Ухвала суду № 49586348, 19.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3252/15

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2014 року,-

встановила :

КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» звернулась до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що між КС та відповідачкою 15 жовтня 2008 року був укладений кредитний договір, за якими відповідачка отримала 240 000, 00 грн. на строк до 15 жовтня 2010 року зі сплатою 42 % річних за користування кредитними коштами. Проте, в порушення умов договору, ОСОБА_2 жодного разу не здійснювала оплату за вищевказаним договором, внаслідок чого станом на 15 жовтня 2014 року в неї утворилась прострочена заборгованість у розмірі 3 152 700, 00 грн., яка складається з: основної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 240 000, 00 грн.; суми відсотків за користування кредитними коштами за період з 15 жовтня 2008 року по 15 жовтня 2014 року в розмірі 2 036 700, 00 грн.; пені за період з 15 жовтня 2009 року по 15 жовтня 2010 року в розмірі 876 000, 00 грн.

В подальшому, з зустрічним позовом до КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» звернулась ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 15 жовтня 2008 року, посилаючись на те, що вона не є членом кредитної спілки, не просила їй видавати кредит та не отримувала жодних кредитних коштів. Також зазначила, що вона не знаходиться в договірних стосунках з позивачем, а підписи у кредитному договорі від 15 жовтня 2008 року, а також у заяві про прийняття її в члени кредитної спілки від 20 квітня 2006 року, заяві від 15 жовтня 2008 року про отримання кредиту, та відповідному касовому ордері їй не належать. Крім того, посилається на те, що КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» не мала право на видачу будь-яких кредитних коштів, оскільки не мала ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових кредитів. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 2412.2014 року позовні вимоги Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» суму боргу у розмірі 1 720 грн., яка складається з: основної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 240 000 грн.; суми відсотків за користування кредитними коштами за період з 15 жовтня 2008 року по 15 жовтня 2014 року в розмірі 604 800 грн.; пені за період з 15 жовтня 2009 року по 15 жовтня 2010 року в розмірі 876 000 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Одеського інституту інженерів морського флоту» про визнання кредитного договору недійсним, - відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2014 року скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, у задоволенні первісного відмовити.

Апелянт ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2008 року між КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за якими відповідачка отримала 240 000, 00 грн. на строк до 15 жовтня 2010 року зі сплатою 42 % річних за користування кредитними коштами (а. с. 3).

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити тіло кредиту та відсотки в кінці терміну дії договору, тобто до 15 жовтня 2010 року.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» належним чином виконала умови вищевказаного договору, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 240 000, 00 грн., що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером від 15 жовтня 2008 року, підписаним відповідачкою (а. с. 4).

Проте, в порушення вищевказаних норм права та умов договору, ОСОБА_2 жодного разу не здійснювала оплату за вищевказаним договором, що не заперечував також її представник у судовому засіданні.

Відповідно до п. 9.4 кредитного договору боржник повинен сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, що за період з 15 жовтня 2009 року по 15 жовтня 2010 року складає 876 000, 00 грн. (240 000, 00 грн. х 365 х 1%).

Суд вважав безпідставними посилання представника КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» на п. 9.2 кредитного договору щодо необхідності сплати боржником плату за користування кредитом у розмірі 930, 00 грн. за кожний день, оскільки п. 1.1 чітко встановлена розмір відсотків, а саме 42 % річних за користування кредитними коштами.

Вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання або пені в порядку ст. 625 ЦК України КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» не заявлялись, і судом не розглядались.

Судом надано оцінку твердженням ОСОБА_2 про те, що вона не була членом кредитної спілки, та що КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» не мала права на видачу кредитів, та дійшов висновку, що вони спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, мають повну цивільну дієздатність, з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 є членом КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» (заява про прийняття в члени кредитної спілки від 20 квітня 2006 року ас.53).

Право кредитної спілки на видачу кредитів передбачено також п. 11. 4 Статуту КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» у редакції від 20 вересня 2004 року, наявного в матеріалах справи (а. с. 42).

Судом також встановлено, що факт укладення вищевказаного кредитного договору між КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» та ОСОБА_2 підтверджується заявою останньої про прийняття її в члени кредитної спілки від 20 квітня 2006 року (а. с. 53), заявою від 15 жовтня 2008 року про отримання кредиту (а. с. 54), а також видатковим касовим ордером від 15 жовтня 2008 року (а. с. 4).

Для підтвердження своїх доводів про недійсність підписів ОСОБА_2 у вищевказаних документах та кредитному договорі, ухвалою суду від 10 червня 2010 року за клопотанням її представника була призначена судово-почеркознавча експертиза, котра не була проведена у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 відповідного рахунку для проведення такої експертизи.

Ухвалою суду від 10 грудня 2014 року по вищевказаній цивільній справі було відновлено провадження.

З вищевикладеного районний суд, дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 жодним чином не сприяла суду у зібранні доказів по даній справі, та не надала інших доказів в підтвердження того, що вона не підписувала спірний кредитний договір, встановленими обставини підписання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Врахувавши вказані обставини та норми права, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не доведені та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Разом з тим, застосувавши до правовідносин, що склалися між сторонами, п. 1 ст. 1054, ч.2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог КС «Одеського інституту інженерів морського флоту» щодо стягнення з ОСОБА_2 тіла кредиту у розмірі 240000 грн., а також суму пені за період з 15 жовтня 2009 року по 15 жовтня 2010 року у розмірі 876000 грн., а також суму відсотків за користування кредитними коштами за період з 15 жовтня 2008 року по 15 жовтня 2014 року у розмірі 604800 грн.

Колегія суду погоджується з таким висновком районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання апелянта, як на підставу для визнання кредитного договору недійсним та відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, що видатковий касовий ордер від 15.10.2008 року, не відповідає Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, є безпідставними, оскільки не відповідність видаткового касового ордеру не спростовує отримання ОСОБА_3 кредитних коштів, та не звільняє її від зобов'язань про їх повернення передбачених кредитним договором.

Крім того, колегія суддів зауважує, що підстави для визнання правочину недійсним зазначенні в ст. 215 ЦК України, апелянт не вказав таких обставин, а ні в позові, а ні в апеляційні скарзі.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: С.О.Погорєлова

Т.В.Цюра