Ухвала суду № 49653917, 27.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4194/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В.,

при секретарі - Чеботок Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою заяву про вжиття запобіжних заходів задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 24 жовтня 2014 року представником арбітражного керуючого ОСОБА_2 отримано повідомлення про проведення планової невиїзної перевірки від 23 жовтня 2014 року №1305/10-37, копію посвідчення на проведення планової невиїзної перевірки від 23 жовтня 2014 року №76/10-41.

Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України на засіданні 03.02.2015 розглянуто подання від 24 грудня 2014 року №326 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення на підставі листа ГУЮ у місті Києві від 12 грудня 2014 року №1489/10-37, за результатами чого вирішено:

- застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі вказаного подання; внести подання до відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження; рекомендувати департаменту з питань банкрутства відповідача на підставі подання комісії про застосування до позивача дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на позивача дисциплінарного стягнення вигляді попередження;

- у зв'язку з тим, що підставою для внесення пропозиції щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки та перевірка проведена не була, рекомендувати департаменту з питань банкрутства відповідача включити до проекту наказу відповідача «Про затвердження плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на II квартал 2015 року» планову перевірку діяльності позивача;

- рекомендувати департаменту з питань банкрутства відповідача повідомити про прийняте рішення позивача та ГУЮ у місті Києві.

На підставі вищевикладеного, 16 березня 2015 року відповідачем оформлено наказ №86/7 «Про накладення на арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження», яким, зокрема, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на позивача.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду та додатково подав заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, що до прийняття у справі судового рішення по суті дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З наведеної правової норми слідує, що обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом якої при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в своєму клопотанні про забезпечення позову просить, зокрема зупинити дію протоколу №26/02/15 засідання дисциплінарної комісії від 03 лютого 2015 року в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, а також заборонити відповідачу вчиняти дії щодо видання наказу про проведення планової перевірки діяльності позивача у ІІ кварталі 2015 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивачем покладено припущення того, що при повторній плановій перевірці його діяльності, як арбітражного керуючого, відповідачем може знову прийнято рішення щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, а також, діяльність позивача може бути безпідставно зупинена або позивач може взагалі бути позбавлений права здійснювати функції арбітражного керуючого.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням позивача, адже останнім не надано жодних доказів призначення планової перевірки, а також того, що за її результатами буде прийнято рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії протоколу №26/02/15 засідання дисциплінарної комісії від 03 лютого 2015 року в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, є фактично, вирішення справи по суті.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що за умов відсутності у спірних правовідносинах існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також, неможливості без вжиття таких заходів захисту прав позивача, які останній вважає порушеними, дане клопотання позивача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Файдюк В.В.