Ухвала суду № 49569203, 31.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/2552/11 Головуючий у 1 інстанції: Гулкевич О.В.

Провадження № 22-ц/783/5378/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської від 08 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської від 08 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області Дидик Надії Іванівни про встановлення порядку і способу виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги того факту, що права та законні інтереси неповнолітньої внучки іпотекодавця ОСОБА_7 жодним чином не порушені, оскільки орган опіки і піклування дав згоду на укладення іпотечного договору від 31.07.2008 року. Крім того, згідно інформації, яка міститься в розпорядженні міського голови за №154 від 24.07.2008 року про дозвіл на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1, батько дитини ОСОБА_7 - ОСОБА_8 проживає в АДРЕСА_3, тобто є власником житлового будинку, а отже у дитини існує ще одне можливе місце проживання. Апелянт також зазначає, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент укладення іпотечного договору не була зареєстрована у спірному будинку, оскільки даний договір був укладений до її народження - 31.07.2008 року, у зв'язку з чим ні майнового права, ні права користування будинком, що є предметом іпотеки, вона не мала. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги встановлені в оскарженій ухвалі обставини стосовно того, що за відсутності у ОСОБА_6 іншого майна для звернення стягнення на нього з метою погашення заборгованості єдиним можливим способом задоволення вимог кредитора, а відтак виконання рішення суду, є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області Дидик Надії Іванівни про встановлення порядку і способу виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Частиною 5 ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту позов задоволено та стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором №17116/3 про надання кредиту на поточні потреби від 24.07.2008 року в розмірі 692 934,23 грн. та 1820 грн. судових витрат.

На підставі зазначеного рішення судом 06.02.2013 року видано два виконавчі листи (про стягнення заборгованості та судових витрат), які 08.02.2013 року поступили на виконання у ВДВС Стрийського МУЮ.

В процесі виконання зазначених виконавчих листів квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, що був укладений 31.07.2008 року на забезпечення належного виконання ОСОБА_6 зобов'язань за договором №17116/3 про надання кредиту на поточні потреби від 24.07.2008р., була виставлена 23.01.2015 року на прилюдні торги, які не відбулися, та призначено повторні торги на 12.03.2015 року.

Однак торги не відбулися, оскільки ОСОБА_6 звернулася із клопотанням про заборону ВДВС Стрийського МРУЮ проведення торгів з реалізації іпотечного майна, посилаючись на наявність прописаних за вищенаведеною адресою двох неповнолітніх дітей.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконкому Стрийської міської ради від 14.05.2014 року виконавчій службі заборонено виставляти на торги квартиру АДРЕСА_1, оскільки в ній зареєстровані та проживають двоє малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно п. 4.5.9 Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Частиною 1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Виходячи зі змісту цих норм, підставою для зміни способу виконання рішення суду є наявність обставин, що перешкоджають або утруднюють виконання рішення у той спосіб, який зазначено в судовому рішенні. Заміна способу і порядку виконання полягає в заміні одного заходу примусового виконання, встановленого законом або судом, на інший, більш доцільний або єдино можливий за наявних обставин.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Згідно із ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням майнових та житлових прав дітей, виселення яких з помешкання, де вони проживають, не може відбуватися без дозволу органу опіки та піклування.

Згідно із ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» забороняється зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час здійснення яких-небудь угод щодо житлових приміщень. Ця норма встановлює необхідність отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування для здійснення будь-яких угод з нерухомим майном, право власності на яке або право користування мають діти.

Державний виконавець відділу ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області Дидик Н.І. звернулася до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2011р. у справі №2-2552/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом надання дозволу проведення реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні даної заяви, районний суд виходив з того, що встановлення такого порядку і способу виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2011 року не можливе без порушення прав малолітніх дітей, встановлених чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Безпідставними, на думку судової колегії, є твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги того факту, що права та законні інтереси неповнолітньої внучки іпотекодавця - ОСОБА_7 жодним чином не порушені, оскільки орган опіки і піклування дав згоду на укладення іпотечного договору від 31.07.2008 року, так як районним судом враховано, що орган опіки та піклування відмовив у дачі дозволу на відчуження квартири, яка є предметом іпотечного договору, саме у порядку виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2011 року про стягнення заборгованості за кредитними договором.

Колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали і доводи апеляційної скарги у тій частині, що батько дитини ОСОБА_7 - ОСОБА_8 проживає в АДРЕСА_3, є власником житлового будинку АДРЕСА_4, а отже у дитини існує ще одне можливе місце проживання, оскільки неповнолітня ОСОБА_7 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 разом із своєю матір'ю ОСОБА_12, тобто має право на користування саме цим житловим приміщенням.

Неспроможними колегія суддів вважає і твердження апелянта про те, що районним судом не враховано, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент укладення іпотечного договору не була зареєстрована у спірному будинку, оскільки даний договір був укладений до її народження (31.07.2008 року), у зв'язку з чим ні майнового права, ні права користування будинком, що є предметом іпотеки, вона не мала, так як місцем її проживання батьки визначили спірну квартиру, у якій вона зареєстрована, а відтак має право на користування нею.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала є законною, а тому відсутні підстави для її скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської від 08 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: