Постанова № 4959437, 05.10.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2009 року справа № 2а-4428/09/2370

09 год. 20 хв.    м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

при секретарі - Музиченко В.І.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Уманського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманих коштів у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 1 283 грн. 57 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Уманський районний центр зайнятості   звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманих коштів у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 1 283 грн. 57 коп.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задовольнити його в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Уманського районного центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1 283 грн. 57 коп., з мотивів порушення відповідачем вимог ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533, зазначивши при цьому, що ОСОБА_2 як застрахована особа, зареєстрована в установленому законом порядку як безробітна, зобов'язана своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, а саме ті, що на день надання статусу безробітного не вказала, що вона була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

За цей період відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в сумі 1 283 грн. 57 коп. А тому, вказані обставини є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення з відповідача внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання, з моменту виникнення таких обставин.

Відповідач до зали судового засідання не з'явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.5 ст. 107 КАС України копія ухвали про призначення справи до розгляду та копія позовної заяви з додатками направлялися відповідачу за зазначеною в матеріалах справи адресою.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, не повідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 звернулась до Уманського районного центру зайнятості і за її заявою від 26.07.2006 року їй було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.

В своїй заяві від 26.07.2006 року про надання статусу безробітного відповідач вказала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльності не займається, пенсію не отримує і не має права на її призначення.

Наказом Уманського районного центру зайнятості від 14.11.2006 року № НТ 061114 було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідачу у зв'язку із працевлаштуванням безробітного відповідно до пп.1 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

14 листопада 2006 року відповідача на підставі наказу Уманського районного центру зайнятості № НТ 061114 було знято з обліку в зв'язку з працевлаштуванням відповідача за направленням ДСЗ відповідно до пп. а п. 44 «Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.»

Перевіркою достовірності даних безробітних, які є підставою для надання особам статусу безробітного та призначення їм матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданої державним реєстратором Уманської районної державної адміністрації позивачем було встановлено, що відповідач під час реєстрації в Уманському районному центрі зайнятості приховав, що з 20.12.2001 року по 02.09.2008 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Таким чином, судом встановлено, що в період перебування на обліку в Уманському районному центрі зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

За період з 26.07.2006 року по 07.11.2006 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в сумі   1 283 грн. 57 коп.

Згідно наказу Уманського районного центру зайнятості «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_2» від 13.08.2009 року № 2367/55 відповідача зобов'язано повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1 283 грн. 57 коп.

Суд зазначає, що при вирішені даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III, та «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/16248.

Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.

Зокрема ст.6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 25 Основ встановлює види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до яких, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.

Стаття 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 (далі - Закон), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно статті 2 Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, зазначається, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Уманського районного центру зайнятості (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 1, розрахунковий рахунок 37174001001408, отримувач-Уманський РЦЗ, код отримувача-21368537, банк отримувача-УДК ГУДКУ в Черкаській області, МФО банку- 854018) суму боргу в розмірі 1 283 (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні) 57 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий С.О. Кульчицький