Постанова № 4954303, 20.08.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3999/09/1770

20 серпня 2009 р. 14год. 57хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представники Овдіюк О.О., Долід О.А., директор Коноплюк В.І.< Текст >

відповідача: представник Ковальчук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаготівельно-виробниче підприємство "Таврида" Сарненської райспоживспілки

доСарненська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач – Заготівельно-виробниче підприємство "Таврида" - звернулося з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2009 року № 0000772340/0. В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 10.04.2009року №0000772340/3 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 39 856 грн.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема пояснили, що позивач погоджується з визначенням йому податкового зобов'язання по основному платежу з податку на додану вартість в розмірі 20 220грн. та відповідно штрафної санкції на вказану суму в розмірі 10110грн. Що ж до визначення фінансової санкції в розмірі 50% від суми 79712грн., що складає 39 856грн., то позивач з таким визначенням не погоджується, оскільки вказує, що ним самостійно було виявлено помилку при визначенні податкового зобо'язання з ПДВ за лютий місяць 2008 року. Виявлені помилки, а зокрема різницю податкового зобов'язання в розмірі 79712грн. позивачем відображено в декларації за березень 2008року шляхом включення до складу податкових зобов'язань (ряд 1). Поряд з вказаним, зазначили, що позивач також виявив помилку у визначенні розміру податкового кредиту лютого 2008року, виявлену різницю у розмірі 55559грн. відобразив у складі податкового кредиту при поданні декларації за березень 2008року. За таких обставин, позивач вважає, що внаслідок допущеної помилки, при обрахунку податкових зобов'язань за лютий 2008року, розмір податкового зобов'язання, що підлягав сплаті до бюджету складав 24153,00 грн. (79712грн.- 55559грн.), а відтак, позивач повинен був включити до складу податкових зобов'язань та сплатити до бюджету (при самостійному виявленні помилки) штраф в розмірі 5% від суми податкового зобов'язання (24153,00грн.), що підлягало сплаті до бюджету. Оскільки вказаного штрафу до складу податкових зобов'язань він не включив, то відповідач повинен був застосувати до нього фінансову санкцію у розмірі не більше 50% від суми штрафу, що не включений до складу податкових зобов'язань. Позов просили задоволити повністю.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову та надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в запереченнях. Вказав, що оскільки позивач різницю податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 79712грн. за лютий 2008року включив у декларацію за березень 2008року без включення до складу таких зобов'язань штрафної санкції в розмірі 5% від вказаної суми, то відповідач недотримався вимог Закону №2181 про самостійне виправлення помилки, а відтак повинен сплатити штраф в розмірі 10% за кожний податковий період, але не більше 50% від суми 79 712грн.. Дії відповідача вважає правомірними просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, про що складено акт №274/23/30460836 від 03.10.2008 року (а.с.5-19).

Перевіркою встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість".

На підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2009року №0000772340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 70186 грн., в тому числі: 20220 грн. - за основним платежем, 10 110грн. -штрафна санкція на суму визначеного податкового зобов'язання (вказані зобов'язання позивачем не оскаржуються) та 39 856грн.- штрафна санкція в розмірі 50%, що нарахована відповідачем на суму різниці податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 79712грн. за лютий 2008року включеної позивачем до декларації за березень 2008року без включення до складу таких зобов'язань штрафної санкції в розмірі 5% від вказаної суми .(а.с.15-16, 178).

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість. Сума доходу позивача за лютий 2008року склала 866505грн. Податок на додану вартість відповідно складає 173 301грн. Згідно поданих декларацій з податку на додану вартість (загальна форма та сільськогосподарська) за лютий 2008року, обсяг релізації задекларовано позивачем в розмірі 467 945грн. та відповідно зобов'язання з ПДВ в розмірі 93 589грн. Різницю податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 79712грн. за лютий 2008року, позивач включив у декларацію за березень 2008року без включення до складу таких зобов'язань штрафної санкції в розмірі 5% від вказаної суми та без відповідної її сплати. Вказані обставини підтверджуються витягами з головної книги позивача (а.с. 34-151), деклараціями з ПДВ за лютий, березень 2008 року (загальна форма та сільськогосподарська, а.с. 152-159), актом перевірки від 03.10.2008року (а.с. 15-16), поясненнями сторін.

В ході розгляду справи представники сторін пояснили суду, що визначені позивачем зобов'язання в декларації за березень 2008року, сплачені ним у встановлені строки.

Пункт 7.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що якщо платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

З наведеного слідує, що сума штрафу в розмірі 5% від суми недоплати (самостійно виявленої помилки) включається до складу податкового зобов'язання, а відтак вказаний штраф є податковим зобов'язанням платника податку.

Однак, в супереч наведеного, позивач при самостійному виявленні факту заниження податкового зобов’язання за лютий 2008року, не відобразив у складі декларації з ПДВ за березень 2008року суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати, а відтак не відобразив суму штрафу, як податкове зобов’язання з цього податку на додану вартість.

Що ж до розміру недоплати, від якої слід було визначати розмір 5% штрафу, то суд відхиляє покликання позивача, що такий розмір повинен обраховуватись від суми 24153,00 грн. (самосійно виявлені податкові зобов'язання минулий податковий період в розмірі 79712грн. - 55559грн. самосійно виявлений податковий кредит минулого податкового періоду), оскільки в рядку 16, 16.1 декларації з ПДВ за березень 2008року відсутні будь-які відомості щодо самостійного виправлення позивачем помилки з визначення сум податкового кредиту минулого податкового періоду.

А відтак, відображена позивачем сума податкового кредиту в рядку 10 декларації за березень 2008року є податковим кредитом сформованим позивачем у березні 2008року. Суд відхиляє покликання позивача, проте, що визначені ним зобов'язання в розмірі 79 712грн. за лютий 2008року повинні бути зменшені на суму виявленої ним помилки (55 559грн.) при визначені суми податкового кредиту за лютий 2008року, оскільки позивач своїм правом на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в лютому 2008року та на самостійне виправлення помилки за лютий 2008р. в березні не скористався, а відніс вказану суму у складі податкового кредиту за березень 2008року.

Таким чином, розмір недоплати податкового зобов'язання за лютий 2008року відображений позивачем в декларації за березень 2008року складає 79712грн., розмір 5% штрафу який позивач зобов'язаний був включити до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за березень 2008року складає 3 985,60грн.

Отже, станом на дату проведення працівниками відповідача перевірки розмір недоплати позивачем податкового зобов'язання у вигляді штрафу складав 3 985,60грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми.

Суд вважає, що відповідач невірно визначив розмір штрафу для позивача від суми 79712грн., адже вказана сума відображена позивачем в декларації за березень 2008року, податок на додану вартість з якої сплачено в установлені строки, а відтак на момент перевірки не існувало недоплати з податку на додану вартість в розмірі 79712грн. Підпункт п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 наділяє податковий орган повноваженнями щодо визначення платникам податків фінансової санкції лише від суми недоплати. В даному ж випадку позивачем несплачено лише 5% штраф в розмірі 3 985,60грн, що повинен був включений до складу податкових зобов'язань в декларації за березень 2008року.

Враховуючи наведене вище, розмір фінансової санкції, визначеної відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 від суми недоплати (в розмірі 3 985,60грн.) повинен становити 1992,80грн. ( 3 985,60грн. х 50%). Загальний розмір штрафу, застосованого відповідачем до позивача, повинен становити 5 978,4грн. (1992,80грн.+ 3 985,60грн.). А відтак, позивачу слід відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним податкового -повідомлення рішення №0000772340/3 від 10.04.2009року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 5 978,40грн.. В решті позовна вимога про визнання нечинним податкового -повідомлення рішення №0000772340/3 від 10.04.2009року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 33 877,60грн. підлягає до задоволення.

За таких обставин, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень - Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція від 10 квітня 2009р. за №0000772340/3 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 33 877,60 грн. визнати нечинним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача - Заготівельно -виробниче підприємство "Таврида" Сарненської райспоживспілки із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                   Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі 25.08.09р.