Ухвала суду № 49523731, 14.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

14.09.10 № 09-07/1068

Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом Мелітопольської міської ради, Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка

про зобовязання внести зміни до договору оренди нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольська міська рада Запорізької області звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП ОСОБА_1 про зобовязання внести зміни до договору оренди нерухомого майна

13.09.2010р. зазначена позовна заява передана судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в звязку з наступним.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином субєктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

... 2) найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди субєкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);...

Згідно із п. 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

...3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. 2, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

...2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;...

...10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовна заява не містить ідентифікаційний код ні позивача Мелітопольської міської ради, ні відповідача - ПП ОСОБА_1, відсутність якого не дозволяє повною мірою ідентифікувати ці особи, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування сторін.

Крім того, в позовній заяві відсутнє повне найменування позивача, який вказаний як Мелітопольська міська рада, замість Мелітопольська міська рада Запорізької області.

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах з 21.06.2010р. проводиться по наступним реквізитам:

- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області;

- МФО 813015;

- ЄДРПОУ 34677145;

- Рахунок № 31218264700007;

- Код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку - 264.

Таким чином, раніше діючий рахунок для зарахування надходжень Оплата витрат з інформаційно технічного-забезпечення розгляду справ у судах № 3121225970007 з 21.06.2010 р. закрито.

Надане позивачем платіжне доручення № 478 від 19.07.2010р. про сплату 236,00 грн. судом не може бути прийняте до уваги в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в ньому не вірно зазначені реквізити, а саме:

Рахунок зазначений №31212259700007 замість належного № 31218264700007; код бюджетної класифікації (код платежу) 22050000 замість належного 22050003; символ звітності банку вказаний 259 замість належного 264.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п.2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за N 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Крім того, згідно наданим Мелітопольською міською радою Запорізької області матеріалам, більшість документів, доданих до позовної заяви, позивачем не завірені.

Як вбачається зі змісту розділу V Докази ГПК України, належними та допустимими доказами, про які йдеться у ГПК України, є саме належним чином завірені письмові докази, а не їх фотокопії, які взагалі ніким не завірені (не містять підпису позивача).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, позивачем не виконано вимог ст. 36 ГПК України.

В п. 3.3 розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обовязковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обовязковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого зясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які субєктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 Закону України від 07.07.2010р. № v1636323-10 Про судоустрій і статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про судоустрій і статус суддів, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про судоустрій і статус суддів, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Субєкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на предявлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 36, 50-51, ч. 1 ст. 54, ст. 57, п. 2, 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 36 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал платіжного доручення № 477 від 19.07.2010р. на суму 85,00 грн., оригінал платіжного доручення № 478 від 19.07.2010р. на суму 236, 00 грн.).

Суддя Соловйов В.М.