Ухвала суду № 49450729, 19.08.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/71/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Шміло В.І. Провадження № 11-кп/789/300/15 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - на ухвалу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Іващенко О. Ю., Ваврів І. З.,

при секретарі - Коваль О.І.,

з участю: прокурора - Оскоріпа В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Тернопільської області Оскоріпа В.В. на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2015 року, стосовно ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 та повернуто прокурору Тернопільської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевим судом зазначено, що в обвинувальному акті не вказано правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність. Вказані порушення, які на думку суду першої інстанції полягають у неконкретності пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, свідчать про порушення органами досудовго слідства та представником державного обвинувачення вимог ст.374 КПК України про необхідність формулювання статті (частини статті) закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення і порушують право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та внаслідок істотного порушення кримінального процесуального закону, а також призначити новий судовий розгляд в даному кримінальному провадженні в суді першої інстанції з стадії підготовчого засідання. Вважає, що викладені в оскаржуваній ухвалі зауваження суду не є суттєвими, не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду та можуть бути усунуті в ході судового розгляду. Стверджує, що суд безпідставно зазначив в ухвалі про порушення права ОСОБА_2 на захист, оскільки в ході досудового розслідування останній мав захисника - адвоката Шевченка В.М., яким ні під час досудового розслідування, ні після ознайомлення із матеріалами досудового розслідування жодних клопотань з цього приводу не заявлялось, а також і самим обвинуваченим. Одночасно вказує, що у повернутому обвинувальному акті у повному обсязі викладено всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та доведеними під час досудового розслідування, у хронологічному порядку зазначено дані про час, місце, спосіб, наслідки та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також форму, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що обвинувачення стосовно ОСОБА_2 чітко сформульоване з посиланням на відповідну статтю та частину статті КК України.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинувачений просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, мотивуючи неконкретністю пред'явленого обвинувачення.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, обвинуваченого та його захисника, які просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи сторін в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

З матеріалів провадження слідує, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення уже було предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій.

Так, вироком Козівського районного суду від 18 червня 2014 року ОСОБА_2 був засуджений за ч.4 ст.368-3 КК України. Однак, ухвалою колегії суддів апеляційного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2014 року вказаний вирок скасований з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому, апеляційний суд зокрема встановив, що Козівський районний суд не дотримався вимог ст.374 КПК України щодо необхідності формулювання у вироку статті (частини статті) закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, а саме у вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 був визнаний винним та засуджений за ч.4 ст.368-3 КК України в редакції станом на 25 жовтня 2013 року, в той час як з часу доповнення Кримінального кодексу України цією статтею Законом України від 07 квітня 2011 року, до неї вносились зміни Законами України від 15 листопада 2011року, 18 квітня 2013 року та 13 травня 2014 року.

Під час нового розгляду Бережанський районний суд, обґрунтовуючи повернення обвинувального акту та зіславшись на висновки суду апеляційної інстанції, вказав, що діями органів досудового розслідування та представником державного обвинувачення порушено вимоги ст.374 КПК України, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на положеннях закону, оскільки вказаною статтею встановлено вимоги до змісту вироку, постановлення якого до повноважень органів досудового розслідування не входить, а є виключною компетенцією суду і саме про порушення судом першої інстанції даної вимоги закону було вказано в ухвалі апеляційного суду від 8 жовтня 2014 року.

Крім того, аналіз обвинувального акта у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 дає підстави колегії суддів для висновку, що органом досудового слідства дотримано положень ст.291 КПК України, яка регламентує вимоги до обвинувального акту, оскільки в ньому викладено всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав доведеними, а також із посиланням на статтю КК України і її частину сформульовано обвинувачення ОСОБА_2 в одержанні ним, як службовою особою юридичної особи приватного права, неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_2 обвинувачується за ч.4 ст.368-3 КК України в редакції 2001 року є надуманими, оскільки вказаний обвинувальний акт таких посилань не містить.

Також, зі змісту обвинувального акта відносно ОСОБА_2 вбачається, що він затверджений прокурором 13 січня 2014 року, а події кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 мали місце з 18 по 25 жовтня 2013 року.

В зазначений період, тобто з жовтня 2013 року по січень 2014 року, зміни до ст.368-3 КК України не вносились і діяла одна і та ж редакція вказаної статті, а тому колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в оскаржуваній ухвалі місцевого суду, про невідповідність обвинувального акта вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України з мотивів відсутності посилання на редакцію статті обвинувачення.

Крім того, відсутність вказівки на редакцію статті, за якою ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення, в даному випадку не може бути перешкодою для призначення кримінального провадження до судового розгляду, оскільки зміни до статті 368-3 КК України були внесені після складення обвинувального акта та під час розгляду справи судом, який даної обставини належним чином не врахував і невірно визначив редакцію статті, за якою засудив обвинуваченого, що і стало однією з підстав скасування попереднього вироку.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що зазначені судом першої інстанції недоліки обвинувального акту не можуть бути перешкодою для призначення кримінального провадження відносно ОСОБА_2 до судового розгляду, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною і обґрунтованою і підлягає скасуванню з поверненням кримінального провадження до суду першої інстанції для виконання вимог КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Оскоріпа В.В. - задовольнити.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2015 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за ч.4 ст.368-3 КК України - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Я. Сарновський