Ухвала суду № 49596855, 31.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Заводян К.І., Бреславського О.Г.

секретаря Балацької-Геряк О.П.

за участю представника позивача Чернівецької міської ради Юзьківа Миколи Івановича, Домітрюка Дмитра Васильовича, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кредитної спілки «Буковина», управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду від 6 травня 2015 року,

встановила:

Чернівецька міська рада у вересні 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Позивач зазначав, що земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_1, є землею комунальної власності.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 знищено будинок АДРЕСА_1 та здійснено самочинне будівництво, Чернівецька міська рада вказувала на самовільне зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Чернівецька міська рада просила зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки.

№22ц- 882 2015 рік Головуючий у 1 інстанції Ярема Л.В.

Категорія 48/50 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кредитну спілку «Буковина», управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 травня 2015 року у позові відмовлено.

Чернівецька міська рада в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Чернівецької міської ради про ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Чернівецької міської ради підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, кредитної спілки «Буковина», управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, суд першої інстанції керувався положеннями ч.2, 3 ст.152, ст.212 ЗК України та дійшов висновку про недоведеність здійснення ОСОБА_4 самовільного зайняття земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Такі висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову Чернівецької міської ради, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої Чернівецька міська рада просила ухвалити судове рішення, є зобов»язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки.

Водночас підставою позову Чернівецької міської ради, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, є порушення права власності Чернівецької міської ради на землю, зокрема, права користування та розпорядження внаслідок здійснення ОСОБА_4 самовільного зайняття земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1, та самочинного будівництва.

За змістом ч.1 та 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом «б» ст.211 ЗК України встановлена відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

На підставі ч.1 та 2 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вчинено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Баоан Р.Б. 17 червня 2005 року (а.с.110).

До матеріалів справи приєднано договір між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хусід С.М. 28 квітня 2006 року (а.с.109).

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду. Переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою. Та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частину ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частина 4 ст.120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення правовідносин передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм ст.120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 не оформлено право користування земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Пунктом 130 рішення Чернівецької міської ради від 29 грудня 2011 року №370 «Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін» відмовлено ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 14 серпня 1953 року №747 зареєстровано за будинком АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,1190 га (а.с.90-91).

Згідно із ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

З викопіювання схематичного плану присадибної ділянки АДРЕСА_1 вбачається, що площа земельної ділянки становить 0,1190 га, із яких 0,0187 га знаходиться під будівлями, 0,0401 га - під подвір'ям і городом.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ч.4 зазначеної норми суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" у необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.

Апеляційним судом роз»яснено представникам позивача Чернівецької міської ради Юзьківу М.І., Домітрюку Д.В. право, призначення відповідної експертизи.

Однак, Чернівецька міська рада ухилилася від доведення обставин самовільного зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки, на які посилалася.

У такому разі судом першої інстанції ухвалено судове рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ч.1 ст.212 та ч.3 ст.213 ЦПК України.

У такому разі підстав для зобов»язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки немає.

Не можна погодитися з доводами Чернівецької міської ради щодо припинення права власності ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1.

Підстави припинення права власності урегульовані ст.346 ЦК України.

За змістом п.4 ч.1 ст.346, ч.1 ст.349 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.

На підставі ч.2 ст.349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Згідно з п.6.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, чинного на час виникнення правовідносин, у разі знищення об'єкта, щодо якого проведено державну реєстрацію прав, власник (власники) подає(ють) реєстратору бюро технічної інвентаризації заяву про закриття розділу реєстру прав та реєстраційної справи за формою, визначеною у додатку № 12.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності має місце реєстрація права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26-27 т.2).

Не можна погодитися з твердженням Чернівецької міської ради про припинення права власності ОСОБА_4 на підставі рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року у справі за позовом кредитної спілки «Буковина» до ОСОБА_4, ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення.

Так, за змістом рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року звернуто стягнення на предмет застави, а саме будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами та побутовими спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с.15-18 т.1).

З огляду на наведене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч. 1ст. 307, ч. 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: