

В порушення ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, що викладені в Акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене та, зважаючи на те, що Представництво "РОЙТЕРС ЛІМІТЕД" не є постійним представництвом та здійснює діяльність підготовчого та допоміжного характеру для головної компанії, то колегія суддів погоджується яхз висновком суду першої інстанції, що доходи представництва із врахуванням положень Конвенції мають оподатковуватися у Сполучене Королівство, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства України є необґрунтованими.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 03 вересня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.