Ухвала суду № 49539054, 01.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8187/15 Справа № 198/220/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маренич С. О. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Левцунову І.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрополісся»

на рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрополісся» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, третя особа: Відділ Держземагенства в Юр?ївському районі Дніпропетровської області, -

В с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Украгрополісся» про визнання правочину недійсним посилаючись на те, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 12.03.2002 року Юр'ївською селищною радою Юр'ївського району Дніпропетровської області, вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,775 га, що розташована на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області. Вказана земельна ділянка була передана нею в оренду ОСОБА_3 строком на 10 років, на підставі укладеного між ними 02.08.2013 року договору оренди земельної ділянки, який 24.09.2013 року зареєстрований Реєстраційною службою Юр'ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області та до теперішнього часу не припинявся і не розривався. У грудні 2014 року, у зв'язку з розглядом Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області цивільної справи за позовом ТОВ «Украгрополісся» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1 від 02.08.2013 року, укладеного між позивачем і ОСОБА_3 та скасування його державної реєстрації, позивачці стало відомо, про те, що 21.09.2012 року між нею та ТОВ «Украгрополісся» вже був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки за № 22, відповідно до якого позивачка, належну їй земельну ділянку передала в оренду відповідачу ТОВ «Украгрополісся» строком на 7 років. Разом з тим, позивачка вказувала, що наміру укладати договір з ТОВ «Украгрополісся» та передавати в оренду вказаному підприємству свою земельну ділянку не мала, при цьому договір оренди земельної ділянки № 22 від 21.09.2012 року, що начебто укладений між нею та відповідачем ТОВ «Укр-агрополісся», вона ніколи не підписувала, так само як і будь-яких додатків до нього, а відтак вважала вказаний договір недійсним. Позивач просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 22 від 21.09.2012 року, укладений між нею та ТОВ «Украгрополісся», стягнувши з останнього на її користь судові витрати по справі (а.с.2-4).

Рішенням Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року позовні вимоги - задоволено (а.с.129-137).

В апеляційній скарзі (а.с.149-151) ТОВ «Украгрополісся» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки:

- позивач отримувала орендну плату за 2012 рік, про що свідчать надані суду ксерокопії документів та зауваження свідків з боку відповідача про належність підпису в цих документах саме позивачу;

- суд зробив обґрунтований на припущеннях та незаконний висновок відносно того, що отримання орендної плати позивачем не свідчить про схвалення ним договору, а можливо сприймалась позивачем як компенсаційна плата за безпідставне використання його майна;

- в судовому засіданні було встановлено, що договір оренди підписував син позивачки, який проживав разом з нею на момент підпису договору, а тому позивачка знала про дані обставини, продовжувала отримувати орендну плату, тобто своїми діями схвалила підписання від її імені договір сином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що договір оренди земельної ділянки позивачем не підписувався, тобто волевиявлення з боку позивача на укладення договору відсутнє, що є підставою для визнання договору недійсним.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійсню-ється за згодою орендодавця.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не підписувала договір оренди земельної ділянки, який від імені позивача підписаний її сином.

За таких обставин, що відповідач визнав той факт, що договір оренди земельної ділянки підписаний не позивачем як стороною договору, а іншою особою, а тому і експертизу з цього питання провести відповідач не просив, суд першої інстанції відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України дійшов правильно визнав, що цей факт не підлягає доказуванню.

Тому, ухваливши рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в момент вчинення правочинів мало місце порушення прав позивача щодо: свободи договору, необхідності згоди обох сторін при його укладанні на погодження умов договору, відсутності волевиявлення позивача відносно розпорядження земельними ділянками, які належить їй (особі) на праві приватної власності, передбачене вимогами ч.3 ст.203 ЦК України, недодержання яких тягне за собою недійсність правочинів.

Доводи апеляційної скарги щодо отримання позивачем орендної плати не є підставою для визнання договору оренди дійсним, оскільки користування землею передбачає плату незалежно від наявності договірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів щодо спростування обставин, встановлених судом першої інстанції, відповідач суду не надав.

А тому відсутні підстави вважати, що позивач визнавав дійсним договір підписаний від її імені її сином.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено, підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрополісся» - відхилити.

Рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: