Ухвала суду № 49533671, 03.09.2015, Барський районний суд Вінницької області

125/1820/15-ц

4-с/125/7/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2015 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Хитрука В.М.

за участю: секретаря Дудник Л.С.

представника заявника ОСОБА_1

старшого державного виконавця Паламарчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області

ВСТАНОВИВ:

До Барського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3

Скарга мотивована тим, що в провадженні державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Паламарчука В.В. перебуває зведене виконавче провадження по стягненню коштів з ОСОБА_2, зокрема провадження по виконанню виконавчого листа № 2-«ц»-76/2011 виданого 24.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитом на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

04.05.2012 року постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області було накладено арешт на все майно належне боржнику ОСОБА_2. Арешт на підставі цієї постанови було накладено, зокрема, і на таке рухоме майно: легковий автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport TD 2.5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Даний автомобіль перебуває в заставі в іншого кредитора, оскільки 02.12.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір застави. Відповідно до умов договору предметом застави є легковий автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport TD2.5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2. Даний договір застави укладено в забезпечення виконання зобовязань по Договору позики від 02.12.2009 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за яким ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 20000,00 доларів США строком до 01.05.2015 року.

Таким чином право застави у ОСОБА_4 виникло раніше постанови про накладення арешту на майно на користь стягувача який не є заставодержателем. Загальна сума заборгованості перед ОСОБА_4 складає 442599,16 грн. Вартість предмету застави складає 260 000,00 грн., тобто є меншою ніж заборгованість позичальника.

При накладанні арешту на все майно державному виконавцю не було відомо, що вище вказане нерухоме майно належне ОСОБА_2 перебуває в заставі. Між стягувачем та боржником виникла домовленість щодо добровільної реалізації предмету застави, що може полягати і в позасудовому врегулюванні спору, однак боржник в звязку із наявним арештом цього зробити не може.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду заявника із скаргою на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області з вимогою про скасування постанови ВП № 32445694 від 04.05.2012 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області в частині накладення арешту на легковий автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport TD2.5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Також, заявник вимагав направити ухвалу суду, постановлену в даному провадження, для негайного виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги, аргументуючи їх мотивами, викладеними в скарзі, та просив їх задовольнити.

Державний виконавець Паламарчук В.В. просив відмовити в задоволенні вимог заявника та його представника.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Судом при прийнятті до розгляду даної скарги було враховано, що в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (в даному випадку, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»), а тому його перебіг має визначатися за цими нормами (протягом десяти днів з дня отримання постанови), а не за нормами ст. 385 ЦПК України.

Заявником в скарзі суду було повідомлено про те, що оскаржувану постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області 04.05.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження він отримав лише 11.08.2015 року у державного виконавця. Тому, при вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду, судом звернуто увагу на те, що пропуск строків звернення до суду із скаргою, які визначаються як процесуальні строки, не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин і на них поширюються правила ст. 72 ЦПК України.

В судовому засіданні заслухавши пояснення представника заявника, державного виконавця, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до висновку, що заявником дійсно оскаржувану постанову було отримано 11.08.2015 року. Однак, судом прийнято до уваги, що законом передбачено право на оскарження даного рішення протягом десяти днів саме з дня отримання такого рішення, а не з моменту коли заявник про нього дізнався.

Крім того, судом враховано, що не завжди державний виконавець здійснює передбачену відповідним законом дію або приймає постанову у виконавчому провадженні у визначений строк.

Тому, суд прийшов до висновку, що заявником строк звернення до суду із скаргою не пропущено.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні судом було оглянуто і досліджено матеріали виконавчого провадження. Встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження в тому числі з виконання виконавчого листа № 2-«ц»-76/2011 виданого 24.04.2012 року Барським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором.

04.05.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області було накладено арешт на все майно, належне боржнику ОСОБА_2, та оголошено заборону на його відчуження, про що винесено відповідну постанову.

Арешт на підставі цієї постанови було накладено, зокрема, і на легковий автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport TD 2.5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Даний автомобіль перебуває в заставі в іншого кредитора, оскільки 02.12.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір застави. Відповідно до умов договору предметом застави є легковий автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport TD2.5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2. Даний договір застави укладено в забезпечення виконання зобовязань по Договору позики від 02.12.2009 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за яким ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 20000,00 доларів США строком до 01.05.2015 року.

Таким чином право застави у ОСОБА_4 виникло раніше постанови про накладення арешту на майно на користь стягувача який не є заставодержателем. Загальна сума заборгованості перед ОСОБА_4 складає 442599,16 грн. Вартість предмету застави складає 260 000,00 грн., тобто є меншою ніж заборгованість позичальника.

При накладанні арешту на все майно державному виконавцю не було відомо, що вище вказане нерухоме майно належне ОСОБА_2 перебуває в заставі.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає, що державний виконавець, хоч і вчинив дії в межах своїх повноважень, однак мав би враховувати права та інтереси як сторін виконавчого провадженні, так й інших осіб, які не є стороною виконавчого провадження, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а саме: накладення арешту на все майно боржника.

Суд прийшов до висновку, що накладення державним виконавцем арешту, зокрема, на майно, що перебуває в заставі, а саме на легковий автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport TD2.5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, в даному випадку, порушує права як боржника ОСОБА_2 так і ОСОБА_4, враховуючи вище викладені обставини.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Суд оцінює докази наявні в справі, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно зясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене суд прийшов до переконання, що скарга ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області в частині неправомірності рішення від 04.05.2012 року про накладення арешту на все майно боржника є обґрунтованою.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права заявника, шляхом скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на автомобіль.

Також, судом прийнято до уваги, що вимоги заявника про допущення даної ухвали суду до негайного виконання не може бути наслідком розгляду скарги, а є порядком виконання судового рішення. Суд звертає увагу на те, що виключно в разі необхідності судом визначається спосіб, строки і порядок виконання судового рішення в самому судовому рішенні, згідно ст. 214 ЦПК України. Враховуючи положення ст. 367 ЦПК України обовязок ДВС виконати дану ухвалу суду негайно відсутній. На що також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні від 28.01.2013 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі».

Про виконання даної ухвали суду відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області має повідомити Барський районний суд Вінницької області та заявника ОСОБА_2 не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду, відповідно до ч. 1 ст. 389 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 11, 14, 58-60, 209, 210, 212, 213, 383-389 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити повністю.

Визнати неправомірною постанову ВП № 32445694 від 04.05.2012 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області в частині накладення арешту на легковий автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport TD2.5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, та скасувати її в цій частині.

Про виконання даної ухвали відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області повідомити Барський районний суд Вінницької області та заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя: