Ухвала суду № 4945835, 08.09.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І.М.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

8 вересня 2009 року  Справа № 2-а-7577/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Радіонової О.О.

Суддів: Горбенко К.П.

Юрченко В.П.

при секретарі Кондрашовій Н.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року по справі № 2-а-7577/09/0570 за адміністративним позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень НОМЕР_1 від 21.04.2009 року на суму 671.77 грн., НОМЕР_2від 21.04.2009 р. на суму 18.31 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року позовні вимоги Державного підприємства "Донецьквантажтранс " до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач неправомірно, керуючись п.п.7.7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, здійснив самостійно перерозподіл грошових коштів та здійснив погашення податкового боргу попередньо поточним податковим зобов*язанням, за рахунок коштів, які направлені позивачем на сплату поточних податкових зобов*язань з земельного податку.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги   скаржник посилається на ту обставину, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховані приписи п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, яким встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення,.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційні скарги, представники позивача заперечували проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції Державне підприємство "Донецьквантажтранс" є юридичною особою, яке створено внаслідок реорганізації 25 вересня 2006 року шляхом виділення відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» зі складу Державного підприємства «Вугілля України».

2 квітня 2009 року відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати земельного податку за період з 30.12.2008 року по 26.02.2009 року, про що складено акт від 2 квітня 2009 року № 2111/15-311-1/34828840 в якому відображена несвоєчасна сплата узгодженої суми податкових зобов*язань з земельного податку, і як наслідок порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов*язання на 18, 27, 49 календарних днів. На підставі вказаного акту, податковий орган, керуючись п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 прийняв спірні податкові повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 21.04.2009, яким нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 671.77грн., та № 11965/10/15-311-1 від 21.04.2009 року про нарахування 18.31 грн. суми штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання недійсним вказаних повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій з таких підстав.

З гідно преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 5.3.1 цього Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7. Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

• при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

• при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з даними податкового розрахунку земельного податку на 2008 рік позивачем задекларовано податкове зобов*язання зі сплати земельного податку за листопад 2008 року в сумі 6717.70 грн. та за грудень 2008 року в сумі 6717.68 грн, по яким граничний строк сплати 30.12.2008 року та 30.01.2009 року відповідно. (а.с.16)

Згідно платіжного доручення № 1735 від 17.02.2009 року та № 1840 від 26.02.2009 року вбачається, що позивачем здійснено сплату земельного податку за січень 2009 року в сумі та відповідно до податкової вимоги № 3363/24-013 від 07.02.2009 року.

Тобто, позивач, здійснив сплату поточних податкових зобов*язань земельного податку за січень та лютий 2009 року, про що чітко зазначено в платіжних дорученнях з відміткою про призначення платежу.

Відповідно до акту перевірки вбачається, що оплата за платіжним дорученням № 1735 від 17.02.2009 року зарахована відповідачем частково на погашення податкового боргу за листопад в сумі 91.53 грн. (граничний термін сплати 30.12.2008 р.), та частково за грудень 2008 року в сумі 3367.99 грн. (граничний термін сплати 30.01.2009 року). За платіжним дорученням № 1840 відповідачем зараховано суму на погашення податкового боргу за грудень 2008 року в сумі 3158.99 грн. та 190.70 грн. (а.с.14, 14 об.).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права та інтереси позивача.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про порушення позивачем вимог п.п.7.7 Закону № 2181. Статтею 7 цього Закону визначені джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог  стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Правова оцінка, яку дав суд першої інстанції фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька по справі № 2-а-7577/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року по справі № 2-а-7577/09/0570 за позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька про визнання недійсним повідомлень - рішень НОМЕР_1 від 21.04.2009 року на суму 671.77 грн., НОМЕР_2від 21.04.2009 р. на суму 18.31 грн. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 8 вересня 2009 року в присутності представників сторін.

Ухвала у повному обсязі складена 14 вересня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: О.О.Радіонова

Судді: К.П. Горбенко

В.П. Юрченко

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І.М.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

(вступна та резолютивна частина)

8 вересня 2009 року  Справа № 2-а-7577/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Радіонової О.О.

Суддів: Горбенко К.П.

Юрченко В.П.

при секретарі  Кондрашовій Н.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року по справі № 2-а-7577/09/0570 за адміністративним позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень НОМЕР_1 від 21.04.2009 року на суму 671.77 грн., НОМЕР_2від 21.04.2009 р. на суму 18.31 грн., -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька по справі № 2-а-7577/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року по справі № 2-а-7577/09/0570 за позовом Державного підприємства "Донецьквантажтранс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька про визнання недійсним повідомлень - рішень НОМЕР_1 від 21.04.2009 року на суму 671.77 грн., НОМЕР_2від 21.04.2009 р. на суму 18.31 грн. - залишити без змін.

Ухвала у повному обсязі буде складена 14 вересня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: О.О.Радіонова

Судді: К.П. Горбенко

В.П. Юрченко