Постанова № 4950995, 11.02.2009, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-а-31/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2009 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Рогожиної А.В.

при секретарі: Костенко А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо перерахунку та поверненню заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення та стягнення недополучених сум за 2003-2008 роки, -  

ВСТАНОВИВ:

8 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо перерахунку та поверненню заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення та стягнення недополучених сум за 2003-2008 роки, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом 3-ої групи внаслідок захворювання, пов,язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у залежності від розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати як інваліду 3-ої групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, але незважаючи на вимоги зазначеного Закону відповідач виплатив йому допомогу на оздоровлення в 2003 році - 21,50 грн., 2004 році - 21,50 грн., в 2005 році - 90 грн., в 2006 році - 90 грн., в 2007 році - 90 грн., в 2008 році - 90 грн., в результаті чого недоплата щорічної допомоги на оздоровлення за зазначений період склала 7721 грн., яку він просив стягнути з відповідача на його користь і просив визнати вказані дії відповідача неправомірними.

Позивач ОСОБА_1. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, вказавши в заяві та наданих до суду запереченнях, що позовні вимоги позивача відповідач не визнає, просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою, яка за своїми функціями здійснює нарахування та виплату вказаних допомог відповідно до діючого законодавства в межах, затверджених кошторисом асигнувань на зазначені витрати. Других коштів відповідач не мав і тому вважає, що їх дії були правомірні, а вимоги позивача є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з,явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, вказуючи у заяві, що вважають позовні вимоги ОСОБА_1 такими, які не підлягають задоволенню у зв,язку з тим, що установами можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань, тобто дії відповідача, який здійснював виплати відповідно до вимог діючого законодавства, є правомірними, проведеними в межах затверджених кошторисом асигнувань.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3-ої групи внаслідок захворювання, пов,язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до посвідчення серії Б № 397110, виданого 4 листопада 2004 року безстроково року (а.с.7), має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильскої катастрофи».

Згідно довідки УПСЗН Костянтинівської міської ради № 01-22-353-06 від 11 лютого 2009 року (а.с.26) ОСОБА_1були сплачені суми на оздоровлення в наступних розмірах:

як інваліду 3-ої групи внаслідок захворювання, пов,язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

за 2003 рік (27.09.2003 року) - 21,50 грн.;

за 2004 рік (25.11.2004 року) - 21,50 грн.;

за 2005 рік (17.11.2005 року) - 90 грн.;

за 2006 рік (13.06.2006 року) - 90 грн.;

за 2007 рік (19.04.2007 року) - 90 грн.;

за 2008 рік (14.07.2008 року) - 90 грн., а всього 403 грн.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради № 02-42/13-Ш-315-06 від 24 жовтня 2008 (а.с.7) ОСОБА_1відмовлено в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2008 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3-ої групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, що складає:

як інваліду 3-ої групи внаслідок захворювання, пов,язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

за 2003 рік (185 х 4) - 740 грн.;

за 2004 рік (237 х 4) - 948 грн.;

за 2005 рік (332 х 4) - 1328 грн.;

за 2006 рік (350 х 4) - 1400 грн.;

за 2007 рік (420 х 4) - 1680 грн.;

за 2008 рік (525 х 4) - 2100 грн., а всього 8196 грн.

Враховуючи, що позивачем фактично отримано щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки у загальному розмірі 313 грн., то йому недоплачено за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки 6483 грн.

В частині нарахування і виплати ОСОБА_1щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дії відповідача носили правомірний характер, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік відповідно до п.37 ст.77 Закону України № 3235-1У від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 206 рік», який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Зупинення дії закону не дає право його застосовувати. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, в тому що відповідач повинен був здійснювати виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення в 2003-2008 роках керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, поскільки відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов,язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що, невиплата в повному обсязі позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а також відмова у перерахуванні і виплаті не донарахованих сум є неправомірними діями з боку відповідача, якими порушено норми Конституції України та Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильскої катастрофи», так як рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/208 встановлено, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1,3, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19,ст.ст. 21,22, п.1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст.95 Конституції України. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен ругулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об,єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянин.

Суд, визнаючи вказані вище дії відповідача протиправними, вважає за необхідне зобов,язати Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради сплатити позивачеві недоплачені суми допомог за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадмінісрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі-розпорядники коштів). Таким чином, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ст.48 спеціального закону та приписів п.п. 1-3 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов,язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року, у управління праці та соціального захисту населення з,явився обов,язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає, що звернення позивача з позовними вимогами до Управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення є обгрунтованими і саме цей відповідач зобов,язаний сплатити за рахунок Державного бюджету недоплачені суми допомоги, оскільки статтею 63 спеціального Закону встановлено, що фінансування витрат, пов,язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України і Управління є розпорядником коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо перерахунку та поверненню заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення та стягнення недополучених сум за 2003-2008 роки задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради стосовно відмови ОСОБА_1 в донарахуванні та доплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, передбаченої Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України:

недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 6483 (шість тисяч чотириста вісімдесят три) гривні,

шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 35213023001529 в УДК м. Костянтинівка Донецької області, КПК 2501250, КЕКВ 1341, МФО 834016, код ОКПО 03197428.

  В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги і надсланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вонане скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

Суддя