Постанова № 49645392, 25.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. Справа № 804/6897/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом СП ТОВ НВП «Скарб» (далі позивач) до Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.15, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми ОДПІ від 23.04.15 № НОМЕР_1. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне рішення є неправомірним та не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшли ревізори ОДПІ в ході проведення перевірки. Позивачем зауважено, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки було надано відповідні договори та виписані контрагентами податкові та видаткові накладі, специфікації, товарно-транспортні накладні, виписки з книги довіреностей, оборотне-сальдові відомості, виписки з особового рахунку. В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту, походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В судовому засіданні 23.06.15 позивач позовні вимоги підтримав, навівши доводи, викладені в позові. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляду справи 25.08.15 без участі представника позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав. В судовому засіданні 23.06.15 представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки позивача, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, зважуючи на визначені в ст.122 КАС України строки розгляду адміністративної справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову, заслухавши 23.06.15 пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскарженого податкового повідомлення-рішення від 23.04.15 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 75 965 грн та штрафних санкцій в розмірі 37 982,50 грн., вбачається, що воно винесено ОДПІ на підставі акту перевірки від 12.02.15 №74/22-04/24236144 (далі ОСОБА_1 перевірки, а.с.25).

ОСОБА_1 перевірки складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Бігліон» за жовтень 2014 року.

За висновками ОСОБА_1 перевірки позивачем: - не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Бігліон» за жовтень 2014р., а саме встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій; - порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ та завищено податковий кредит в сумі 75 964,83 грн., у т.ч. за взаємовідносинами з ТОВ «Енкі Констракт» на суму 38 900,95 грн., ТОВ «Бігліон» - 37 063,88 грн. (а.с.23).

Підставою для означених висновків слугували доводи перевіряючої особи ОДПІ про відсутність сертифікатів відповідності на товар, відсутність обовязкових реквізитів в наданих до перевірках ТТН, відсутність повного змісту господарських операцій в наданих актах здачі прийняття робіт, відсутність серед видів діяльності автоперевізника ТОВ «ОСОБА_2 Солюшн» такого виду як надання послуг з транспортування товару. На думку перевіряючої особи угоди між позивачем та ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Бігліон» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобовязань перед замовником, а лише для збільшення його валових витрат та податкового кредиту.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на їх підставі спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Приписами п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Так, відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п. 201.6. ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п.201.10. ст.201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних; реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на визначення податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом справи встановлено, сторонами визнано, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 75 964,83 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Енкі Констракт» та ТОВ «Бігліон» на підставі Договору купівлі продажу від 11.09.14 №11/09-14, Договору купівлі-продажу від 25.08.14 №25/04-14 та Договору про надання транспортних послуг від 04.09.14 №04/09-14.

За змістом Договору від 11.09.14, укладеного між позивачем та ТОВ «Енкі Констракт», ТОВ «Енкі Констракт» (продавець) зобов'язується передати у власність СП ТОВ НВП «Скарб» (покупець) товар, яким відповідно до Специфікацій є чушки з бронзи, чушки з міді, чушки з латуні, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та сплатити за нього на протязі 25-ти банківських днів від дати відвантаження. Поставка здійснювалась на умовах EXW франко-склад продавця. На підтвердження виконання даного договору та отримання платником податку позивачем від ТОВ ТОВ «Енкі Констракт» вказаного товару позивачем надано до перевірки та до суду специфікації до Договору, податкові накладні, видаткові накладні, та копії книги виписки довіреностей, товарно-транспортні накладні, виписки з банку на підтвердження проведення розрахунків у безготівковій формі, а також накладні на передачу готової продукції.

За змістом Договору від 25.08.14, укладеного між позивачем та ТОВ «Бігліон», останній (продавець) зобов'язується передати у власність позивачу (покупець) товар (чушки з бронзи, чушки з латуні), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на протязі не більше 25-ти банківських днів від дати поставки. Поставка товару здійснюється на умов EXW франко-склад продавця. Датою поставки є дата прийому товару згідно міток на первинних та товарно - транспортних документах. На підтвердження виконання даного Договору та отримання платником податку позивачем від ТОВ «Бігліон» вказаного товару позивачем надано до перевірки та до суду специфікації до Договору, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії книги виписки довіреностей, виписки з банку на підтвердження проведення розрахунків у безготівковій формі, а також накладні на передачу готової продукції.

За змістом Договору від 04.09.14, укладеного між позивачем та ТОВ «Бігліон», останній (виконавець) надає на замовлення позивача послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішніх сполученнях. Згідно з даним договором виконавець може здійснювати перевезення власним автотранспортом чи за згодою сторін виконувати інші доручення замовника; замовник до початку надання послуг зобовязаний направити виконавцю факсом або листом заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, а виконавець зобовязаний зокрема надати підтвердження замовнику про подачу транспортного засобу (а.с.49). На підтвердження виконання даного Договору та отримання платником податку позивачем від ТОВ «Бігліон» транспортних послуг позивачем надано до перевірки та до суду податкові накладні, заявки, за якими вантажовідправником є ТОВ «Бігліон» (м. Київ), ТОВ «Енкі констракт» (м. Київ), вантажотримувачем позивач (м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів 9ж), автомобіль, що подається під завантаження Hyundai HD 500 державний номер LC48092/LC3085P, автоперевізник ТОВ «ОСОБА_2 Солюшнс» (а.с.69-77), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2014р. (а.с.78-86), виписки з банку на підтвердження проведення розрахунків у безготівковій формі.

Зі змісту наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником перевезення є позивач, автомобільним перевізником ТОВ «ОСОБА_2 Солюшнс», пунктом розвантаження товару в усіх випадках є м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9ж, що відповідає інформації, наведеній в Заявках, попередньо узгоджених позивачем з ТОВ «Бігліон». Суд відмічає, що відповідно до Договору оренди від 03.01.12 №3 ТОВ «Алатон» передає в оренду позивачу виробничі приміщення за адресою вул. Журналістів, 9ж (а.с.37).

Судовим оглядом податкових накладних по вказаним операціям не встановлено факту їх оформлення з порушенням ст.201 ПКУ або ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», відповідачем про наявність таких фактів також не зауважено.

Судовим оглядом наведених вище інших первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується, що придбані позивачем товари використані останнім в подальшому в своїй господарській діяльності, а саме перероблені у заготівки та реалізовані іншим субєктам господарювання, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними та актами переробки, та відповідає основному виду господарської діяльності позивача (а.с. 155-222).

Щодо невизнання ОДПІ в якості первинних документів наданих позивачем ТТН через відсутність державного реєстраційного номеру авто, суд зазначає, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку платника податків підтверджувати право на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними або подорожніми листами, а відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та означених вище Правил перевезення обов'язок щодо заповнення таких документів покладено на перевізника та його водія. Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна чи подорожній лист не можуть бути тими первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції за договорами купівлі-продажу, договорами поставки, оскільки не відображають відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображають відомості про господарську операцію з перевезення (транспортування). Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі, без дослідження інших обставин, не може спростовувати товарність операції. Отже твердження відповідача про те, що внаслідок формально оформлених товарно-транспортних накладних та інших документів, що складені контрагентом, господарська операція з поставки відповідного товару не мала місце (не здійснювалась), є безпідставними.

Окремо суд зважує, що позиція відповідача, яка ґрунтується на відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, суперечить позиції Міністерства Доходів і зборів, викладеній в листі від 19.09.13 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, відповідно до якої товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

З приводу відсутності у позивача сертифікатів на товар суд зазначає, що Договорами купівлі-продажу, укладеними між позивачем та його контрагентами, не передбачено передача продавцем разом із товаром Сертифікатів. Крім того, приписами ПКУ не визначено, що сертифікати якості мають отримуватись та зберігатись платником податків задля підтвердження права на податковий кредит. За своїм змістом сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, факт поставки товарів сертифікат якості не підтверджує. Також суд зважує на те, що в Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28, такі товари як чушки з бронзи (латуні, міді) - відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що реальність отримання позивачем товарів та послуг від ТОВ «Бігліон» та ТОВ «Енкі Констракт» підтверджена як податковими накладними, що відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних, так і видатковими накладними, актами приймання-передачі послуг, фактом оплати позивачем таких товарів та послуг.

Зазначаючи про відсутність факту придбання товарів та послуг у зазначених вище контрагентів, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними ОДПІ до суду не надано.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит в розмірі 75 964,83 грн. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Беручи до уваги наведене, суд констатує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.04.15 № НОМЕР_1 не відповідає вимогами ПКУ, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню. Отже позовні вимоги СП ТОВ НВП «Скарб» підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.04.15 №0001632204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь СП ТОВ НВП «Скарб» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 227,90 грн. (двісті двадцять сім гривень 90 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3