Постанова № 4958778, 28.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

28 липня 2009 року                                                                  № 22-а-12467/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді         Олендера  І.Я.,

суддів                 Каралюса В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі                           Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 22 липня 2008 року в справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова до Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» про стягнення 611 669 грн. 43 коп., -

в с т а н о в и л а:

В червні 2008 року позивач УПФУ в Галицькому районі м.Львова звернувся в Господарський суд Львівської області з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» про стягнення 611 669 грн. 43 коп..

    Постановою Господарського суду Львівської області від 22 липня 2008 року в даній справі, в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що Рішенням № 374 від 21.03.2008р. згідно п.2 ч.9. ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до відповідача застосовані фінансові санкції на загальну суму 611669,43 грн., з них штрафні санкції - 433071,90 грн., пеня - 597,53 грн. Станом на 23.04.2008р. вищенаведені страхові внески відповідачем не сплачені. Однак, ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2006 року по справі № 6/77-5/100 про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Завод комунального транспорту» згідно п.4   даної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому відповідно до абз. 4 ч. 4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності платника або визнання його банкрутом» не нараховується неустойка ( штраф, пеня) , не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати грошових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а відтак вказана сума не підлягає стягненню.

    Вказану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив позивач - УПФУ в Галицькому районі м.Львова, представник якого в поданій апеляційній скарзі вказує на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі, представник апелянта покликається на те, що провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Завод комунального транспорту» порушено Господарським судом Львівської області 22.05.2006 року, а тому позивачем правомірно застосовано штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків термін сплати яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію.

    Представник позивача - апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку відхилити.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для її задоволення з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено термін мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф),пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст.1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 105 8-ІV і п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду накладається штраф залежно від строку затримки платежу.

Як вбачається з матеріалів справи провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Завод комунального транспорту» порушено Господарським судом Львівської області 22.05.2006 року.

Начальником управління ПФУ в Галицькому районі 21 березня 2008 року винесено рішення № 374 про застосування до відповідача фінансових санкцій та нарахування пені (за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків) в розмірі 611 669,43 грн. (433 071,90 грн.- штрафна санкція, 178 597,53 грн.-пеня) за період з 20.06.2006 року до 29.01.2007 року.

Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язань, щодо сплати страхувальником страхових внесків настав у відповідача після 22.05.2006 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач мав правові підстави для прийняття вище вказаного рішення, оскільки таке застосовано за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків термін сплати яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію.

Оскільки, відповідачем не сплачено даного штрафу, то заборгованість ЗАТ «Заводу комунального транспорту» перед управлінням згідно вищезгаданого рішення становить 611 669,43 грн., який підлягає стягненню.

    Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Згідно вимог ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

    Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт наявності зі сторони відповідача заборгованості в розмірі 611 669, 43 грн., яка підлягає стягненню в користь позивача.

    За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції, не відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п.3,3 ч.1 ст.202, ч.2 ст. 205, ст. 207 КАС  України, колегія суддів -

                                                      п о с т а н о в и л а :

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова - задовольнити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 22 липня 2008 року в справі № 22/150а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» (м.Львів, 79026, вул.Стрийська,45 ЄДРПОУ 32483661) в користь Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова (79070,м.Львів, пр.-т Червоної Калини,35 р/р 256083010816,25605309816 ОПЕР в Львівського Облуправління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 325796 ЗКПО 20847365)  611 669 (шістсот одинадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять)  гривень 43 копійки.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

    Постанова в повному обсязі виготовлена 31.07.2009 року.

Головуючий суддя :                               І.Я.Олендер

 Судді:                                                                                   В.М.Каралюс

                                                                                Д.М.Старунський