Ухвала суду № 49561500, 01.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6038/13-ц Номер провадження 22-ц/786/2665/15Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Карнауха П.М.

Суддів: Кривчун Т.О., Дряниці Ю.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2013 року

по справі за поданням Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2013 року подання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_2 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області/, проживає за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за кордон - до виконання зобов'язань.

Виконання ухвали доручено Адміністрації Державної прикордонної служби України - 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26.

Вказану ухвалу оскаржив боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання державного виконавця відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не перевірив, а державний виконавець не надав суду доказів на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № 22588229, до складу якого входить 18 виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 12 203 127, 86 грн. (а.с.4-73).

У серпні 2013 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Полтавській області звернувся до суду першої інстанції з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, обґрунтовуючи його тим, що дій, спрямованих на виконання судових рішень боржник не здійснює; арештованих державним виконавцем коштів та описаного майна боржника не достатньо для виконання судових рішень, тому ОСОБА_2 ухиляється від виконання судових рішень.

Як вказувалося вище, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2013 року подання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - задоволено.

При постановленні ухвали про задоволення подання державного виконавця місцевий суд виходив із того, що боржник має на території України не виконані зобов'язання на суму 12 203 127,86 грн., добровільно рішення судів не виконує, тому ухиляється від виконання судових рішень.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду виходячи з наступного.

У відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97 визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Зазначене право також може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).

Згідно п.18 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи, що постановою державного виконавця від 24.11.2011 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_2 у межах суми 7956813,58 грн., які містяться на банківських рахунках та яка прийнята Банком до виконання (а.с.62-64).

Окрім того, державним виконавцем описані та арештовані належні ОСОБА_2 земельна ділянка площею 2,0 га, що розташована в АДРЕСА_1, та автомобіль ГАЗ-2705 (а.с.67-73).

За інформацією Управління пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області від 17.07.2015 р., за виконавчими документами Відділу ПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області, а саме постановою про адміністративне правопорушення № 8 від 19.04.010 р. та № 2 від 14.01.2010 р., звернуто стягнення на пенсію ОСОБА_2 (а.с.88).

Також боржником до суду апеляційної інстанції надано копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якої вбачається, що частина заборгованості ОСОБА_2 забезпечена належним йому на праві власності нерухомим майном, зокрема, квартирою АДРЕСА_2; нежитловою будівлею з прибудовами за адресою: АДРЕСА_3; земельними ділянками за цією ж адресою та на території Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області; домоволодінням за адресою: АДРЕСА_4, та земельними ділянками, що розташовані на території АДРЕСА_5 та земельною ділянкою за цією ж адресою, що також вбачається з наданих на запит апеляційного суду державним виконавцем копій матеріалів зведеного виконавчого провадження ЗВП № 22588229 щодо боржника ОСОБА_2

При цьому, державним виконавцем не надано жодного доказу на підтвердження того, що зазначене нерухоме та рухоме майно реалізоване та чи спрямовані кошти на погашення заборгованості ОСОБА_2 перед стягувачами за виконавчими документами зазначеного зведеного виконавчого провадження.

Таким чином, державним виконавцем не надано жодного доказу на підтвердження того, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями.

Встановивши зазначені обставини, зокрема, те, що боржник ОСОБА_2 не ухиляється від виконання покладених на нього судовими рішеннями зобов'язань, здійснивши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця та тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон.

За таких обставин, висновки місцевого суду не ґрунтуються на законі, відтак у задоволенні подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Полтавській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі території України слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2013 року, - скасувати.

У задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О. про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішеннями суду, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ П.М.Карнаух

Судді: /підпис/ Т.О.Кривчун

/підпис/ Ю.В.Дряниця

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області П.М.Карнаух