Рішення № 49598880, 11.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13979/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Марфіної Н.В.,

за участі секретаря Бурлай О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів, -

у с т а н о в и в :

17.07.2015 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ОСОБА_2 (мати відповідачки) перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради як член сімї померлого ветерана війни. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 16 квітня 2014 р. №102 ОСОБА_2 належала до виплати разова грошова допомога до 5 травня у 2014 році у розмірі 400 грн. 18 квітня 2014 року така допомога була зарахована на особовий рахунок одержувача. 31 липня 2014 року на адресу управління з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції надійшло Повідомлення про громадян, які померли для зняття з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги за липень 2014 року. Згідно наданої інформації ОСОБА_2 померла 27.12.2013 року. Відповідно до ч. 6 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» разова грошова допомога не виплачується в разі смерті отримувача до 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Оскільки ОСОБА_2 померла до 5 травня 2013 року, то право на отримання такої допомоги вона автоматично втратила. 11 вересня 2014 року управління звернулось з листом до Чернігівського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» стосовно термінового повернення коштів разової грошової допомоги до 5 травня з поточного рахунку ОСОБА_2 у зв'язку із смертю останньої. 15 вересня 2014 року на адресу управління надійшла відповідь банку згідно якої, грошові кошти, які були перераховані управлінням як разова грошова допомога до 5 травня, не можуть бути повернені оскільки кошти були зняті 12.05.2014 р. по довіреності ОСОБА_1. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 отримала кошти, у вигляді разової грошової допомоги до 5 травня, в установі банка незаконно, оскільки довіреність, що давала їй таке право, втратила чинність, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України. 16 вересня 2014 року управління надіслало ОСОБА_1 лист, в якому просило добровільно повернути незаконно отримані кошти. На даний час сума виплачених бюджетних коштів у вигляді разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 на рахунок управління праці та соціального захисту населення повернута не була. За наведених обставин, з метою повернення надміру виплачених бюджетних коштів та відповідно ст. 1166 ЦК України позивач просить стягнути з відповідачки на його користь суму незаконно отриманих бюджетних коштів у вигляді разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі 400 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, у змісті позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідачка в судове засідання не зявилась, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зміст наведеної норми, викладені вище обставини та відсутність будь-яких заперечень з боку позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що за змістом листа Філії Чернігівського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», грошові кошти в сумі 400,00 грн., які надійшли на рахунок №288660 (філія 068) ОСОБА_2 як щорічна разова грошова допомога до 5 травня, не можуть бути повернуті на рахунок 35210036023399 в ГУДКУ України в Чернігівській області, МФО 853592, код 03196191 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, оскільки були зняті 12.05.2014 року по довіреності ОСОБА_1.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

За змістом ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», разова грошова допомога не виплачується в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за недоведеністю його підстав, оскільки обґрунтовуючи свої вимоги смертю ОСОБА_2 27.12.2013 року позивач не надав суду жодних доказів такої події та у зазначену дату. При цьому, статус позивача як державної установи не звільняє його від обовязку доказування обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За відсутності підтверджених даних про смерть ОСОБА_2 27.12.2013 року у суду відсутні підстави для висновку про отримання відповідачем коштів 12.05.2014 року на підставі довіреності, що втратила чинність у звязку зі смертю довірителя.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -