Ухвала суду № 49604310, 08.11.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-6526/13

760/24057/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2013 року суддя Соломянського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» про визнання договору застави недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача 04.11.2013 року звернувся з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір застави №Z1515/0712-1 від 04.06.2013 року, укладений між ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» та ОСОБА_1, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого предявлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобовязаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на предявлення позову та дотримання процесуального порядку його предявлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, та які визначають той засіб захисту права, який він просить суд застосувати, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, звертаючись до суду з позовними вимоги про визнання договору застави на належні позивачу майнові права на частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «НВО «ПЛАЗАМА», укладеного між ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» та ОСОБА_1, представник позивача посилається, на те, що оспорюваний договір останній не підписував та свого волевиявлення для укладення не виявляв.

Разом з тим, зміст позовної заяви свідчить, що представником позивача не викладені обставини щодо обґрунтування підстав позову, тобто, які саме права позивача порушені укладенням цього спірного договору та з якими правовими наслідками, оскільки в тексті позовної заяви це не викладено та відсутнє зазначення жодних доказів на підтвердження належності позивачу майнові права на частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «НВО «ПЛАЗАМА», прав позивача щодо яких порушені, на його думку, укладенням спірного договору, що наділяли б останнього правом вимоги для їх захисту.

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини та відсутні послання на докази, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто саме, які права позивача порушені спірним договором та породжують їх зміну або припинення, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості зясувати предмет спору та межі доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних звязків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обовязковими для особи, яка предявляє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно викласти обставини в обґрунтування позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися з приводу спору, зазначити та надати докази на підтвердження, які саме його права, свободи чи інтереси були порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» про визнання договору застави недійсним залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі нової редакції позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Розяснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: