Ухвала суду № 49491031, 15.12.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-7994/14

760/26774/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВПВР ВДВС ГУЮ м. Києва, третя особи: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И В :

Представники позивачів 09.12.2014 року звернулися з позовною заявою, в якій просяли звільнити з під арешту все майно боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які значиться за реєстровим записом у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що накладені відповідно до постанов ВП №25932655, 25988044, 40561599, 40561898 та зобов'язати ВДВС ГУЮ м. Києва зняти арешт з усього майна позивачів накладеного в межах виконавчих проваджень за виконавчим листом №6-902/10 від 11.03.2011 року.

Скасувати записи в реєстрі обтяжень по ОСОБА_1:

- номер запису про обтяження ДРРП до 2013 року 11090429, арешт на все нерухоме майно - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 25988044 від 19.04.2011 року підрозділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

- номер запису про обтяження ДРРП 6423160, арешт на все нерухоме майно - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 40561898 від 22.07.2014 року ОСОБА_4, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

- реєстраційний номер обтяження 11090425, арешт на все рухоме майно - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 25988044 від 19.04.2011 року підрозділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві. (На виконання виконавчого листа №6-902/10 виданого 11.03.2011 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з громадянина України ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно- конструкторське технологічне бюро», громадянина України ОСОБА_1 (01034, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Альфа - Банк» (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 ЄДРПОУ 23494714).

Скасувати записи в реєстрі обтяжень по ОСОБА_2:

- номер запису про обтяження ДРРП 3454911, арешт на все нерухоме майно - постанова про арешт майна Боржника та оголошення заборони на його

відчуження 40561599 від 12.11.2013 року ОСОБА_5, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

- номер запису про обтяження ДРРП до 2013 року 11110059, арешт на все нерухоме майно - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 25932655/7 від 13.04.2011 року підрозділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (все нерухоме майно, в межах суми боргу 9 936 211,31 грн.)

- реєстраційний номер обтяження 11110099, арешт на все рухоме майно - Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 25932655/7 від 13.04.2011 року підрозділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Скасувати ухвали у справах №6-641/11 від 27.07.2011року та №6-642/11 від 01.08.2011 року про тимчасове обмеження виїзду за межі України громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про звільнення з під арешту майна боржників та скасування ухвали про тимчасове обмеження виїзду за межі України позивачів саме в позовному провадженні, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви вона по свої суті фактично є скаргою на дії державного виконавця, яка подається в порядку передбаченому положенням ст. 383 ЦПК України.

Так, засобом судового захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду вимога про відправлення правосуддя, з одного боку, та звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього зобов'язання або визнання наявності чи відсутності правовідносин - з іншого.

Разом з тим, метою позову про звільнення майна з-під арешту є встановлення належності арештованого майна, то для спорів про звільнення майна з-під арешту характерно викладення обставин щодо наявності арештованого майна та підстав, що передбачають право на звернення до суду зацікавленої особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, у зв'язку з чим порушено право позивача, яке обумовлене неможливістю для нього здійснити своє суб'єктивне право через обмеження можливості щодо розпорядження чи користування цим майном.

Таким чином, судом розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, відповідати за якими мають боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, або особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Однак в змісті позовної заяви не зазначено, в чому саме полягає порушення прав позивачів, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вони звертаються до суду та обґрунтовують свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування, не є викладеними обставини щодо порушення прав позивачів, які підлягають відновленню саме в порядку позовного провадження, оскільки не зазначено, в чому саме полягає дане порушення і всупереч яким нормативним актам, внаслідок яких саме дій, та з якими правовими наслідками.

Між тим, слід зауважити, що звільнення майна з під арешту, накладеного постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження та скасування обмеження боржника у виїзді за межі України віднесено до повноважень та компетенції державного виконавця, оскільки положеннями ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено лише право державного виконавця скасовувати арешт накладений на майно боржника, про що зазначається у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відповідно до приписів ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» також віднесено до компетенції державного виконавця, а скасування ухвал суду першої інстанції про його застосування - до апеляційної інстанції.

Таким чином, в поданій позовній заяві не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивачів порушені, який характер мають правовідносини, що виникли між позивачами та відповідачем з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного, позивачам необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, та, оскільки позивачі звертаються в позовному провадженні, вказати, в чому полягає спір про право, з якого між сторонами склалися дані правовідносини, і які їх права, свободи чи інтереси були порушені, чим визначений той засіб захисту права, який вони просять застосувати, з посиланням на обставини як правові підстави, а також на докази в підтвердження обставин на обґрунтування заявлених вимог.

За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВПВР ВДВС ГУЮ м. Києва, третя особи: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення суду залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: