Рішення № 49569193, 31.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/6733/14 Головуючий у 1 інстанції: Івасівка А.П.

Провадження № 22-ц/783/4210/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маслоленд» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 травня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 травня 2015 року задоволено позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маслоленд», третьої особи - ОСОБА_5, про стягнення коштів за договором позики.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маслоленд», код ЄДРПОУ 38345279, зареєстрованого 18.09.2012 року № запису 1414 102 0000 00 1913, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 295 000 (двісті дев'яносто п'ять тисяч) доларів США, що еквівалентно 6233350 гривень (шести мільйонам двісті тридцяти трьом тисячам триста п'ятдесяти гривням) до офіційного курсу на день постановлення рішення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Маслоленд».

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним. Вважає, що між ОСОБА_4 та ТзОВ «Маслоленд» жодних договорів позики не укладалось, оскільки у розписках від 18.12.2013 року та від 18.01.2014 року така сторона договору як ТзОВ «Маслоленд» не зазначена. Вказує, що дії ОСОБА_5 можна оцінювати лише як дії фізичної особи, оскільки вона діяла всупереч установчим документам товариства та не від його імені, а від свого імені, з порушенням не лише ст.65 ГК України, але й ст. 92 ЦК України щодо порядку дій керівника юридичної особи чи її засновника від імені юридичної особи, не надала позивачу ніяких відповідних документів щодо підтвердження законності своїх дій від імені ТзОВ «Маслоленд» і фактично не діяла від імені товариства, коштів, отриманих по договорах позики, товариству не передала. Таким же чином її сприймав і позивач, який спочатку звертався в суд з аналогічним позовом до ОСОБА_5 як фізичної особи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з'явилися в судове засідання.

Причини неявки позивача та його представника Колібанича О.Я. в судове засідання колегія суддів не визнає поважними, оскільки вони жодними документами не підтверджені, оголошуючи перерву в судовому засіданні 17.08.2015 року колегія суддів узгоджувала час та дату наступного судового засідання із представником позивача Колібаничем О.Я., крім того свої інтереси позивач довірив представляти двом представникам, у тому числі ОСОБА_7, а тому клопотання одного з цих представників - Колібанича О.Я. про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання своїми процесуальними правами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_4, уточнивши свої вимоги, звернувся в суд з позовом до ТзОВ « Маслоленд» про стягнення коштів за договором позики у розмірі 295000 доларів США.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що 18.12.2013 року та 18.01.2014 року між позивачем ОСОБА_4 та ТзОВ «Маслоленд» в особі директора товариства ОСОБА_5 було укладено два договори позики на суми відповідно 70000 доларів США та 225000 доларів США, які йому своєчасно не були повернуті.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Як вбачається зі змісту ст.ст.33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст.33 ЦПК України.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача(ч.1ст.33 ЦПК України).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

У розписці, яка знаходиться на а.с.12, зазначено: «Я, ОСОБА_5, проживаюча у АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Дрогобицьким МРВ УМВС у Львівській обл. 16 січня 2007 р., беру позику у ОСОБА_4 70000 (сімдесят тисяч американських доларів) з місячним відсотком 2%. В заставу даю нежиле приміщення загальною площею 85,5 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Зобов'язуюсь повернути до 18.02.14р. Дана розписка написана в присутності двох свідків. В разі неповернення вказаної суми дане приміщення переходить у власність ОСОБА_4».

У даній розписці вказана дата її видачі - 18.12.13р., міститься підпис ОСОБА_5

У розписці від 18 січня 2014 року вказано: «Я, ОСОБА_5 засновник та директор ТзОВ «Маслоленд» отримала 225 тисяч $ США (двісті двадцять п'ять тисяч доларів США) у ОСОБА_4 під заставу універсального торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_2» АДРЕСА_2. Дані грошові кошти зобов'язуюсь повернути в повному обсязі до 1.03.14р. В заставу надається земельна ділянка площею 2,1032 га та нежитлові будівлі. Дана розписка дана в присутності двох свідків».

На обох розписках міститься відтиск печатки ТзОВ «Маслоленд».

Однак, не зважаючи на те, що на зазначених двох розписках містяться відбитки печатки ТзОВ «Маслоленд», колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що 18.12.2013 року та 18.01.2014 року договори позики були укладені між ОСОБА_4 та ТзОВ «Маслоленд», виходячи з наступного.

Зі змісту вказаних боргових розписок вбачається, що вони видані ОСОБА_5 як фізичною особою, оскільки ні в одній із них не зазначено, що стороною договору позики є ТзОВ «Маслоленд» або що позику отримує дане товариство, а ОСОБА_5 діє від імені цього товариства, та не вказані правові підстави для вчинення нею таких дій.

На думку судової колегії, зазначення у розписці від 18.01.2014 року того, що ОСОБА_5 засновник та директор ТзОВ «Маслоленд» є лише константацією цього факту, але не свідчить про те, що вона діяла від імені ТзОВ «Маслоленд».

Прикладення печатки ТзОВ «Маслоленд» до вказаних двох розписок також не може бути доказом того, що стороною договорів позики, а саме позичальником, було дане товариство з обмеженою відповідальністю.

Крім того, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, що отримані кошти по договорах позики від 18.12.2013 року та від 18.01.2014 року ОСОБА_5 передала у ТзОВ «Маслоленд».

Як фізичну особу ОСОБА_5 в якості позичальника сприймав і сам позивач, оскільки саме до неї 10.06.2014 року звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом про стягнення 295 000 доларів США по даних розписках до ОСОБА_5, що стверджується матеріалами цивільної справи №442/4014/14ц. За заявою ОСОБА_4 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.02.2015 року його позовна заява була залишена без розгляду.

Колегія суддів вважає, що у порушення вимог ст.212 ЦПК України, районний суд, оцінюючи зібрані по справі докази, не дотримався встановленого даною нормою права принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та не дав їм належної оцінки, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, а відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маслоленд» задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маслоленд», третя особа - ОСОБА_5, про стягнення коштів за договорами позики.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: