Постанова № 4946903, 10.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 вересня 2009 року справа № 5/60-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів - Проценко О.А.

- Сафронова С.В.

при секретарі - Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

позивача - Коваленко О.В.

відповідача - представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову  Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 року

у справі №5/60-АП

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «НЕК»

до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

17.03.2005р. Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі щодо стягнення суми основного платежу та застосуванні штрафних санкцій за порушення податкового законодавства № 0000710303/3 від 04.03.2005р., №0000710303/0 від 18.08.2004р., №0000710303/1 від 20.10.2004р., №0000710303/2 від 29.12.2004р.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008р. адміністративний позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі № 0000710303/3 від 04.03.2005р., №0000710303/0 від 18.08.2004р., №0000710303/1 від 20.10.2004р., №0000710303/2 від 29.12.2004р.

Дана постанова обґрунтована тим, що суд першої інстанції вважає висновки податкового органу безпідставними, а вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню щодо визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 23.11.2005р., якою позов TOB ВКФ "НЕК" у справі № 5/59-АП задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.08.2004р. № 00009690303/0, від 20.10.2004р. № 00009690303/1 СДШ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. які залишено без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2008р.встановлено обставини, які свідчать про безпідставність визначення відповідачем спірної суми податкового зобов'язання.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог позивачу.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням приписів норм матеріального права. Надана позивачем податкова накладна в порушення п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону про ПДВ, не містить інформацію у рядках «Одиниця виміру» та «Ціна продажу». Крім того, дати виписки податкової накладної №1 від 07.11.2001р., договору міни від 09.11.2001р. та фактичної передачі приміщення не збігаються у часі. Таким чином, податковий кредит у сумі 11 770грн.00коп. за вказаною господарською операцією не підтверджується.

Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмових заперечень чи пояснень до суду не направив, про поважність причин не явки його представників у судове засідання суд не повідомив, за таких обставин справа розглядається за відсутності його представників.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розпорядженням голови суду Мартиненко О.В. від 10.09.2009р. №599 дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кожана М.П., Проценко О.А., Сафронової С.В.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав,-

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2001р. по 01.04.2004р., за результатами якої складено акт № 29/33-03/20498723 від 13.08.2004р.

На підставі вище визначеного акту перевірки з врахуванням оскарження в адміністративному порядку відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000710303/3 від 04.03.2005р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23554грн.50коп, в тому числі за основним платежем 15703грн.00коп, штрафні (фінансові) санкції 7851грн.50коп. , №0000710303/0 від 18.08.2004р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18207грн.20коп, в тому числі за основним платежем 12138грн.12коп., штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 6069грн.07коп., №0000710303/1 від 20.10.2004р. про визначення позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23554грн.50коп, в тому числі за основним платежем 15703грн.00коп, штрафні (фінансові) санкції в сумі 7851грн.50коп., №0000710303/2 від 29.12.2004р. про визначення позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23554грн.50коп, в тому числі за основним платежем 15703грн.00коп, штрафні (фінансові) санкції в сумі 7851грн.50коп.

 Визначення спірних податкових зобов'язань відповідно до акту перевірки пов'язується з наступним.

При перевірці правильності обчислення податку на додану вартість по операціях, по яких минув термін позовної давності встановлено, що в порушення п. 1.25 ст. 1, п. п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283-ВР, № 334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, TOB ВТФ "Нек" безпідставно завищував валові витрати на суму 23 597,35 грн. (в тому числі ПДВ) по безнадійній дебіторській заборгованості (за відвантажені товари) по якій не були вжиті заходи з урегулювання питання в претензійно -позовному порядку (дане порушення описано в розділі акту перевірки "Валові витрати").

Безнадійна товарна дебіторська заборгованість виникала по поставкам товарно-матеріальних цінностей згідно договорів:

• договір купівлі-продажу від 05.01.2000р. №387, де ПФ "Ян" - покупець товарів від TOB ВТФ "Нек";

• договір купівлі-продажу від 09.10.97р. №893, де ПП "Дім" - покупець товарів;

• договір купівлі-продажу від 30.12.98р. №1461 , де TOB "Варф-1 "-покупець товарів. Згідно бухгалтерського обліку, така безнадійна заборгованість в загальній сумі 23

598,35 грн. (в тому числі ПДВ), була списана за проводкою: Дт 944 „Сумнівні та безнадійні борги" Кт 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями" .

В податковому обліку по податку на додану вартість такі операції знайшли своє відображення в Декларації з податку на додану вартість (рядок 8 Декларації з обов'язковим наданням додатку до Декларації №2 "Розрахунок коригування сум ПДВ") в наступних періодах:

• за березень 2003р. - коригування податкових зобов'язань по ПДВ на зменшення в сумі 545,0 грн. (ПФ "Ян", ПП "Дім");

• за вересень 2003р. - коригування податкових зобов'язань по ПДВ на зменшення в сумі 3388,0 грн. (TOB "Варф-1").

Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), ... а також в зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку визначеному законодавством України, податок, нарахований в зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування".

Таким чином, TOB ВТФ "Нек" мало право зменшити податкові зобов'язання по податку на додану вартість по безнадійній заборгованості за відвантажені товари тільки у випадку визнання боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України.

В порушення п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" TOB ВТФ "Нек" безпідставно були зменшені податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 3933,0 грн. , в тому числі по періодах: в березні 2003р. на суму 545,0 грн.; в вересні 2003р. на суму 3388,0 грн.

TOB ВТФ "НЕК" в листопаді 2001 року в порушення вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в частині завищеної первісної вартості кафе "Новинка".

В листопаді 2001р. TOB ВТФ "НЕК" згідно договору міни від 09.11.2001р. було придбано кафе "Новинка" вартістю, відповідно до довідки - характеристики, виданої Запорізьким МБТІ від 12.10.2001р. № 15 - 19 888 грн. В податковому обліку така операція була відображена в податковому кредиті за листопад 2001 р. За податковою накладною, отриманою від ПМП фірми "новинка" № 1 від 07.11.2001р. на загальну суму 70 620 грн. (в т. Ч. ПДВ 11 770 грн.).

Таким чином, TOB ВТФ "НЕК" в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно було завищено податковий кредит нас уму ПДВ 8205,13 грн. (41 025,65 грн. х 20%) за період - листопад 2001р.

Щодо безпідставності висновку відповідача щодо заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість у березні, вересні 2003 року на суму 3 933 грн. колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовими рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 5/59-АП встановлено, що за договором з TOB "АБА - Трейдинг" від 20.02.1998р. № 70 позивач є покупцем.

На виконання умов договору в період березень-грудень 1998 р. TOB ВТФ "Нек" здійснював передплату на підставі п. 5.1 договору у розмірі 100%, а продавець відвантажував товари. Згідно відомості розрахунків з постачальниками за травень 1998 року сплачено 59210,31 грн., при цьому сальдо розрахунків станом на 01.05.1998 р. складає (кредиторська заборгованість) - 32725,29 грн. Отримано продукції в травні 1998 р. на суму 44 787,18 грн. Сальдо розрахунків станом на 01.06.1998 р. складає (дебіторська заборгованість) -13 082,25 грн.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу завищення валових витрат у 1 кварталі 2003 р. на суму 12 677,25 грн. на підставі п. п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Станом на 31.01.1999 р. дебіторська заборгованість TOB ВКФ "АБА-Трейдинг", яку відображено в облікових регістрах позивача становить 12 677,25 грн. Вказана сума рахується в облікових регістрах позивача до січня 2003 р.

У січні 2003 р. позивачем списано 12 677,25 грн. як безнадійну дебіторську заборгованість згідно бухгалтерської проводки Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" та Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Згідно рішення Арбітражного суду від 02.08.2000 р. №2/4/301 заборгованість ПФ "Ян" складає 890,45 грн. Платіжна вимога №1 від 16.10.2000 р. повернута банком 06.04.2001 р. без виконання на підставі ст.19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин позивачем правомірно у березні 2003 р. списано на витрати безнадійну заборгованість ПФ "Ян" на загальну суму 890,45 грн. бухгалтерською проводкою: Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", з відображенням даної операції в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2003 р. по рядку 04.12 - "інші витрати" на загальну суму 890,45 грн.

Аналогічна операція була здійснена за договором купівлі-продажу від 09.10.1997 р. №893, згідно якого TOB ВТФ "Нек" (Продавець) зобов'язався поставити товар ПП "ДІМ"

(Покупець), а Покупець - прийняти та оплатити за товар на підставі накладної. Датою поставки є дата надання накладної. Порядок сплати - п'ять банківських днів, при виникненні суперечностей, сторони зобов'язані ужити всі можливі заходи по вирішенню спірних питань.

В березні 2003 р. бухгалтерською проводкою Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", позивач списує на витрати безнадійну заборгованість ПП "ДІМ" на загальну суму 2379,29 грн., з відображенням даної операції в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2003 р. по рядку 04.12 -"інші витрати" на загальну суму 2379,29 грн.

У вересні 2003 р. позивачем списано безнадійну заборгованість в розмірі 16 884,88 грн., за договором купівлі-продажу продуктів харчування з TOB "Варф-1" від 30.12.1998 р.№1461.

В період 01.03.1999 р. - 29.03.1999 р. TOB ВТФ "НЕК" реалізувало продукти харчування TOB "Варф-1" на загальну суму 30 539,00 грн., в т.ч. ПДВ 5089,83 грн.

Згідно бухгалтерського обліку, зазначена безнадійна заборгованість, була списана за проводкою Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" на загальну суму 20 327,61 грн., в т.ч. ПДВ, з відображенням в Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2003 р., по рядку 04.12 «інші витрати» на загальну суму 16 884,88 грн.

Відповідно до п. 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що законодавцем передбачено дві рівнозначні обставини, які надають платнику податку право віднести до валових витрат суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, при цьому законом не конкретизовано природу виникнення заборгованостей стосовно яких закінчився строк позовної давності. Вимоги п. п. 5.2.8 вищезазначеного закону стосовно віднесення до валових витрат сум безнадійної заборгованості тільки після вживання заходів досудового та судового врегулювання спору стосуються тільки банків та інших небанківських фінансових установ.

Доказів того, що зазначена заборгованість раніше була віднесена позивачем до складу валових витрат суду не надано.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Відповідно до п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Відповідно до ст.. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій прийнятих у справі № 5/59-АП колегія суддів погоджується із висновком су дуду першої інстанції, що позивачем правомірно зменшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну сум 3933 грн. у т. ч. по періодах: в березні 2003р. на суму 545 грн., в вересні 2003р. на суму 3388 грн.

Щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 8205,13 грн. слід зазначити наступне не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно із п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті (робіт, послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами Закону про ПДВ визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право .

Так, п.п. 7.2.3 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції зазначено, що окрім податкової накладної від 07.11.2001р. № 1 факт передачі приміщення підтверджується договором міни від 09.11.01 та актом введення в експлуатацію основних засобів від 15.11.2001р. № ВЭ-0002.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції щодо підтвердження факту передачі спірного приміщення з наступних підстав.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в п.2 нотаріально посвідченого договору міни від 09.11.2001р. (а.с. 122-123 т.1) ТОВ ВФ «НЕК» буде належати приміщення кафе «Новинка» по вул.Гоголя, буд.№32 в м.Запоріжжі. Предметом договору є міна вказаного приміщення на товарно-матеріальні цінності. Сплату грошовими коштами за вказане приміщення позивач на користь ПМПФ «Новинка» не здійснював.

 Крім того, матеріалами справи не підтверджено факту здійснення господарської операції по прийманню-передачі вказаного приміщення від ПМПФ «Новинка» ТОВ ВФ «НЕК». Тобто, не відбулось будь-якої із подій, встановлених підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення ;

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказана податкова накладна не є первинним документом оскільки в силу закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Крім того, не є первинним документом вказаний договір міни від 09.11.2001р. В ньому, взагалі, вказано, що передача приміщення відбудеться у майбутньому. А податкова накладна видана 07.11.2001р. - за два дні до укладення договору міни.

Крім того, суд не приймає у якості належного доказу здійснення господарської операції по прийманню-передачі вказаного приміщення акт введення в експлуатацію основних засобів від 15.11.2001р. № ВЭ-0002 (а.с. 127 т.1) оскільки він не відповідає вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не містить зазначення особи, від якої прийнято приміщення, підписів, прізвищ та посад повноважних представників особи, від якої прийнято приміщення. Крім того, в ньому зазначено, що він складений на підставі наказу ТОВ ПТФ «НЕК» № 4 від 03 січня 2001 року, тобто за 10 місяців до виписки спірної податкової накладної та укладення договору міни.

Таким чином, спірна податкова накладна від 07.11.2001р. №1 на суму ПДВ 11770грн. видана ПМПФ «Новинка» до здійснення оплати грошовими коштами, передачі приміщення та укладення договору на порушення вимог п.п. 7.2.3 ст. 7 Закону про ПДВ. Тому, висновок ДПІ щодо завищення позивачем податкового кредиту на вказану суму є правомірним.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те що під час ухвалення рішення по даній справі судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, також їм надана не вірна оцінка, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від 04.07.2008р. по даній справі скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 198 пп. 4 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст.205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 року у справі №5/60-АП - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 року у справі №5/60-АП - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000710303/0 від 18.08.2004р., №0000710303/1 від 20.10.2004р., №0000710303/2 від 29.12.2004р., №0000710303/3 від 04.03.2005р. в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 3933грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1966,80грн.

В решті позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «НЕК» 1(одну) грн. 70коп. судового збору.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Постанову складено в повному обсязі 01.10.2009р.

Головуючий суддя  : М.П. Кожан

Судді: О.А. Проценко

С.В.Сафронова