Постанова № 4946919, 16.06.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2009 року справа № 2а-1243/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :

Суддя Остап'юк С.В.

при секретарі Скорій Н.Д.

за участю:

представника позивача : товарної біржі «Галицька» Римарука М.В.

представників відповідача : Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Федьківа В.Б., Образюк Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товарної біржі «Галицька» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень за №0002681700/0 від 20.01.2009, за №0002681700/1 від 16.02.2009 року, за №0002681700/2 від 13.03.2009 року, за №0002681700/3 від 16.04.2009 року, -

ВСТАНОВИВ :

27.04.2009 року товарна біржа «Галицька» (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень за №0002681700/0 від 20.01.2009, за №0002681700/1 від 16.02.2009 року, за №0002681700/2 від 13.03.2009 року, за №0002681700/3 від 16.04.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень Закону України «Про товарну біржу», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за наслідками виїзної планової документальної перевірки за період з 01.10.2005 року до 30.09.2008 року визначено позивача як податкового агента за біржовими угодами купівлі-продажу рухомого майна (транспортних засобів), укладених на товарній біржі та визначено позивачу податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в сумі 37 661, 94 гривень, в тому числі основний платіж - 12 553,98 гривень та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», - 25 107,96 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заві, крім того суду пояснив, що ціну на транспортні засоби, які реалізовувались на біржових торгах, визначали їх власники - продавці, згідно поданих ними заяв і з розміру якої сплачено податки у відповідності до вимог нормативно-правових актів, товарна біржа не виконує обов'язків податкового агента сторін за такими договорами купівлі-продажу.

Представники відповідача, в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року до 30.09.2008 року за №18/23-2/33644915 від 09.01.2009 року, якою встановлено порушення пункту 1.15 статті 1, підпункту 8.1.1 статті 8, пункту 12.3 статті 12, пунктів 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок не виконання позивачем обов'язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету 12 553,98 гривень податку з доходів фізичних осіб - продавців транспортних засобів за біржовими угодами, зареєстрованими позивачем у вказаний період, оскільки вартість транспортних засобів за біржовими угодами складає 33 800 гривень, а вартість даних транспортних засобів, згідно експертної оцінки складає 118 479, 77 гривень. Вважає, що позивач, як податковий агент, повинен контролювати сплату податку з доходів фізичних осіб з оціночної вартості рухомого майна, а не з вартості ціни продажу.

Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов підставний й підлягає до задоволення, виходячи із наступних мотивів.

Судом встановлено, що в період з 16.12.2008 року до 29.12.2008 року відповідачем, на підставі статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року до 30.09.2008 року. За результатами перевірки складено акт від 09.01.2009 року за №18/23-2/33644915, в якому визначено, що позивачем в порушення пункту 1.15 статті 1, підпункту 8.1.1 статті 8, пункту 12.3 статті 12, пунктів 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок не виконання обов'язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету в розмірі 12 553,98 гривень податку з доходів фізичних осіб - продавців транспортних засобів за біржовими угодами, зареєстрованими позивачем у вказаний період.

20.01.2009 року відповідачем, на підставі вказаного акту прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0002681700/0, яким визначено позивачу податкові зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в сумі 37 661, 94 гривень, в тому числі основний платіж - 12 553,98 гривень та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», - 25 107,96 гривень. 16.02.2009 року, 13.03.2009 року та 16.04.2009 року відповідачем за наслідками розгляду скарг позивача на прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.01.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення за №№0002681700/1, 0002681700/2, 0002681700/3, якими в задоволені скарг позивача відмовлено та визначені вказані податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу спірної суми податкового зобов'язання слугував висновок Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, викладений в акті перевірки від 09.01.2009 року за №18/23-2/33644915, про порушення пункту 7.1 статті 7, пунктів 12.1, 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок не виконання обов'язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб - продавців транспортних засобів за біржовими угодами, зареєстрованими товарною біржею «Галицька» з 01.10.2005 року до 30.09.2008 року, в загальній сумі 37 661, 94 гривень.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

У відповідності до пункту 8.1.1 статті 8 вказаного Закону на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, покладено обов'язок утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу (пункт 12.3 цієї статті).

При цьому, пунктом 12.5 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковим агентом при нарахуванні доходів (прибутків), визначених цією статтею, є нотаріус.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що спеціальним законом з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб прямо визначено, що податковим агентом по операціях з об'єктами рухомого майна є особи, які здійснюють посередницькі функції по угодах з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не розкриває зміст посередництва як ознаки податкового агента.

Відповідно до частини 1 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (частина 3 цієї статті).

Наряду з торговцями цінними паперами (суб'єктами господарювання, що здійснюють посередництво у сфері випуску та обігу цінних паперів) Господарський кодекс України окремо визначає статус фондової біржі (стаття 360).

Крім того, у відповідності до положень Цивільного кодексу України посередником є повірений за договором доручення, який зобов'язаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, або ж комісіонер за договором комісії, який зобов'язаний за дорученням другої сторони (комітента), за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (статті 1000, 1011 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта по вчиненню юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідно до частини 1 статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявлені попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина 7 цієї статті).

Згідно статті 1 Закону «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Обов'язками товарної біржі, як це передбачено частиною 2 статті 280 Господарського кодексу України, статті 4 вказаного Закону є створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги; забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Таким чином товарна біржа «Галицька» у біржових контрактах не виступала ні повіреним, ні комісіонером, доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця. Таким чином, позивач не мав можливості і не повинен був утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Статутом товарної бірж «Галицька», затвердженим 20.06.2005 року рішенням установчих зборів її засновників, закріплено, що біржа не займається комерційним представництвом і не має на меті одержання прибутку (пункт 2.2).

 Таким чином, правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах; засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність не є посередництвом, як здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи.

Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні нотаріуси, як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 01.07.2004 року визнані податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що товарна біржа як юридична особа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює, а тому визначення податковим органом товарній біржі «Галицька» податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 37 661, 94 гривень є безпідставним, а позовні вимоги про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську за №0002681700/0 від 20.01.2009, за №0002681700/1 від 16.02.2009 року, за №0002681700/2 від 13.03.2009 року, за №0002681700/3 від 16.04.2009 року про визначення сум податкових зобов'язань є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську за №0002681700/0 від 20.01.2009, за №0002681700/1 від 16.02.2009 року, за №0002681700/2 від 13.03.2009 року, за №0002681700/3 від 16.04.2009 року про визначення сум податкових зобов'язань Товарної біржі «Галицька».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Остап'юк

Постанова в повному обсязі складена 19.06.2009 року.