Ухвала суду № 49603492, 01.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів: Гаращенко Д.Р., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, уточнивши який зазначив, що 29 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11308243000 за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США строком до 27 лютого 2018 року, зі сплатою 13,9 % річних.

29 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 184412, за яким ОСОБА_2 поручилась перед Банком солідарно відповідати за виконання зобов'язання ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачів солідарно 23 629.62 доларів США заборгованості по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та 24 557.10 грн. пені, з яких:

- 20 798.34 доларів США кредитна заборгованість;

- 2 831.28 доларів США заборгованість за відсотками;

- 18 430.81 грн. пеня за прострочення сплати по кредиту;

- 6 126.29 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь суму сплаченого судового збору. (а.с.1-3, 47-48)

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 29 жовтня 2008 року №11308243000, що виникла станом на 20 лютого 2015 року в сумі 23629,62 доларів США та пеню в сумі 24557,10 грн., а також з кожного відповідача по 1767,38 грн. на відшкодування судового збору. (а.с.68-69)

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року залишено без задоволення. (а.с.109-110)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Банку. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що Банк не довів передачу грошей позичальнику та права вимагати з останнього їх повернення достроково, висновок суду щодо невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором є помилковим, стягнення кредитної заборгованості в доларах США є безпідставним. (а.с.117-121)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник Банку - Решетнік Ю.І. заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Інші особи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с.159-165, 177-179)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За вимог ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ(із змінами), кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії та не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93(із змінами), операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБ України. Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

За пп. "в" п. 4 ст. 5 вищевказаного Декрету, передбачено необхідність наявності індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, проте, на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. За таких обставин, не можна стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБ України від 14 жовтня 2004 року N 483(із змінами), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Згідно ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 вищевказаного Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії або дозволу НБ України на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, а здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено що 29 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11308243000 за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США строком до 27 лютого 2018 року, зі сплатою 13,9 % річних. (а.с. 4-10)

Факт отримання ОСОБА_1 29 лютого 2008 року кредитних грошей в порядку передбаченому п. 1.5 вищевказаного Договору, а саме: шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку, код Банку (МФО) 351005 підтверджується належно завіреним витягом руху коштів за вищевказаним банківським рахунком. (а.с.173)

29 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 184412, за яким ОСОБА_2 поручилась перед Банком солідарно відповідати за виконання зобов'язання ОСОБА_1 (а.с.11-12)

Цих обставин, підписання договорів кредиту і поруки сторони не заперечували.

Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянтів за таких підстав

Так, Банк мав кошти в іноземній валюті та банківську ліцензію N 75 від 24 грудня 2001 року і дозвіл із додатком N 75-2 від 19 листопада 2002 року на право здійснення операцій визначених частиною 1, пп. 1 - 11 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в т. ч. на залучення та розміщення іноземної валюти), позичальник надав всі необхідні для отримання кредиту документи, з яких випливає, що позивач просив надати кредит саме в іноземній валюті(доларах США). (а.с.170-173)

ОСОБА_1 не виконував зобов'язань за Договором кредиту № 11308243000 від 29 лютого 2008 року, із 25 лютого 2014 року мав прострочену заборгованість, що підтверджується наданим Банком витягом з руху коштів за особовим рахунком. (а.с.49-58)

Обов'язок ОСОБА_1 повернути Банку 23 629.62 доларів США заборгованості по кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та 24 557.10 грн. пені з яких: 20 798.34 доларів США кредитна заборгованість; 2 831.28 доларів США заборгованість за відсотками; 18 430.81 грн. пеня за прострочення сплати по кредиту; 6 126.29 грн. пеня за прострочення сплати процентів, розрахунки такої заборгованості наведені позивачем і зазначені в оскаржуваному рішенні районного суду, передбачені і відповідають змісту укладеного між Банком та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 11308243000 від 29 лютого 2008 року. (а.с.49 - 58)

Нарахування Банком процентів за користування кредитними коштами за ставками 13.90 % та частково за ставкою - 27.80 %, ставка пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, здійснено в порядку, передбаченому і погодженому сторонами в п.п. 1.3.1-1.3.5, 4.1, 5.3 вищевказаного кредитного Договору. (а.с.5)

При цьому, розрахунок пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів виконаний позивачем в межах строків позовної давності. (а.с.56-57)

За п.п. 3.4.3, 6.1 - 6.2 Договору про надання споживчого кредиту передбачено право Банку вимагати і обов'язок позичальника достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти, зокрема, у випадку порушення зобов'язання (ст. 611 ЦК України). (а.с.4-10)

За п. 3.1 укладеного між Банком та відповідачем ОСОБА_2 договору поруки визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за Основним договором. (а.с.11)

Наведені розрахунки обґрунтовані наявними у справі доказами, в межах заявлених позовних вимог, враховано період порушення боржником умов договору, і сплату ним коштів на виконання договору і часткове погашення заборгованості. Відповідачі не надали власного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором.

З такими умовами за договором про надання споживчого кредиту і договором поруки погодились боржник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 під час їх укладення, про що свідчать підписи.

Доказів зміни основного зобов'язання, у т.ч. в бік його збільшення, під час виконання вищевказаного кредитного Договору, або доказів за яких суд мав би можливість дійти висновку про припинення зобов'язань поручителя ОСОБА_2 до суду не надано і таких доводів апелянтом не зазначено.

Строк виконання основного зобов'язання ОСОБА_1 визначено кредитним договором до 28 лютого 2018 року, із зазначеним позовом кредитор звернувся у грудні 2014 року.

На підставі ст. 88 ЦПК України із відповідачів в рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню сплачені останнім 3654 грн. судових витрат. (а.с.23, 59)

В оскаржуваному рішенні зазначена до стягнення із відповідачів на користь позивача менша сума судового збору, проте таких доводів апеляційна скарга не містить.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, тому з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Д.Р.Гаращенко

Л.Д.Махлай

Справа № 22-ц/796/9402/2015

Унікальний номер 759/21578/14-ц

Головуючий у першій інстанції - СенькоМ.Ф.

Доповідач Левенець Б.Б.