Постанова № 49613661, 01.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа № 922/2846/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №09/1041/01-08 від 14.07.15),

першого відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 9 від 13.04.15),

другого відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №16-18/2-4 від 05.01.15),

третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області (вх. №3756 Х/2) та апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення АМК України (вх. №3757 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.15 у справі № 922/2846/15

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен", м.Харків,

до 1) Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Харкова, м.Харків,

про стягнення 136000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.15 (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП "Харківський метрополітен" збитки, завдані незаконними рішеннями Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в розмірі 136000,00 грн. З відповідачів стягнуто витрати з оплати судового збору.

Другий відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області - із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.15 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.08.15.

Перший відповідач - Харківське обласне територіальне відділення АМК України - також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.15 вказану апеляційну скаргу було прийнято до спільного розгляду з апеляційною скаргою другого відповідача та призначено її розгляд на 04.08.15.

03.08.15 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (без зазначення, на яку саме із двох поданих у даній справі апеляційних скарг), в якому КП "Харківський метрополітен", посилаючись на те, що стягнута судом першої інстанції на користь позивача сума за своєю правовою природою є збитками відповідно до ст.40, 249 ГК України, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Третьою особою 04.08.15 надано письмові пояснення, в яких зазначено, що Державна казначейська служба України здійснює повернення коштів з бюджету тільки за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, згідно з п.2 ст.45 Бюджетного кодексу України.

У судовому засіданні 04.08.15 розгляд справи було відкладено на 01.09.15, Запропоновано позивачу надати суду обґрунтування правової позиції КП "Харківський метрополітен" щодо обох апеляційних скарг у даній справі із посиланням на відповідні норми чинного законодавства (цивільного, господарського або бюджетного), що, на думку позивача, мають бути застосовані до спірних правовідносин; надати докази звернення до органів Державної фіскальної служби України з питання повернення сплачених до Державного бюджету коштів, а також копію отриманої відповіді (у разі її наявності); відповідачам та третій особі - обґрунтування викладених в апеляційних скаргах тверджень щодо правової природи позовних вимог саме як помилково (надмірно) сплачених коштів із посиланням на відповідні норми чинного законодавства; пояснення щодо порядку повернення сплачених позивачем сум, який, на думку вказаних учасників процесу, повинен бути застосований, із посиланням на норми чинного законодавства та позицію органів Державної фіскальної служби України стосовно даного спору.

21.08.15 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області надано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких другий відповідач зазначає, що, на його думку, спірна грошова сума має бути повернута з рахунку, на який її було зараховано, як помилково сплачена до бюджету згідно з поданням контролюючого органу, як це передбачено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 №845.

Третя особа, Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Харкова, звернулася до суду з клопотанням (вх.№12335 від 26.08.15), в якому просить розглядати справу в судовому засіданні 01.09.15 без участі свого представника. Також вказаним учасником процесу надано пояснення, в яких зазначається, що Державне казначейство України здійснює повернення коштів з бюджету тільки за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

28.08.15 позивачем надано пояснення у справі, в яких КП "Харківський метрополітен" із посиланням на п.7 ст.40 та п.3 ст.249 ГПК України наполягає на тому, що заявлена до стягнення сума за своєю правовою природою є збитками, які підлягають відшкодуванню позивачеві. КП "Харківський метрополітен" також надано докази звернення до податкової інспекції із заявами про повернення коштів з бюджету (відповідей на які станом на 01.09.15 позивачем не отримано). Водночас у наданих суду поясненнях представником КП "Харківський метрополітен" зазначено, що законодавством не встановлено обовязок Державної податкової служби контролювати надходження штрафів за рішеннями органів Антимонопольного комітету України, отже, на думку позивача, Державна податкова служба не наділена відповідною компетенцією щодо повернення з бюджету відповідних сум.

31.08.15 першим відповідачем, Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, надано письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначається, що кошти, сплачені до бюджету КП "Харківський метрополітен", не є збитками, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Перший відповідач посилається також на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 09.07.15 у справі №908/4413/14, відповідно до якої позивач повинен довести дотримання ним як платником встановленої законодавством процедури повернення коштів з державного і місцевих бюджетів, зокрема, виконання ним обовязку з подання визначеної законодавством заяви до органів казначейства, та, відповідно, порушення та/або невизнання органом казначейства права позивача на повернення сплачених ним спірних коштів. До пояснень також додано копію листа Головного управління ДФС від 24.06.15, яким першого відповідача повідомлено про те, що повернення коштів у вигляді сплачених КП "Харківський метрополітен" штрафних санкцій здійснюється у порядку, встановленому ст.43 Податкового кодексу України, на підставі відповідної заяви платника, поданої до податкового органу за місцем реєстрації.

Присутні в судовому засіданні 01.09.15 представники позивача, першого і другого відповідачів підтримали викладену ними письмово правову позицію. Розглянувши клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м.Харкова, колегія суддів дійшла висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню і що справу може бути розглянуто без участі представника даного учасника процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників процесу, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на підставі акту планової перевірки Комунального підприємства "Харківський метрополітен" щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції були прийняті рішення № 102-р/к та № 103-р/к від 25.04.14 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальній сумі 136000,00 грн. (по 68000,00 грн. за кожним рішенням).

Вищевказані рішення КП "Харківський метрополітен" було оскаржено КП "Харківський метрополітен" в господарському суді.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.14 у справі №922/2580/14 позовні вимоги КП "Харківський метрополітен" були задоволені повністю, рішення Антимонопольного комітету № 102-р/к та № 103-р/к від 25.04.14 визнані недійсними.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.14 рішення господарського суду Харківської області від 31.07.14 у справі 922/2580/14 було скасовано.

На виконання зазначеної постанови, яка набрала законної сили з моменту її проголошення, КП "Харківський метрополітен" було сплачено штраф у розмірі 136000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок УДКСУ у Ленінському районі м.Харкова, що підтверджується платіжними дорученнями № 4761 та № 4762 від 02.12.14.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.15 було задоволено касаційну скаргу КП "Харківський метрополітен" та скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.14, рішення господарського суду Харківської області від 31.07.14 у справі 922/2580/14 залишено в силі.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 102-р/к від 25.04.14 та № 103-р/к від 25.04.14, на виконання яких позивачем було сплачено штрафні санкції на загальну суму 136000,00 грн., були визнані недійсними в судовому порядку тобто відпала правова підстава для перерахування позивачем вказаної суми до бюджету.

Вказані обставини, встановлені місцевим господарським судом в ході розгляду справи, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються учасниками процесу в ході апеляційного провадження. Зокрема, представниками відповідачів та третьої особи не висловлено будь-яких заперечень щодо правомірності вимоги позивача про повернення з бюджету суми сплачених ним штрафних санкцій. Водночас апелянти не згодні із визначенням місцевим господарським судом правової природи та порядку повернення даної суми.

Так, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції із посиланням на п. 7 ст. 40, ч. 1 ст. 225, ст. 249, ГК України, зазначено, що сплативши штрафи за рішеннями, визнаними судом недійсними, КП "Харківський метрополітен" зазнало збитків на суму 136000,00 грн.

Надаючи правову оцінку вищевказаному висновку та погоджуючись із доводами всіх учасників процесу щодо наявності у позивача права на отримання спірної суми із бюджету, колегія суддів водночас зазначає наступне.

Нормами Господарського кодексу України, на які посилається КП "Харківський метрополітен" у позовній заяві та місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, дійсно передбачено відшкодування з Державного бюджету України збитків, завданих незаконними рішеннями Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень. При цьому у п. 7 ст. 40 ГК України вказано, що дані збитки відшкодовуються з Державного бюджету України за позовом заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом. Відповідно до ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України, на яку також посилається позивач і суд першої інстанції, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Таким чином, наявність у Господарському кодексі України та у Бюджетному кодексі України вищевказаних норм, на думку колегії суддів, не звільняє позивача від встановленого ст.33 ГПК України обовязку доведення своїх вимог, у даному випадку від обґрунтування правової природи заявленої до стягнення суми як збитків. Відповідно, суду для вирішення питання про задоволення позову необхідно встановити як відповідність правової природи спірної суми поняттю "збитки", так і дотримання позивачем законодавчо встановленого порядку отримання вказаної суми.

Частиною 2 ст.22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування збитків у сфері господарювання передбачений статтями 224 229 ГК України.

Відповідно до системного аналізу норм чинного цивільного та господарського законодавства, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.01.13 у справі №3-72гс12.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника КП "Харківський метрополітен" в засіданнях суду апеляційної інстанції, позивач не доводив у місцевому господарському суді наявності відповідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для задоволення позову про стягнення збитків. Однак місцевим господарським судом зазначене залишено поза увагою і в оскаржуваному рішенні також не обґрунтовано наявності правових підстав для стягнення спірної суми з державного бюджету на користь позивача саме як збитків.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до положень ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Проте місцевим господарським судом не мотивовано, що сплата позивачем штрафних санкцій до бюджету є саме такими витратами або неодержаними доходами.

Місцевий господарський суд, посилаючись на вищенаведені приписи ч.1 ст.225 ГК України, також зазначає, що до складу збитків, включаються крім іншого, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків.

Водночас, як вбачається зі змісту даної норми (наведеної в оскаржуваному рішенні не в повному обсязі), умовами її застосування є такі обставини як сплата стороною, що зазнала збитків, штрафних санкцій іншим особам (а не другій стороні в зобов'язанні), а також порушення господарського зобовязання другою стороною - тоді як у правовідносинах сторін в даній справі має місце сплата штрафних санкцій позивачем не будь-яким іншим особам, а до бюджету на підставі рішення першого відповідача, відсутність у Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України будь-яких господарських зобовязань перед позивачем та, відповідно, відсутність їх порушення тощо.

Отже, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено неправильне застосування вищезазначених норм матеріального права.

Судом першої інстанції також не враховано, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування збитків не є тотожними вимогам про повернення сплачених коштів до державного бюджету і що порядок повернення зазначених коштів регулюється відповідними спеціальними нормами чинного законодавства, отже позивач повинен довести дотримання ним як платником встановленої законодавством процедури повернення коштів з державного і місцевих бюджетів. Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 09.07.15 у справі №908/4413/14.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що спірна сума була сплачена позивачем до бюджету у відповідності до чинних на момент перерахування коштів рішень адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, але згодом, як уже зазначалося, дана правова підстава відпала, колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою спірна сума є помилково (надміру) сплаченими грошовими зобовязаннями.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Отже, для повернення з бюджету спірної суми позивачем має бути доведено дотримання ним відповідної процедури, встановленої ст.43 Податкового кодексу України, (якою передбачено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами. Тобто за наявності в чинному законодавстві відповідного спеціального механізму повернення коштів із бюджету позивач має використати своє право на отримання коштів саме у відповідності до даного механізму. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 15.04.14 у справі №21-21а14, від 12.11.14 у справі №21-201а14, які також стосуються стягнення коштів із бюджету на користь платника.

Згідно з п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 №845 (на який посилається і сам позивач у наданих апеляційному господарському суду поясненнях), безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п.3, п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.13 №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 43.4. статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до листа Головного управління ДФС від 24.06.15, копію якого надано першим відповідачем для долучення до матеріалів справи, повернення коштів у вигляді сплачених КП "Харківський метрополітен" штрафних санкцій здійснюється у порядку, встановленому ст.43 Податкового кодексу України, на підставі відповідної заяви платника, поданої до податкового органу за місцем реєстрації.

Проте, як вбачається з наданих позивачем суду апеляційної інстанції доказів, КП "Харківський метрополітен" звернулося до відповідного податкового органу із заявою про повернення коштів з бюджету лише 05.08.15 тобто вже під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому станом на 01.09.15 інформація про результати розгляду даної заяви (задоволення або відмову у задоволенні) у позивача відсутня. Таким чином, КП "Харківський метрополітен" не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів того, що ним до звернення з позовом було вжито передбачених чинним законодавством заходів для отримання відповідної суми з бюджету, а також доказів порушення та/або невизнання відповідачами права позивача на повернення сплачених ним спірних коштів. На зазначені обставини правомірно вказували представники відповідачів та третьої особи в ході апеляційного провадження.

Тому твердження представника позивача про те, що Державна податкова служба не наділена відповідною компетенцією і що звернення КП "Харківський метрополітен" до податкового органу не матиме наслідком повернення з бюджету спірної суми, суд апеляційної інстанції вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях і не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про те, що позивач зазнав збитків на суму 136000,00 грн., є передчасним і таким, що зроблений при неправильному застосуванні норм матеріального права - що призвело до прийняття неправильного рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що аргументи апелянтів знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові слід відмовити із наведених вище підстав.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за розгляд апеляційних скарг мають бути покладені на позивача.

Отже, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1, частиною 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області та апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення АМК України задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.15 у справі №922/2846/15 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м.Харків, вул.Енгельса, 29; ідентифікаційний код: 04805918) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача 31216206782003, код класифікації доходів бюджету 22030001) 2720,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційних скарг.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 04.09.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Плахов О.В.