Ухвала суду № 49594352, 01.09.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2080/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Манько М. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріПосипайко А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Одеська залізниця», Міністерства інфраструктури України про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації , -

в с т а н о в и л а :

26 червня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Одеська залізниця», Міністерства інфраструктури України про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації, посилаючись на те, що в місцевому відомчому архіві на ст. ім. Т.Шевченка Одеської залізниці відсутня його особова справа, яка мала бути передана на зберігання відповідачем - ДП «Одеська залізниця», після його звільнення з роботи з локомотивного депо ст. ім. Т.Шевченка. Тому позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати факти протизаконних дій Одеської залізниці та Міністерства інфраструктури відносно нього; стягнути з Одеської залізниці моральну шкоду в розмірі 75000 грн. по 1000 гривень за кожний рік не зберігання особової справи в архіві.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_6 до Державного підприємства «Одеська залізниця», Міністерства інфраструктури України про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації повернуто позивачеві, посилаючись, що даний позов не підсудний Смілянському міськрайонному суду Черкаської області на підставі ч. 2 ст.109 ЦПК України згідно якої, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в зв'язку з чим, просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року та повернути справу на розгляд до суду першої інстанції в новому складі суду.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, представника відповідача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Статтею 115 ЦПК України передбачено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Згідно вимог п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому суду.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_6 для подання до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підсудна Смілянському міськрайонному суду Черкаської області, оскільки місцезнаходження юридичної особи - Державного підприємства «Одеська залізниця» є м. Одеса, а місцезнаходження Міністерства інфраструктури України - м. Київ, а відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він не відповідає вимогам закону, є помилковим, так як відсутні підстави для повернення даної позовної заяви ОСОБА_6 для подання до належного суду.

Як вбачається із позовної заяви позивача ОСОБА_6 він звернувся до суду із позовом до ДП «Одеська залізниця», Міністерства інфраструктури України про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації, оскільки в місцевому відомчому архіві на ст. ім. Т.Шевченка Одеської залізниці відсутня його особова справа, яка мала бути передана на зберігання відповідачем - ДП «Одеська залізниця», після його звільнення з роботи з локомотивного депо ст. ім. Т.Шевченка. Тобто, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав, що виникають з трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 110 ЦПК України визначено, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванням позивача.

Як роз'яснено в п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_6 для подання до належного суду, посилаючись на вимоги ст. 115 та п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, у випадках, коли справа не підсудна цьому суду, дійшов помилкового висновку, оскільки відповідно до правил ч. 1 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванням позивача. Тобто, відповідно до вимог ч. 14 ст. 109 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, якими згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви не може залишитися в силі та підлягає скасуванню з передачею матеріалів справи на новий розгляд до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 3 ч.1 ст. 312, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Одеська залізниця», Міністерства інфраструктури України про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації - скасувати, а справу направити до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :