Постанова № 49520915, 02.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р.Справа № 915/330/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання - Саломатовій К.А.

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури - Набекало М.М. - за посвідченням №033856 від 15.06.2015р.,

від позивача Добров Ю.І. - за довіреністю № 220/1037/д від 09.12.2014р.;

від відповідача - Царюк В.В. - за довіреністю № 1026 від 07.10.2014р.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 року

у справі № 915/330/15

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м.Миколаїв

про стягнення 31 043 787 грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В:

04.03.2015 року Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв пеню та штрафні санкції у розмірі 4 785 274 грн. 83 коп.

16.04.2015 року Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв на користь Міністерства оборони України пеню, штраф у розмірі 7% за прострочення виконання робіт, штраф у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України на загальну суму 31 541 085 грн. 96 коп.

19.05.2015 року Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв на користь Міністерства оборони України 31 043 787 грн. 76 коп., з яких 24 323 061 грн. 15 коп. - сума невикористаних коштів, яка підлягає поверненню, 3 212 946 грн. 24 коп. - пеня за прострочення виконання забов'язання за договором, 1 955 706 грн. 40 коп. - штраф у розмірі 7 % за прострочення виконання робіт на термін понад тридцять днів, 1 552 073 грн. 97 коп. - штраф у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати станом на 14.04.2015 року, яка судом була прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 року по справі №915/330/15 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв на користь Міністерства оборони України 24 323 061 грн. 15 коп. - сума невикористаних коштів, яка підлягає поверненню, 3 212 946 грн. 24 коп. - пеня за прострочення виконання забов'язання за договором, 1 955 706 грн. 40 коп. - штраф у розмірі 7 % за прострочення виконання робіт на термін понад тридцять днів, 1 552 073 грн. 97 коп. - штраф у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати станом на 14.04.2015 року. Стягнуто з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 грн. 00 коп.

Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод", м.Миколаїв з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 року частково і прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі Державним підприємством "Миколаївський бронетанковий завод", м.Миколаїв перераховано розмір штрафних санкцій, а також зазначено, що стягнення з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв коштів у якості штрафу в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати є неправомірним. Одночасно з цим відповідач просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір стягнутих штрафних санкцій до 100 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року прийнято вищезазначену апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Журавльова О.О.

У зв'язку з відпусткою судді-учасника колегії Журавльова О.О., проведено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Ліпчанської Н.В.

До Одеського апеляційного господарського суду на виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення по справі від Міністерства оборони України та від військової прокуратури Південного регіону України.

В судовому засіданні, яке відкладалось, учасники процесу підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі №915/330/15 та наданих учасниками процесу пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до доручення Президента України від 10.10.2014 року №02-01/2907 було видано розпорядження заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 342/8309 щодо передачі ремонтного фонду озброєння та військової техніки Збройних Сил України до державних підприємств державного концерну "Укроборонпром" для проведення їх відновлення.

На виконання зазначеного розпорядження Центральним бронетанковим управлінням Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України було видано наряди на передачу бронетранспортерів від 14.10.2014 року №353/14 та від 04.11.2014 року №388/14.

Міністерство оборони України та Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв 09.12.2014 року уклали Договір №294/14/108 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого відповідач по справі зобов'язався у 2014 році надати послуги Міністерству оборони України з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (заводський ремонт за технічним станом бронетранспортерів БТР-70) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), а Міністерство оборони України зобов'язалось прийняти та оплатити ці послуги.

Календарним планом надання послуг (додаток 1 до договору) встановлено, що Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв зобов'язане надати Міністерству оборони України відремонтовані 34 одиниць бронетранспортерів БТР-70 до 20.12.2014 року, згідно з абзацом 3 підпункту 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 року.

У відповідності до пункту 1.4 Договору, вироби (вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність визначену законодавством України, за передане йому військове майно до моменту належної передачі його замовнику. Пунктом 1.5 Договору сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Передбачені цим Договором послуги надаються у відповідності до вимог діючої документації, а саме: вимогам «БТР-70. Техническое описание и инструкция по эксплуатации», ремонтній документації на проведення капітального ремонту БТР - 70 (для складових (вузлів, агрегатів, деталей), яким проведено ремонт, замінено у ході ремонту за результатами контролю технічного стану згідно ДСТУ В 3576-97 «Експлуатація та ремонт військової техніки») державним стандартам, документації, що діє на підприємстві (пункти 5.2, 2.1 Договору).

Згідно з ДСТУ В 3576-97 „Експлуатація та ремонт військової техніки" заводський ремонт за технічним станом - ремонт під час якого контроль технічного стану виконується з періодичністю та в обсязі, встановленими в нормативній документації, а обсяг і момент початку ремонту визначаються технічним станом виробів військового призначення.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що передача виконавцю для ремонту виробів здійснюється представниками замовника власними силами та засобами за нарядами (форма 5 "Тимчасового Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 01.12.2010 № 690), виданих Центральним бронетанковим управлінням Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України (далі - ЦБТУ), м. Київ, вул. Дегтярівська, 28А. Поставка виробів в ремонт до виконавця здійснюється представниками замовника не пізніше 3 діб після укладання Договору.

Позивач здійснив передачу відповідачу для ремонту БТР-70 у кількості 47-х одиниць, що підтверджується нарядом 353/14 від 14.10.2014 року, згідно якого відповідачу було передано 25 одиниць БТР-70 та нарядом 388/14 від 04.11.2014 року, згідно якого відповідачу було передано 22 одиниці БТР-70.

Судовою колегією відхилені доводи скаржника щодо неналежного оформлення передачі йому військової техніки за нарядом 388/14 від 04.11.2014 до моменту укладення договору в частині фактичної дати передачі та іншої категорії ремонту, виходячи з наступного: акт технічного стану від 19.03.2015 року, в якому зазначено дату операції « 05.11.2014», підстава (мета операції «передача згідно наряду 388/14 від 04.11.2014 та визначено, що БТР-70 в кількості 22 одиниць відносяться до ІV категорії) підписаний без зауважень, містить печатку заводу та підпис уповноваженої особи відповідача. До того ж, відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо невиконання замовником зобов'язань по договору, а саме ненадання техніки, яка підлягала ремонту (технічному обслуговуванню), що нібито спричинило неможливість виконання скаржником його договірних зобов'язань. В момент укладання договору з визначеним терміном виконання - 20.12.2014 року відповідач в цій частині та в частині визначення кількості переданої йому техніки будь-яких заперечень не висловив у встановленному чинним законодавством України порядку.

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору, відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 4.4 Договору Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв зобов'язаний у строк до 20.12.2014 року, після отримання попередньої оплати надати документи Міністерству оборони України, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунки Міністерства оборони України.

Додатковою угодою до договору від 11.12.2014 року № 1 пункт 4.4 Договору викладено в такій редакції: за письмовими погодженнями між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України, Замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 90 % від суми договору на строк до 20 грудня 2014 року згідно абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами).

Додатковою угодою до договору від 30.12.2014 року № 2 продовжено термін дії договору від 09.12.2014 №294/14/108 до 31.03.2015 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі від 09.12.2014 №294/14/108.

На виконання умов договору, відповідно до рішення Міністерства оборони України від 03.12.2014 року №18571/з було здійснено перерахування попередньої оплати у розмірі 25 100 000 грн. 40 коп. на рахунок Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв, що підтверджується платіжним дорученням від 12.12.2014 року №294/177.

Державною казначейською службою України кошти попередньої оплати перераховані Державному підприємству «Миколаївський бронетанковий завод», м. Миколаїв 31.12.2014 року, що підтверджується відміткою на вищевказаному платіжному дорученні.

На момент винесення рішення місцевим господарським судом по даній справі, відповідач частково виконав зобов'язання з ремонту військової техніки, а саме було відремонтовано 2 одиниці бронетранспортеру БТР-70, що підтверджується актами приймання наданих послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів від 14.04.2015 року №294/14/108/1 та від 12.05.2015 року №294/14/108/2.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України визначено: якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передавання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Договір від 09.12.2014 №294/14/108 у відповідності з абзацом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 є договором про надання послуг, що закуповуються за бюджетні кошти. У зв'язку з тим, що попередню оплату за ремонт бронетранспортерів БТР-70 здійснено, а ремонт виконаний частково, у позивача відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми невикористаних коштів попередньої оплати від відповідача, який одержав суму попередньої оплати та не надав послуги у встановлений строк.

З огляду на викладені обставини справи та норми чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Миколаївської області щодо стягнення з відповідача суми невикористаних коштів, які підлягають поверненню в сумі 24323061 грн. 15 коп.

Одеський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок штрафних санкцій позивача, вважає правомірним рішення місцевого господарського суду в частині задоволення цих позовних вимог та стягнення з відповідача штрафу і пені, а доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Позивач в позовній заяві та уточненнях до неї просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 212 946 грн. 24 коп. за період з 21.12.2014 року по 14.04.2015 року, нарахованої з суми невиконаного зобов'язання відповідачем на момент звернення до суду.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення терміну виконання зобов'язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0.1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, Виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скерованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 7% штрафу відповідно до пункту 7.2 договору у розмірі 1 955 706 грн. 40 коп. і штрафу у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати станом на 14.04.2015 року.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 30.05.2011 року №42/252, від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, від 09.04.2012 року №3-88гс11, судова колегія вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням статті 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, з урахуванням пункту 7.2 Договору, дійшов вірного висновку про правомірність розрахунку позивача пені у розмірі 3 212 946 грн. 24 коп. за період прострочки всього розміру невиконаного в період з 21.12.2014 року по 14.04.2015 року зобов'язання з ремонту техніки, 7% штрафу у розмірі 1 955 706 грн. 40 коп. за прострочку виконання договірного зобов»язання більше 30 днів, і штрафу у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день неповернення суми невикористаних коштів попередньої оплати з 01.01.2015 року по 14.04.2015 року.

В апеляційній скарзі скаржник просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 100 000 грн. Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Заявник повинен довести суду належними доказами по справі наявність виключних обставин для можливості застосування судом правових норм щодо зменшення нарахованих штрафних санкцій. Проте, матеріали справи не містять належних доказів наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності. Відповідач ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надав належних доказів в обґрунтування своїх доводів щодо зменшення розміру штрафних санкцій до 100000 грн. 00 коп., оскільки зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення розміру неустойки. Тому клопотання про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи відповідача щодо нібито помилкового здійснення розрахунку судом першої інстанції з ціни Договору (у кількості 34 одиниці), тоді як необхідно було здійснювати розрахунок з вартості 25 одиниць, оскільки вся техніка, яка за умовами договору підлягала ремонту перебувала на території відповідача ще до укладення сторонами договору, відповідач належним чином не спростував факту передачі йому військової техніки саме у кількості, зазначеної позивачем. Тому посилання відповідача про наявність перешкод у виконанні зобов'язань за договором через несвоєчасну передачу в ремонт військової техніки є такими, що не доведені належним чином матеріалами по справі.

Посилання скаржника на фактичне отримання оплати тільки 31.12.2014 року, тобто в термін, не передбачений пунктом 4.4 Договору, не може бути прийняте до уваги з огляду на те, що судом першої інстанції враховано дату фактичної оплати грошових коштів за договором та нараховано обумовлені в договорі сторонами без заперечень та зауважень штрафні санкції тільки з 01.01.2015 року. До того ж, відповідач не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів неможливості або повернення отриманих бюджетних коштів, або надання необхідної документації, обумовленої договором. Будь-яких змін до договору в цій частині також сторони не зробили.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 року у справі № 915/330/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 року залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам процесу в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська Н.В. Ліпчанська