Постанова № 49613044, 02.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015 року Справа № 904/4035/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідача)

суддів: Широбокової Л.П., Крутовських В.І.

секретар судового засідання Герун Т.О.,

представники сторін:

від позивача представник у судове засідання не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність №14/18074 від 04.12.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діола" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 року у справі №904/4035/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діола", с.Новопілля, Криворізький район, Дніпропетровська область

до відповідача публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору в частині третейського застереження

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діола" (надалі ТОВ Діола) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним третейського застереження, визначеного п.10.2 договору поставки №30-59 від 08.01.2014 року, укладеного між ним та публічним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі ПАТ "Інгулецький ГЗК").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 року у справі №904/4035/15 (суддя Бєлік В.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати по справі покласти на відповідача.

Апелянт на виклик суду не зявився, звернувся з клопотанням про розгляд спору у відсутності свого представника за наявними матеріалами справи, пославшись на його хворобу.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між ПАТ "Інгулецький ГЗК (продавцем) та ТОВ "Діола (покупцем) укладено договір поставки № 30-59 від 08.01.2014 року, за умовами якого продавець зобовязався поставити покупцю металобрухт, а покупець, в свою чергу, його прийняти та сплатити.

Відповідно до п. 10.2 договору у разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у звязку із виконанням цього договору або стосуються його укладення, змін, порушення умов, недійсності не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група у відповідності до Регламенту зазначеного суду. Ідентифікаційний код 34340324. Місцезнаходження суду: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Отто Брозовського, 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію №14-тс від 30.05.2006 року. Регламент суду розміщений на сайті http://www.rpgua.com.

Згідно ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Апелянт стверджує, що регламент Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації Регіональна правова група повинен бути доданий до договору як невід'ємна його частина. Вказує, що при укладанні договору не було письмово закріплено його регламент в тексті договору, а отже позивач не був ознайомлений зі статутними документами третейського суду, не мав інформації про склад органів управління, був позбавлений права свідомого вибору та волевиявлення при підписанні договору з третейськими застереженнями, внаслідок чого вважає, що підписаний ним договір порушує принцип добровільності третейської угоди, що є підставою, на думку позивача, для визнання його п.10.2 недійсним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вважає, що спірна третейська угода викладена у договорі поставки №30-59 від 08.01.2014 року із дотриманням вимог, передбачених ст.12 Закону України "Про третейські суди", який не містить застереження щодо обов'язку сторін включення як додатку до договору регламенту третейського суду, на розгляд якого сторони передають спори; у п. 10.2 договору є посилання на те, що регламент суду розміщений на сайті http://www.rpgua.com., отже, позивач не позбавлений права і можливості ознайомитись з його змістом; включення до умов договору третейського застереження було вільним волевиявленням сторін під час укладання договору.

Згідно п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за змістом ст.229 Цивільного кодексу України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірний пункт договору підписано ним під впливом помилки та не відповідає його внутрішній волі.

Не заслуговують уваги також доводи апелянта з приводу того, що передача розгляду спору за договором до третейського суду порушує його конституційне право на судовий захист.

Рішенням Конституційного суду України від 10.01.2008 року № 1-рп/2008 у справі №1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абз. 7, 11 ст. 2, ст. 3, п. 9 ст. 4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що передача розгляду спору до третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діола" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 року у справі №904/4035/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.І.Крутовських

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 04.09.2015 року)