Ухвала суду № 49603340, 26.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Котули Л.Г., Чобіток А.О.

при секретарі: Круглику В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року позивачка звернулась в суд із позовом до відповідача про поділ майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, та просила суд стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме 60 тис. 880 грн. від продажу квартири, та 3832 грн. 08 грн. вартості її особистого майна.

В обґрунтування свої позовних вимог зазначала, що у період з 05 листопада 1994 року по 20 травня 2013 року вона із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі.

14 липня 2005 року сторони придбали квартиру №16 у будинку №19-а, що знаходиться на проспекті Комарова у м. Києві, яка 05 грудня 2011р. через скрутне матеріальне становище була відчужена на користь ОСОБА_3

Утім, відповідач, без її згоди, у день продажу квартири, уклав договір займу з ОСОБА_4, за яким передав у борг останньому 110 400 грн. та того ж дня позичив ОСОБА_3 16 360 грн., 5 тис. з яких ОСОБА_3 повернула їй у кінці грудня 2011 р.

Окрім того, відповідач заклав у ломбард її особисте майно, а саме коштовності, на загальну суму 3 832 грн. 08 коп.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року позовну заяву задоволено частково. В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки 60 880 грн. 00 коп., а також 608 грн. 80 коп. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання відповідач не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника, які просили апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи 05 листопада 1994 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 травня 2013 року розірвано /а.с.7,42-44/.

Встановлено, що 14 липня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем.

Матеріали справи свідчать, що 05 грудня 2011 року ОСОБА_1 відчужив дане майно за 327 585 грн. 90 коп. на користь ОСОБА_3 й того ж дня, на умовах договорів позики передав ОСОБА_3, в строк до 01 квітня 2012р., грошові кошти в сумі 16 360 грн. 00 коп. та у власність ОСОБА_4 - 110 400 грн. 00 коп., які останній зобовязався повернути не пізніше 01 березня 2012 року /а.с. 8-9,10-12, 55/.

Окрім інших доказів, факт позики підтверджується даними, що містяться у долученій до справи копії договору займу, укладеного з ОСОБА_4 та копії розписки, наданої ОСОБА_3 /а.с.8,10/.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із обставин їх доведеності.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частин 3, 4 статті 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до керівних розяснень, що містяться у п. 30 п.п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснив, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Матеріалами справи безспірно доведено, що ОСОБА_1 після продажу 05 грудня 2011р. спільного майна частиною грошових коштів розпорядився на власний розсуд 110 400 грн. передав у позику ОСОБА_4 зі строком повернення до 01 березня 2012р. та 16 360грн. позичив ОСОБА_3, яка зобовязалася повернути їх до 01 квітня 2012р.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2013р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано доведеним припинення сторонами ведення спільного господарства з січня 2012р. у звязку з створенням відповідачем з цього часу нової сімї /а.с.42/.

Відповідачем не долучено до справи доказів узгодження своїх дій з ОСОБА_2 щодо позики ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частини грошових коштів, отриманих від реалізації спільного майна та не спростовано, що в період їх спільного проживання лише 5000грн. було повернуто ОСОБА_3, а решту після грудня 2011р. саме йому.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги відповідача щодо неможливості включення відчужених ним коштів до спільного майна подружжя є незаконними та необґрунтованими.

З урахуванням зазначеного, а також матеріалів справи у їх сукупності, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення позову.

Посилання апеляційної скарги на порушення процесуальних прав відповідача у частині неповідомлення його про час та дату судових засідань в суді першої інстанції заслуговують на увагу.

Разом із тим, колегія суддів враховує й позицію відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також положення ч.2 ст.303 ЦПК України згідно якої не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Правові підстави до скасування ухваленого по справі рішення відсутні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа №758/6830/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8789/2015

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_5

Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_6