Рішення № 49620572, 03.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7806/15 Справа № 401/8848/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі - Левцунову І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_5 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого (з урахуванням уточнень) посилалось на те, що відповідно до укладеного договору №DN80FI00000003 від 03.10.2006 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 26250 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,9% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 02.10.2026 року. Позичальник свої зобовязання за вказаним договором належним чином не виконувала, станом на 08.06.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 68942,22 доларів США, яка складається з: 25991,22 долари США заборгованість за кредитом; 15821,16 долари США заборгованість по процентам; 4092,07 долари США заборгованість по комісії; 23937,77 долари США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань. На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачкою 03.10.2006 року було укладено договір іпотеки № DN80FI00000003, згідно із яким відповідачка надала в іпотеку будинок загальною площею 34.70 кв.м., розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Стахановців, 25, що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. У відповідності до ст..6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку площею 777 кв.м. на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 151500 грн. Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 69842,22 долари США, що за курсом 7,99 НБУ від 08.06.2012 складає 558213,94 грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 34,7 кв.м., який розташований за адресою м. Дніпропетровськ вул. Стахановців, 25, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, за ціною визначеною договором між сторонами, а у випадку недосягнення такої згоди за ціною, визначеною в експертному звіті субєкта оціночної діяльності; виселити відповідачів, яка зареєстровані та /або проживають у будинку зі зняттям з реєстраційного обліку (а.с.1-3,57-60).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено (а.с.166-171).

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі (а.с.176-181).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1 інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Однак з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Статтею 3 Закону «Про мораторій…» передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. Крім того, згідно з пунктом 4 Закону «Про мораторій» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобовязання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобовязання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом «Про мораторій…», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Саме до цього зводяться правові висновки Верховного суду України, викладені в постановах № 6-46цс15 від 15 квітня 2015 року та № 6-449цс15 від 10 червня 2015 року, які згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для всіх судів України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі належними та допустимими доказами довели той факт, що спірне нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, використовується як місце їх постійного проживання, його площа не перевищує 250 кв. метрів, у поручителя відсутнє у власності інше нерухоме житлове майно, тому у банка є право звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходить із того, що згідно кредитного договору № DN80FI00000003, укладеного 03.10.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_2 банк зобовязався на умовах забезпеченості, строковості, повернення та платності надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 31725 доларів США, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти (кредит) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,825% на місяць на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 02.10.2026 року (а.с.10-12).

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 03.10.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № DN80FI00000003, згідно із яким відповідачка надала в іпотеку домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Стахановців, 25, яке буде належати їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2006 року. Майно передається в іпотеку з невідємними приналежностями, що знаходяться в ньому: житловий будинок А-1 житловою площею 62,9кв.м., загальною площею 62,9кв.м., житловий будинок Б-1 житловою площею 25,8кв.м., загальною площею 34,7кв.м. У відповідності до п.8 договору та ст..6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку площею 777 кв.м. на якій розташований предмет іпотеки. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 151500 грн. (а.с.13-15).

Банк свої зобовязання виконав, а ОСОБА_2 повертала кредит, сплачувала відсотки та винагороду за користування кредитом несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 08.06.2012 року утворилася заборгованість у розмірі 68942,22 доларів США, яка складається з: 25991,22долари США - заборгованість за кредитом; 15821,16 долари США - заборгованість по процентам; 4092,07 долари США - заборгованість по комісії; еквівалент 23937,77 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.5-6).

11 червня 2012 року банк направив ОСОБА_2 вимогу щодо погашення заборгованості із застереженням звернення до суду в разі невиконання вимог протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлень (а. с. 8), однак, вимога виконана не була.

Згідно із ст.ст.3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що в іпотеку передано домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Стахановців, 25, з невідємними приналежностями, що знаходяться в ньому: житловий будинок А-1 житловою площею 62,9кв.м., загальною площею 62,9кв.м., житловий будинок Б-1 житловою площею 25,8кв.м., загальною площею 34,7кв.м. (а.с.13-15, 16).

У той же час банк у позовній заяві просив звернути стягнення на будинок загальною площею 34,7 кв.м., який розташований за адресою м. Дніпропетровськ вул. Стахановців, 25, що є неможливим, оскільки такого окремого обєкту нерухомості не існує, а звернути стягнення на все домоволодіння № 25 по вул.Стахановців банк не просив, і суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги про звернення стягнення на будинок загальною площею 34,7 кв.м., який розташований за адресою м. Дніпропетровськ вул. Стахановців, 25, - не підлягають задоволенню, що не позбавляє банк права звернутись до суду із позовом про звернення стягнення на домоволодіння № 25 по вул.Стахановців к м. Дніпропетровську, яке складається із двох житлових будинків.

Керуючись п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року змінити у частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: