Ухвала суду № 49527463, 10.08.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3503/15-ц

Провадження № 2/210/1682/15

У Х В А Л А

іменем України

"10" серпня 2015 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до заінтересованої особи - голови Офтальмологічної медично-соціальної експертизи м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому просить суд: зобовязати голову Офтальмологічної МСЕК усунути порушення його права; в порядку підготовки справи до розгляду витребувати документи, що свідчать про те, що він хворий, а групу слід продовжити.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Згідно ч. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України(стаття 17).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до її юрисдикції та підсудності.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст.17,18,104- 107 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. 119-121 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, згідно з положеннями ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити в собі: найменування суду, до якого подається позов, ціну позову, точну назву відповідача і його місце знаходження; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує кожну свою вимогу; зазначення доказів, що стверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Як вбачається зі змісту позову, позивач відбуває покарання в КВК № 80, та за час перебування в установі відбування покарання звернувся до МСЕК з приводу призначення комісії для продовження групи інвалідності. Однак його заява по суті не розглянута, йому рекомендовано звернутись до Офтальмологічної МСЕК. У звязку із чим, позивач звернувся із позовом до Офтальмологічної МСЕК.

При цьому, до позову надано відповідь КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, дії якої не оскаржують ся.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен зясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

В той же час, відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Як визначено п. 1 ч. 1ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, п. 1 ч. 2ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ чітко встановлено, що справи про оскарження рішень медико-соціальної експертної комісії, повідомлень медичних установ і актів розслідування нещасних випадків й хронічних професійних захворювань підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 ЦК), або виникають із трудових правовідносин, а вказана комісія, хоча згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, перебуває у віданні Міністерства охорони здоров'я України, проте відповідно до встановленого переліку прав і обов'язків (пункти 11 - 14 Положення) не здійснює владних управлінських функцій.

Однак, відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВАСУ №8 від 20.05.2013р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», рішення медико-соціальних експертних комісій мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Так, статтею 3Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Відповідно допідпункту 6.13 пункту 6таабзацу двадцять третього підпункту 8.8 пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467, Міністерство охорони здоров'я відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.

Відповідно до частини третьої статті 8Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV"Про реабілітацію інвалідів в Україні" рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

Таким чином, рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що позивач у ньому відображає лише хронологію своїх звернень до медичних установ, однак з такого викладу суд позбавлений можливості встановити дійсний предмет позову та визначити юрисдикцію спору, а саме, що саме позивач просить суд: захистити його права в порядку цивільного судочинства (з урахуванням ст. 16 ЦК України), чи позивач оскаржує бездіяльність субєкта владних повноважень щодо його прав у звязку з не проведенням МСЕК (ст. 17 КАС України).

У звязку з цим, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу уточнити зміст позовних вимог і визначити предмету та підстав позову, тобто що саме позивач оскаржує та за захистом яких прав він звертається до суду - захист не визнаних прав в порядку цивільного судочинства (ст. 16 ЦК України); чи бездіяльність посадових осіб органу МСЕК в порядку адміністративного судочинства (ст. 17-19 КАС України).

При цьому, виключно за позивачем залишається право вибору способу захисту та визначення відповідача за позовом.

Суд розяснює позивачу, що в позові має бути зазначено до кого він адресований, тобто має бути визначено відповідача, а не заінтересована особа. У звязку з чим, суд пропонує позивачу уточнити, до кого він покликається із позовом.

Також, суд пропонує позивачу зазначити, які саме документи та в яких адресатів вони знаходяться, оскільки позивач просить суд витребувати медичні документи, але не зазначає осіб, в яких вони зберігаються.

Також суд звертає увагу, що до позову не надано доказів щодо сплати судового збору, та зі змісту позову не вбачається підстав для його звільнення. Порядок та розміри судового збору регулюються Законом України Про судовий збір ставкою судового збору за подання до суду заяви немайнового характеру є 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає, станом на 1 серпня 2015 року, 243 грн. 60 коп. у разі звернення до суду із позовом в порядку цивільного судочинства, та 73,08грн. за подання до суду немайнового позову в порядку адміністративного судочинства.

Судовий збір сплачується на р/р 31216206700020, Код банку отримувача (МФО) 805012, отримувач коштів УДКС України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, код отримувача 38032510, код класифікації доходів бюджету 22030001.

У разі ж наявності підстав для звільнення від сплати судового збору (інвалідність, тощо), позивачу слід зазначити про це у позові або в окремому клопотанні про звільнення від сплати судового збору.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

У разу усунення недоліків, та враховуючи те, що позивач утримується в місцях позбавлення волі, позивачу слід надати на адресу суду письмову згоду на проведення судового розгляду його справи в режимі відеоконференції (ст. 158-1 ЦПК України, ст. 122-1 КАС України).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 30, 109, 110, 119-121 ЦПК України, ст. ст. 2-44, 17, 18, 87, 105-107, 109, 160, 165, 186, 254 КАС України, Закону України Про судовий збір, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до заінтересованої особи - голови Офтальмологічної медично-соціальної експертизи м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,- залишити без руху.

Надати позивачу пятиденний строк з дня отримання ухвали суду, але не пізніше ніж до 30 вересня 2015 року, - для виправлення недоліків, а саме:

- уточнити зміст позовних вимог, а саме визначити, що саме він оскаржує та за захистом яких прав він звертається до суду - захист не визнаних прав в порядку цивільного судочинства (ст. 16 ЦК України); чи бездіяльність посадових осіб органу МСЕК в порядку адміністративного судочинства (ст. 17-19 КАС України);

- уточнити найменування відповідача (до кого адресований позов);

- навести докази підстав звільнення від сплати судового збору (вказати група інвалідності), або подати відповідне клопотання із зазначенням причин неможливості сплатити судовий збір, або клопотання про відстрочення сплати судового збору;

- навести перелік закладів, в яких позивач просить витребувати медичну документацію для розгляду справи по суті,

Розяснити позивачу, що у випадку не усунення наведених в ухвалі недоліків у встановлений строк, заява буде вважатись не поданою і підлягає поверненню.

Ухвала може бути оскаржена в частині визначення розміру судового збору та щодо недотримання правил підсудності, протягом пяти днів з дня її отримання шляхом полдання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. В. Чайкіна