Ухвала суду № 49502003, 01.04.2010, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-359/10 Суддя-доповідач - Лузан Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Жмаки В.Г.,

суддів - Дубровної В.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою заст. прокурора Сумської області в інтересах ОСОБА_1, неповнолітньої ОСОБА_2 та Охтирського міського відділу ГУ МВС України у Сумській області

на заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня 2009 року

у справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та її виселення, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2009 р. позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 43,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 1.09.2007 р.) ЗАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського МВ ГУМВС України у Сумській області.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд з тих підстав, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 14.09.2007 р. між ЗАТ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SUA0GK00000185, відповідно до п. 7.1 якого банк бере на себе зоюовязання надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 15 вересня 2007 р. по 13 вересня 2027 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії (кредиту) у розмірі 12000,00 доларів США, на наступні цілі: 10000,00 доларів США на купівлю квартири, а також у розмірі 2000,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансово інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 кредитного договору.

Пунктом 7.3 кредитного договору передбачалось, що забезпеченням виконання позичальником зобовязань за договором кредиту виступає іпотека двокімнатної квартири загальною площею 43,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, у звязку з чим сторонами був укладений договір іпотеки № б/н від 19.09.2007 p.

Постановлюючи заочне рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, суд встановив, що внаслідок недобросовісного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами станом на 21.05.2009 року за нею існувала заборгованість в розмірі 10 621,86 доларів США, з яких заборгованість за кредитом в розмірі 9841,03 доларів США., заборгованість за відсотками в розмірі 240,36 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 3,40 доларів США., штраф за прострочення боргових зобов'язань в розмірі 32,83 доларів США (фіксована частина), та 504,24 доларів США (процентна складова),

Проте колегія суддів вважає, що такі висновки були зроблені судом без повного і всебічного зясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, а також з порушенням норм процесуального законодавства. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

В обґрунтування заявленого у справі позову, позивач посилався на положення ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.18.8.1 укладеного сторонами договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Таким чином як діюче законодавство, так і укладені сторонами кредитний договір та договір іпотеки повязують право ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернути стягнення на предмет іпотеки тільки з невиконанням або неналежним виконанням боржником основного зобов'язання.

В той же час постановлюючи рішення у справі, суд першої інстанції не дослідив чи були виконані відповідачкою зобовязання, взяті за договором, в момент настання термінів їх виконання, та в яких розмірах вони не були виконані, обмежившись лише тим, що назвав у рішенні всю суму, на повернення якої ставилось питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Питання ж про розмір суми простроченого зобовязання залишилось у справі незясованим. В той же час не зясувавши цих фактичних обставин, суд першої інстанції не міг вірно визначитись у питанні про те, чи є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час з наданих позивачем документів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на час ухваленні рішення судом першої інстанції становила 830,79 дол., а саме : сума заборгованість по простроченому кредиту - 136,94 долари США; сума по нарахованим відсоткам 92,64 долари США; сума заборгованості по простроченим відсоткам 561,86 доларів США; сума комісії 2,92 долари США; сума простроченої комісії 17,08 долари США; пеня за несвоєчасне погашення відсотків 19,35 доларів США.

До речі, слід також зазначити, що на час ухвалення рішення загальна сума заборгованості складала 10 594,3 дол. США, а не 10 621,86 доларів США, як зазначено у рішенні (суд невірно керувався розміром заборгованості, яка існувала на травень 2009 р., а не на час ухвалення рішення.).

Поза увагою суду залишилось і зясування питання про дотримання позивачем положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 24 договору іпотеки про те, що у випадку порушення кредитного договору позичальником або договору іпотеки Іпотекодавцем, Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного стоку вимога Іпотекодердателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки.

При вирішенні справи судом також не обговорювались положення ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» відносно того, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Резолютивна частина постановленого у справі рішення викладена судом без дотримання вимог ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у ній навіть не названа сума, на погашення якої позивачем заявлений позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Слід зазначити, що спір у даній справі взагалі неможливо було вирішити вірно без вивчення умов, на яких сторонами були укладені договори кредиту і іпотеки. В той же час наявні в матеріалах справи ксерокопії названих договорів виготовлені настільки неякісно, що ознайомитись з їх умовами колегії суддів було практично неможливо, у звязку з чим при розгляді справи в суді апеляційної інстанції представнику позивача було запропоновано надати суду копії названих документів.

Колегія суддів вважає, що однією з причин викладених вище процесуальних порушень є недопустимо поверхове зясуванням судом обставин справи, прав та обовязків сторін, а також розгляд даної справи у відсутність відповідачки і порушення цілого ряду її процесуальних прав.

Зокрема. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка має постійне місце проживання та роботи і у суду не було труднощів щодо її виклику в судове засідання.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що матеріали позовної заяви, а також повідомлення як про судове засідання 21.08.2009 р., так і про судове засідання 24.09.2009 р., надсилались відповідачці за адресою вул. Мошенська, 65 с. Мошенка Охтирського району, як потім зясувалось, за цією адресою відповідачка не проживає.

Вбачається, що попереднє судове засідання у справі було призначене на 21.08.2009 р. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 належним чином, завчасно, як це передбачено ч.4 ст. 74 ЦПК України, була повідомлена про місце, день і час цього судового засідання.

21.08.2009 р. попереднє судове засідання відбулось у відсутність сторін у справі, справа була призначена до розгляду на 24.09.2009 р.

Незважаючи на те, що поштовий конверт, який надсилався відповідачці, 08.08.2009 р. повернувся до суду з відміткою про те, що за адресою вул. Мошенська, 65 с. Мошенка Охтирського району відповідачка не проживає, повідомлення про те, що розгляд справи перенесений на 24.09.2009 р. надсилається їй також за адресою вул. Мошенська, 65 с. Мошенка (ас. 26, 24).

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про повідомлення відповідачки про місце, день і час цього судового засідання, призначене на 24.09.2009 р.

24.09.2009 р. розгляд справи був перенесений на 21.10.2009 р.

З матеріалів справи вбачається, що вперше відповідачка дізналась про те, що до неї предявлений позов, лише 30.09.2009 р., коли отримала повідомлення про розгляд справи в судовому засіданні 21.10.2009 р. Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи відповідачки про те, що в неї було недостатньо часу для підготовки до судового засідання.

З журналу судового засідання від 21.10.2009 р. вбачається, що розгляд справи тривав 9 хвилин : розпочався 10 год. 30 хв., а у нарадчу кімнату суд видалився о 10 год.39 хв. При таких обставинах виглядають переконливими пояснення відповідачки про те, що вона не встигла взяти участь у судовому засіданні, так як хоча і зявилась за викликом до суду, проте переплутала вхідні двері (їх у будинку, де розташований суд, двоє), біля дверей її попросили зачекати, а коли вона все ж таки зайшла до суду з іншого входу, судове засідання у її справі вже закінчилось, суд ухвалив заочне рішення.

Колегія суддів вважає, що дана справа була розглянута судом з порушенням процесуальних прав позивачки, а саме, їй не була надана реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами ( завчасно отримати позов, брати участь у попередньому судовому засіданні, надання їй достатнього часу для збирання доказів для захисту своїх прав, право дати особисті пояснення суду і т.і.).

При цьому колегія суддів виходить з того, що з наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідачка не отримувала матеріали позовної заяви, так як вони надсилались їй на вул. Мошенська, 65 с. Мошенка, тобто не за адресою її проживання, і на це повинен був звернути увагу суд, коли суду стало відомо про те, що відповідачка проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, зясувавши дійсну адресу проживання відповідачки, суд першої інстанції повинен був звернути увагу на те, що про розгляд справи у судових засіданнях 21.08.2009 р., 24.09.2009 р. відповідачці взагалі нічого не було відомо, так як повідомлення про ці судові засідання надсилались їй в с. Мошенка і вона їх не отримувала.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідачка формально була повідомлена про день останнього судового засідання, проте усі вищеназвані процесуальні порушення колегія суддів розцінює як те, що розгляд справи фактично відбувся за відсутності відповідачки, тому стосовно до п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України колегія суддів вважає, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з надісланням справи відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Керуючись ст. 303, п.5 ч.1 ст. 307, пп.1, 4 ч.1 ст.309, п.3 ч.1 ст. 311, ст.ст.313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заст. прокуратура Сумської області в інтересах ОСОБА_1, неповнолітньої ОСОБА_2 та Охтирського міського відділу ГУ МВС Україгт у Сумській області задовольнити частково.

Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 жовтня 2009 року у даній справі скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до Охтирського міськрайонного суду Сумської області іншому судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців .

Головуючий -

Судді -