Рішення № 49594343, 11.08.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2025/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріПосипайко А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2015 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором оренди землі , -

в с т а н о в и л а :

06 лютого 2015 року Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором оренди землі, посилаючись на те, що рішенням Черкаської міської ради від 28 лютого 2008 року № 4-342 ПП ОСОБА_6 надано в оренду земельну ділянку під культурно-оздоровчий центр за рахунок землекористування дитячого садочка № 67 у АДРЕСА_1, площею 8652 кв. м, терміном на 49 років, яка за функціональним використанням віднесена до категорії земель громадського призначення.

23 травня 2008 року між сторонами було укладено договір оренди даної земельної ділянки, який зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 04 червня 2008 року за № 040877500145.

Згідно п. 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 березня 2008 року № 288-гр.-2008 становить 807318,00 грн.

Пунктом 9 даного договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % від її грошової оцінки і на час укладання цього договору становила 24220,00 грн.

Частиною 2 п.13 договору встановлено, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Позивач вказує у позові, що за період з 04 червня 2008 року (з початку дії договору) по 31 грудня 2008 року розмір орендної плати становив 2018,33 грн. щомісячно (24220,00 : 12 = 2018,33). За період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року розмір орендної плати проіндексований на коефіцієнт інфляції - 1,152 і становив 2325,12 грн. у місяць (2018,33 х 1,152 = 2325,12). За період з 01 січня 2010 року по 16 травня 2011 року розмір орендної плати проіндексований на коефіцієнт інфляції - 1,059 і становив 2462,30 грн. у місяць (2325,12 х 1,059 = 2462,30).

З 17 травня 2011 року розмір орендної плати становить 4401,71 грн. щомісячно (що відповідає 3 % від нової грошової оцінки землі). Розмір орендної плати був змінений на підставі рішення Черкаської міської ради від 13 травня 2010 року № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», яким були змінені показники грошової оцінки земель в м. Черкаси, зокрема базова вартість одного квадратного метра земельної ділянки земель м. Черкаси була встановлена в розмірі 127,48 грн., тоді як попередній розмір становив 39,32 грн. Рішення набуло чинності з 17 травня 2011 року з прийняттям ухвали Київським апеляційним адміністративним судом від 17 травня 2011 року у справі № 2-а-791/11/2316.

Позивач зазначає, що оскільки відповідно до витягу № 239-гр.-2011 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки грошова оцінка земельної ділянки, якою користується відповідач, становить 1760682,00 грн., то розрахунок вказаної суми, виходячи із трьох відсотків від грошової оцінки землі наступний: 1760682 х 3 % : 12 = 4401,71 грн. Таким чином, вказує позивач, що за період користування земельною ділянкою відповідачу нараховано 265297, 38 грн. орендної плати згідно п. 9 договору. Також до суми нарахувань включена сума відшкодування (не отриманий прибуток) за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення про надання земельної ділянки по дату набрання чинності договору, тобто, з 28 лютого 2008 року по 03 червня 2008 року, у розмірі 6194,19 грн., що передбачено підпунктом «і» пункту 31 договору. Отже, за двома грошовими зобов'язаннями, передбаченими п. п. 9 та 31 договору, відповідачу ОСОБА_6 нараховано 271491,57 грн.

Позивачем визнається, що до липня 2011 року відповідач ОСОБА_6 належним чином виконував свої договірні зобов'язання та своєчасно і в повному обсязі сплачував до бюджету орендну плату за землю відповідно до умов договору. Однак, починаючи з липня 2011 року, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань він почав не в повному обсязі вносити до бюджету орендну плату. За вищевказаний період дії договору він сплатив лише 245331,81 грн., внаслідок цього за ним утворилася заборгованість в сумі 26159,76 грн. (271491,57 - 245331,81 = 26159,76).

Пунктом 14 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку. Статтею 129 ПК України визначено, що пеня нараховується на суму боргу із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ. Виходячи з цього, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, на суму боргу відповідачу ОСОБА_6 нарахована пеня із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ у розмірі 2827,96 грн. Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_6 своїх договірних зобов'язань, а також порушення ним вимог чинного законодавства міський бюджет недоотримав за договором оренди землі 26159,76 грн. орендної плати (без урахування штрафних санкцій).

Позивач вказує, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року провадження справі № 925/1262/13 за їх позовом до ФОП ОСОБА_6 про стягнення боргу припинено на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2013 року у справі № 05/01/2600, якою ФОП ОСОБА_6 ліквідовано як суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з банкрутством.

Згідно із даними виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17 вересня 2013 року підприємницька діяльність ОСОБА_6 припинена, про що, 17 вересня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_6 Тому Черкаська міська рада просить стягнути з громадянина ОСОБА_6 на користь міського бюджету м. Черкаси заборгованість за договором оренди землі від 04 червня 2008 року № 040877500145 в сумі 26159,76 грн., пеню в сумі 2827,96 грн. та судові витрати за подання позовної заяви.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2015 року позов Черкаської міської ради до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором оренди землі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок 33210815700002, банк отримувача ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код ОКПО 38031150, код платежу 13050500, призначення платежу орендна плата за землю з фізичних осіб) заборгованість за договором оренди землі в сумі 26159,76 грн. та пеню в сумі 2827,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Черкаської міської ради судовий збір в сумі 289,87 грн. (реквізити р/р № 35419001086317, банк отримувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, отримувач Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, код ОКПО 38764629).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та суд допустив порушення норм ст.ст. 511, 513, 521 ЦК України, п. «е» ст. 141 ЗК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 23, 25, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 18 січня 2013 року). Просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2015 року скасувати, в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Вирішуючи спір, та задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором оренди землі з відповідача, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, оскільки вважав, що вимоги підтверджені письмовими матеріалами справи, є мотивованими, надані відповідні розрахунки заборгованості по сплаті орендної плати, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не сплачено повністю встановлений розмір орендної плати до міського бюджету, а доводи, на які посилаються відповідач та його представник не спростовуються наявність заборгованості по сплаті орендної плати.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що судом безпідставно та необґрунтовано задоволено позов, оскільки висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону і обставинах справи, наявних у справі доказах, а рішення суду ухвалено з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні рішенням Черкаської міської ради від 28.02. 2008 року № 4-342 приватному підприємцю ОСОБА_6 надано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 8652 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 під культурно - оздоровчий центр за рахунок користування дитячого садка № 67.

За функціональним використанням дана земельна ділянка віднесена до категорії земель громадського призначення.

23 травня 2008 року між сторонами - Черкаською міською радою та ОСОБА_6 було укладено договір оренди даної земельної ділянки, який зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 04 червня 2008 року за № 040877500145.

Згідно п. 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 березня 2008 року № 288-гр.-2008 становить 807318,00 грн.

Пунктом 9 даного договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % від її грошової оцінки і на час укладання цього договору становила 24220,00 грн.

Частиною 2 п.13 договору встановлено, що в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору.

Згідно наданих позивачем розрахунків за період з 04 червня 2008 року (з початку дії договору) по 31 грудня 2008 року розмір орендної плати становив 2018,33 грн. щомісячно (24220,00 : 12 = 2018,33).

За період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року розмір орендної плати проіндексований на коефіцієнт інфляції - 1,152 і становив 2325,12 грн. у місяць (2018,33 х 1,152 = 2325,12).

За період з 01 січня 2010 року по 16 травня 2011 року розмір орендної плати проіндексований на коефіцієнт інфляції - 1,059 і становив 2462,30 грн. у місяць (2325,12 х 1,059 = 2462,30).

З 17 травня 2011 року розмір орендної плати становить 4401,71 грн. щомісячно, що відповідає 3 % від нової грошової оцінки землі. Розмір орендної плати був змінений на підставі рішення Черкаської міської ради від 13 травня 2010 року № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси», яким були змінені показники грошової оцінки земель в м. Черкаси, зокрема базова вартість одного квадратного метра земельної ділянки земель м. Черкаси була встановлена в розмірі 127,48 грн., тоді як попередній розмір становив 39,32 грн. Рішення набуло чинності з 17 травня 2011 року з прийняттям ухвали Київським апеляційним адміністративним судом від 17 травня 2011 року у справі № 2-а-791/11/2316.

Згідно даних витягу № 239-гр.-2011 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки грошова оцінка земельної ділянки, якою користувався відповідач ОСОБА_6 становить 1760682,00 грн., тому розрахунок вказаної суми, виходячи із трьох відсотків від грошової оцінки землі наступний: 1760682 х 3 % : 12 = 4401,71 грн.

За період користування земельною ділянкою відповідачу ОСОБА_6 нараховано 265297, 38 грн. орендної плати згідно п. 9 договору. До суми нарахувань включена сума відшкодування (не отриманий прибуток) за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення про надання земельної ділянки по дату набрання чинності договору, тобто, з 28 лютого 2008 року по 03 червня 2008 року, у розмірі 6194,19 грн., що передбачено підпунктом «і» пункту 31 договору, посилається позивач. Отже, за двома грошовими зобов'язаннями, передбаченими п. п. 9 та 31 договору, відповідачу ОСОБА_6 нараховано 271491,57 грн., яку і вважає заборгованістю позивач, та просить стягнути з відповідача.

Позивачем визнається, що до липня 2011 року відповідач ОСОБА_6 належним чином виконував свої договірні зобов'язання, своєчасно і в повному обсязі сплачував до бюджету орендну плату за землю відповідно до умов договору. Однак, починаючи з липня 2011 року, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань він почав не в повному обсязі вносити до бюджету орендну плату. За вищевказаний період дії договору він сплатив лише 245331,81 грн., внаслідок цього за ним утворилася заборгованість в сумі 26159,76 грн. (271491,57 - 245331,81 = 26159,76).

Пунктом 14 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку. Статтею 129 ПК України визначено, що пеня нараховується на суму боргу із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ. Виходячи з цього, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, на суму боргу відповідачу ОСОБА_6 позивачем нарахована пеня із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ у розмірі 2827,96 грн. Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_6 своїх договірних зобов'язань, а також порушення ним вимог чинного законодавства міський бюджет недоотримав за договором оренди землі 26159,76 грн. орендної плати (без урахування штрафних санкцій).

Однак, як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, що постановою господарського суду Черкаської області від 29. 10. 2009 року у справі № 01/ 2600 фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом « з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виникнення всіх грошових зобов'язань банкрута й зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ) вважається таким, що настав, а вимоги про зобов'язання боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який значно відрізняється від статусу боржника.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону, банкрут припиняє здійснення підприємницької діяльності, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління підприємством та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників ) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші передбачені цим Законом повноваження. Правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі, він позбавлений права здійснювати повноваження, що не передбачені положеннями Закону, та виходять за межі його компетенції .

Отже, будь - які зобов'язання ( податкові, комунальні ), які виникають під час ліквідаційної процедури, мають бути обумовлені в Законі, в зв'язку з чим на ліквідатора покладається відповідальний обов'язок по їх сплаті.

Виходячи з аналізу положень статей вищевказаного Закону, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання банкрута в особі органу управління - ліквідатора ( ліквідаційної комісії ) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у Законі , при чому порядок їх виконання визначений нормами Закону.

Згідно до ч. 7 ст. 30 Закону встановлено, що ліквідатор при проведенні ліквідаційної процедури зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі - основний рахунок. Відповідно до приписів Закону кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З даного рахунку здійснюються виплати кредиторам у чіткому порядку, передбаченому ст. 31 Закону.

Отже, виходячи з вищевикладеного, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, нові грошові зобов'язання у банкрута, в силу вимог ч. 1 ст. 23 Закону «Про банкрутство» не виникають.

За таких обставин, у відповідача ОСОБА_6 не можуть виникати нові грошові зобов'язання з 29.10. 2009 року - дати прийняття господарським судом Черкаської області постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Апелянт посилається, що під час розгляду справи господарським судом Черкаської області були надані розрахунки заборгованості від 26.11. 2014 року за № 1680 / 18-08 Черкаською міською радою, з яких вбачається, що після визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 банкрутом оренда плата йому не нараховувалась.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.09. 2013 року у справі № 05/01/ 2600 за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення 31665, 18 грн. ліквідовано фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 у зв'язку із банкрутством.

Згідно із даними виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17 вересня 2013 року підприємницька діяльність ОСОБА_6 припинена, що підтверджується даними про те, що 17 вересня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року справа № 925 / 1262/ 13 вказано, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був стороною у справі, якщо спірні відносини не допускають правонаступництва. Докази правонаступництва щодо зобов'язань фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 перед позивачем - Черкаською міською радою за заявленими останнім позовними вимогами відсутні. Тому судом провадження у справі припинено на підставі п.6.ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України ( а. с. 19).

Відповідно до п. 14.1. 136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як роз'яснено в п.2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05. 2011 року № 6 « Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин», що доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами наприклад, довідкою державної податкової інспекції про наявність ( або відсутність ) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Згідно даних листа Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 22.05. 2015 року № 13318 / 23-01-17-0623 за ОСОБА_6 заборгованість по орендній платі за земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутня, як платник орендної плати за вказаною адресою ОСОБА_6 в податковій інспекції не рахується ( а. с.57 ).

Також обґрунтованими є доводи апелянта та підлягають задоволенню апеляційним судом про те, що в процесі провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 культурно - оздоровчий центр, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 був проданий на відкритих електронних торгах ОСОБА_8, що підтверджується даними свідоцтва, виданого 28.08. 2013 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., реєстровий № 2211 та даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.08. 2013 року.

Згідно п. «е» ст. 141 ЗК України передбачено, що набуття права власності іншою особою на жилий будинок, будівлю, споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Отже, за таких обставин, 28 серпня 2013 року договір оренди землі, укладений 23 травня 2008 року між Черкаською міською радою та ПП ОСОБА_6 припинився на підставі п. «е» ст. 141 ЗК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Як вбачається із матеріалів справи господарським судом вказано, що відносини між сторонами не допускають правонаступництва, доказів внесення змін до договору оренди землі в частині заміни орендаря з підприємця ОСОБА_6 на фізичну особу ОСОБА_6 позивачем не надано, відповідно відсутні дані про внесення зміни до договору оренди в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не звернуто належної уваги на доводи відповідача, не дано їм оцінки, суд прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, безпідставно та необґрунтовано стягнувши нарахований відповідачу ОСОБА_6 борг та пеню після ліквідації підприємства, оскільки дані вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів повністю погоджується з доводами апеляційної скарги, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом першої інстанції допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором оренди землі з вищевикладених підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2015 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором оренди землі скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити Черкаській міській раді в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :