Ухвала суду № 49464146, 25.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/904/15ц Головуючий у І інстанції Скалат О.І.Провадження № 22-ц/780/3510/15 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 48 25.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,посилаючись на те, що сімейне життя з відповідачем не склалось по причині нерозуміння і небажання розуміти один одного.

Крім того зазначала, що вони з відповідачем мають спільного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, але у добровільному порядку батько не виконує свої зобов'язання щодо його утримання, зважаючи на щовона просила суд стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 2 000 грн. щомісяця у примусовому порядку. Крім того, оскільки вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, то просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання до досягнення сином трирічного віку у розмірі 1 000 грн. щомісячно.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити. В ході розгляду справи з урахуванням позиції відповідача не заперечували проти стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1\4 частини його заробітку, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 03 серпня 2012 року виконкомом Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (актовий запис №20), залишивши позивачці шлюбне прізвище «ОСОБА_3».

Вирішено стягувати щомісячно на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 01 квітня 2015 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Також вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/10 частини заробітку (доходу), починаючи з дня пред'явлення позову, від 26 лютого 2015 року до досягнення сином ОСОБА_5 3-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про зміну рішення щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення щомісячно з нього на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/10 частини заробітку (доходу), починаючи з дня пред'явлення позову від 26 лютого 2015 року до досягнення сином ОСОБА_5 3-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зазначеної частини позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 03 серпня 2012 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1

Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який фактично проживає з позивачкою, що підтверджується актом від 20 січня 2015 року.

Спільне життя у подружжя не склалось через несумісність характерів та відсутність взаєморозуміння між ними. Сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, у кожного свій бюджет, і протягом тривалого часу вони проживають окремо.

Кожен з подружжя наполягає на розірванні шлюбу і на примирення не згоден, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку не вживати заходів для примирення сторін, вважаючи, що шлюб розпався та зберегти його неможливо.

Як визначено ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 11 постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009року №14 та враховуючи визнання відповідачем позову у частині розірвання шлюбу, що не суперечить закону, з врахуванням інтересів сторін та їх малолітньої дитини, суд приходить до висновку про задоволення позову у частині розірвання шлюбу.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, відповідач, як батько, зобов'язаний брати участь у матеріальному утриманні дитини, що прямо передбачено чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст.181 СК України кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч.4 ст.84 СК України право на утримання дружина з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Так, позивачка працює на посаді головного спеціаліста відділу страхування та кредитування Департаменту фінансово-кредитної політики та бухгалтерського обліку Міністерства Аграрної політики України та згідно наказу №198-6 від 07 травня 2013 року їй надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від 20 квітня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

За ч.1 ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що відповідно до довідки №03/1838 від 09 квітня 2015 року відповідач працює на посаді начальника Управління юридичного забезпечення банківської діяльності в ПАТ «КБ Південкомбанк» і його середньомісячний дохід (з розрахунку за три останні місяці) складає 7 054 грн. 28 коп.

Судом встановлено, що відповідач протягом періоду від липня 2013 року до червня 2014 року та від листопада 2014 року до березня 2015 року сплачував кошти на утримання сина, що підтверджується копіями квитанцій. Даний факт позивачем не заперечувався.

Твердження відповідача, що позивачка може вийти на роботу з відпустки до догляду за дитиною, оскільки дитину може доглядати бабуся та самостійно себе забезпечити є необґрунтованими та не заслуговували на увагу суду.

Враховуючи стан здоров'я дитини та сторін, відсутність у відповідача на утриманні інших дітей, непрацездатних осіб, регулярність доходів відповідача, а також інші обставини, які мають істотне значення для вирішення справи у частині стягнення аліментів на утримання дитини та позивачки до досягнення дитиною трьох років, суд вірно задовольнив позов у цій частині частково: на утримання сина - у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та на утримання позивачки до досягнення сином трирічного віку - 1/10 частину заробітку (доходу).

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що з відповідачем від січня до березня 2015 року сплачені кошти на утримання сина в розмірі 2000 грн. щомісяця, тобто в заявленому позивачем розмірі, а тому прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина, починаючи від 01 квітня 2015 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Сліпченко О.І.

Іванова І.В.