Ухвала суду № 49622501, 01.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4378/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1895/2015

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевський В.А., Меленко О.Є.

секретаря Петрів Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів банківських послуг за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що 12.02.2015 року він уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір банківського строкового вкладу (депозит) «Блискуча сімка», згідно якого вніс вклад в сумі 480 доларів США строком до 25.02.2015 року. Так як після закінчення строку договору банківського вкладу відповідач кошти не повернув, просив стягнути з відповідача кошти за договором банківського вкладу в розмірі 480 доларів США, 14,40 доларів США неустойки, 2000 грн моральної шкоди.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 кошти за договором № 30131/171308/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в доларах США від 12.02.2015 року в розмірі 480 доларів США. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в спеціальний фонд Державного бюджету України 243,60 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів". Він, як вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку, зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Суд не врахував, що так як договором про банківський вклад не встановлено спеціальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору і розмір неустойки як відповідальності банку за договором банківського вкладу також не визначений, то висновок суду про відмову у стягненні 3 % від суми 480 доларів США неповернутого вкладу в розмірі 14,40 доларів США є помилковим. Також суд безпідставно відмовив у стягненні завданої йому моральної шкоди в сумі 2000 грн. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог позову про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові. Крім того, ОСОБА_1 подав заяву, підтримуючи апеляційну скаргу, про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2015 року між позивачем та банком укладено договір 300131/171308/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в доларах США, згідно якого позивач вніс вклад в сумі 480 доларів США, зі строком вкладу до 25.02.2015 року. 20.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення банківського вкладу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач має право на отримання внесених грошових коштів за договором банківського вкладу, банк порушив умови договору, тим самим позбавивши позивача права вільно володіти та користуватися належними йому грошовими коштами. Підстави для задоволення моральної шкоди відсутні, так як позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача щодо невчасного повернення коштів за договором банківського строкового вкладу. Тому суд дійшов правильного висновку про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 коштів за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в розмірі 480 доларів США.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову у стягненні моральної шкоди, оскільки спір між сторонами виник з приводу невиконання договірних відносин щодо неповернення банківського вкладу, якими відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Враховуючи те, що договором між сторонами та законодавством, що регулює дані правовідносини не встановлено відповідальності за порушення зобов'язань по відшкодуванню моральної шкоди, колегія судів вважає посилання апелянта в цій частині необґрунтованими.

Однак, із висновком суду, що стосується відмови в стягненні 3 % неповернутої суми банківського вкладу повністю погодитись не можна.

Відмовляючи в позові в цій частині, суд першої інстанції правильно виходив із того, що дія загальної норми ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" на правовідносини сторін у даній справі не поширюється.

Однак, при цьому суд не врахував, що згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в

ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно із ч. 1 с. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2015 року між позивачем та банком укладено договір 300131/171308/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в доларах США, згідно якого позивач вніс вклад в сумі 480 доларів США, з строком вкладу до 25.02.2015 року.

Позивач 20.02.2015 року звернувся до банку із заявою про повернення банківського вкладу, чим засвідчив свій намір припинити дію договору.

У зв'язку з цим банк зобов'язаний був повернути позивачу депозитні кошти та 3 % річних неповернутої суми банківського вкладу в строк закінчення дії договору - 25 лютого 2015 року, однак внесені кошти позивачу не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з банку на користь позивача необхідно стягнути 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України з 25.02.2015 року по 01.09.2015 року (день ухвалення рішення) з розрахунку: 480 доларів США х 3 % річних х 187 днів = 7 доларів 38 центів США.

За таких обставин, ухвалене судове рішення в частині відмови щодо стягнення 3 % від неповернутої суми банківського вкладу не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» щодо стягнення неустойки скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 3 % річних від неповернутої суми банківського вкладу в розмірі 7 доларів 38 центів США.

В решті заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.