Ухвала суду № 49653743, 27.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2015 рокусправа № 804/20620/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі № 804/20620/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Завод Приват-Кабель" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Завод Приват-Кабель" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати неправомірними дії щодо встановлення визначених актом відповідача №3282/04-61-22-2/33116889 від 27.11.2014р. порушень позивачем норм чинного законодавства України; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0005122202 від 04.12.2014 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1 650 063,00 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Завод Приват-Кабель" задоволено частково. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005122202 від 04.12.2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача зазначив, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому підстави для його скасування відсутні. Просив відмовити у задоволені скарги відповідача.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією в період з 18.11.2014р. по 21.11.2014р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період серпень 2014р. по взаємовідносинам з ТОВ "КАСТОРС" (код ЄДРПОУ 39286974).

Під час перевірки встановлені такі порушення:

- п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ "КАСТОРС", що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 1 100 042 грн.;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ "НВО Завод Приват-Кабель" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2014 року включено ПДВ на підставі податкових накладних №3040 від 31.08.2014р., №3041 від 31.08.2014р., №3042 від 31.08.2014р., №3043 від 31.08.2014р., №3044 від 31.08.2014р., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт №3282/04-61-22-2/33116889 від 27.11.2014р..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005122202 від 04.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - 1 100 042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 550 021,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з наступного.

Так, судом було встановлено, що 21.08.2014р. між позивачем (покупець) та ТОВ "КАСТОРС" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2108. За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію (товар), кількість, найменування, ціна якого узгоджується сторонами в розрахункових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість.

Попередньо до укладення зазначеного договору ТОВ "КАСТОРС" було надано позивачу комерційну пропозицію із переліком товарів - матеріалів для виробництва кабелю та дріту, які можуть бути поставлені до ТОВ "НВО Завод Приват-Кабель".

На виконання укладеного договору ТОВ "КАСТОРС" виписано на адресу позивача видаткові накладні від 21.08.2014р., 22.08.2014р., 25.08.2014р., 26.08.2014р., 27.08.2014р., 31.08.2014р. на товар (припій, дріт, алюмофлекс, пластикат, каталізатор, барвник, жила, стренга).

Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем за умовами договору самостійно, транспортом, який знаходиться у власності позивача, що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, які долучено до матеріалів справи та копіями наказів про службове відрядження працівників ТОВ "НВО Завод Приват-Кабель".

За фактом виконання умов укладеного договору ТОВ "КАСТОРС" виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Листом №17/11-2к від 17.11.2014р. (до початку проведення перевірки) ТОВ "НВО Завод Приват-Кабель" повідомило податковий орган про те, що податкові накладні №3040 від 31.08.2014р., №3041 від 31.08.2014р., №3042 від 31.08.2014р., №3043 від 31.08.2014р., №3044 від 31.08.2014р. є помилково виписаними постачальником та підлягають знищенню. Як додаток до листа були приєднані податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ «КАСТОРС» за серпень 2014 року, які зареєстровані в реєстрі та є чинними.

Розрахунок за укладеним договором здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів, про що свідчить виписка по особовому рахунку ТОВ "НВО Завод Приват-Кабель" та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.08.2014р. - 25.12.2014р..

Використання придбаних товарів у власній діяльності (виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів) підтверджується калькуляцією готової продукції по виробництву кабелів та проводів з розшифруванням використаних матеріалів та їх кількості на серпень та вересень 2014 року, які наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих позивачем доказів вбачається, що укладений позивачем правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним. Правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за період, що перевірявся, на підставі податкових накладних, зареєстрованих в реєстрі та виписаних контрагентом ТОВ "КАСТОРС".

Щодо посилань податкового органу, що формування кредиту здійснено на підставі податкових накладних, які не були зареєстровані, такі твердження спростовано позивачем під час розгляду даної справи належними доказами. Крім того, як вже зазначалося вище, до початку проведення перевірки позивач повідомляв податкову інспекцію про помилковість направлення на запит накладних, виписаних контрагентом, які підлягали знищенню, та надавав належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких і формувався податковий кредит у перевіряємому періоді.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність формування позивачем податкового кредиту по вказаним вище господарським операціям з посиланням на висновки акту перевірки підприємства-контрагента по ланцюгу постачання, що не є належним доказом, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує понесені останнім витрати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, з огляду на що заявлені позивачем вимоги про його скасування підлягали задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі № 804/20620/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 01.09.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак