YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Харківська область

/

Харківський окружний адміністративний суд

Постанова № 4943980, 21.09.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

21.09.2009

Номер справи

2-а-37626/09/2070

Номер документу

4943980

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21.09.2009 р. № 2-а- 37626/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чалого І.С.

при секретарі судового засідання Вороніній І.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Полюс-Плюс" до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ "Мега-Поліс-Плюс", звернувшись до суду з позовом до ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, просить судскасувати повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 23.03.2009 року № 00000191820/0 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова від 23.03.2009 року №00000181820/0.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (далі «ДІЛ») в ході документальної' невиїзної перевірки ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС»(далі «Товариство») щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС»за період липень-жовтень 2008 року (акт перевірки від 20.02.2009 р. №753/182/31634884) встановила порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 74.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР. Отримані ці повідомлення-рішення Товариством 06.04.2009 р. Строк на оскарження згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»-10 днів з моменту отримання З виводами ДПІ про порушення не погодився через наступне: ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС»було укладено договір №248 від 24.07.2008 р. з ТОВ «Компані Стріт»про поставку товару - дизельного палива. Згідно цього договору ТОВ «Компані Стріт»поставляла, а ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС»отримувало товар та здійснювала оплату за нього. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, вказаними в акті перевірки. Також згідно Закону «Про додану вартість»по першій події надавались податкові накладні. В Україні не тільки ТОВ «Компані Стріт»продає, а також не тільки ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС»покупає дизельне паливо. У акті ДПІ не вказано, чому саме договір між цими підприємствами є нікчемним. На підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. ДПІ в акті не вказало, на підставі якого закону правочин щодо купівлі-продажу дизельного палива є нікчемним. Також не підтверджено те, що Товариство порушило п. 5 ст. 203 ЦК України, що правочин не був спрямовано на реальне настання правових наслідків (тобто, що ТОВ «Компані Стріт»не поставляла, а Товариство не отримало дизельне паливо). Щодо виявлення розбіжностей між даними Товариства та ТОВ «Компані Стріт»- у обов'язки Товариства, як і у обов'язку будь якого іншого суб'єкту господарювання не входить функція контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства їх контрагентів. ЦЕ є функції податкових інспекцій та інших контролюючих органів, яким не є Товариство.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного суду не визнав, зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено, що статут ТОВ «Компані Стріт»зареєстровано 03.12.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 03.12.2007 року №15561020000030045 та взяте на податковий облік у ДПІ Малиновського району м. Одеси 04.12.2007 року за№11777. Місцезнаходження ТОВ «Компані Стріт»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_1. Засновником та керівником підприємства на момент реєстрації підприємства був ОСОБА_3, 28.12.2007 року здійснюється зміна засновника та керівника підприємства, а саме: засновником та директором став ОСОБА_4, 28.03.2008 року здійснюється зміна керівника підприємства на ОСОБА_5. Станом на 25.09.2008 року керівником підприємства ТОВ «Компані Стріт»є ОСОБА_5, а засновником - ОСОБА_6. Також стосовно ТОВ «Компані Стріт»(код ЄДРПОУ 35566499) було отримано відомості з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, у зв'язку із чим складено акт про відсутність ТОВ «Компані Стріт»за місцем знаходження від 25.09.2008 року № 422/23-226. Направлено запит до ВПМ на встановлення місцезнаходження та складено повідомлення за формою 18-ОПП про відсутність платника податків за місцезнаходженням від 04.09.2008 № 28635/29-120, від 03.10.2008 року № 33143/29-120. При перевірці ТОВ «Мега-Поліс-Плюс»за опрацюванням первинних бухгалтерських та податкових документів, встановлено, що договір, укладений між ТОВ «Компані Стріт»та ТОВ «Мега-Поліс-Плюс»від 24.07.2008 року №248, а також видаткові накладні, податкові накладні, надані ТОВ «Компані Стріт»на адресу ТОВ «Мега-Поліс-Плюс», підписані в.о. директора підприємства ОСОБА_7 Однак, в ході перевірки встановлено, що зазначена фізична особа з вказаним прізвищем, не обліковується у реєстраційних документах ТОВ «Компані Стріт». В ході перевірочних дій ДПІ було встановлено наступне по гр. ОСОБА_7: виплата заробітної плати на підприємстві йому не здійснювалась; у ЄДР відсутня інформація стосовно ОСОБА_7 як особи, що має право представляти ТОВ «Компані Стріт»у правовідносинах з третіми особами. Також, Громадянин ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року відомості стосовно нього як директора ТОВ «Компані Стріт»були внесені до ЄДРПОУ лише 28.03.2008 року. При цьому згідно відомостей ЄДРПОУ, які маються у ДПІ, директором він був до вересня 2008 року включно. Таким чином, первинні документи, отримані ТОВ «Мега-Поліс-Плюс»від постачальника товарів ТОВ «Компані Стріт», складені з порушенням п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.7, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, положень Закону України «Про податок на додану вартість»не мають відповідної юридичної сили та доказовості, а отже не спричиняють настання відповідних правових наслідків, тобто не можуть бути підставою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства. Тому відповідач прийшов до висновку, що мета, з якою укладалась угода на підставі договору поставки, була такою що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки ТОВ «Компані стріт»та ТОВ «Мега-Поліс-Плюс»вчинено нікчемний правочин з метою заниження податкових зобов'язань. Отже, договір поставки від 24.07.2008 № 248, укладений між ТОВ «Мега-Поліс-Плюс»та ТОВ «Компані Стріт», є нікчемним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, врахувавши приписи норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідачем в акті перевірки встановлено порушення:

1) ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які неспрямовані на реальне настання правовий наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „МЕГА-ПОЛІС-плюс" з постачальником послуг ТОВ "Компані Стріт"; Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями. Дані, відображені ТОВ „МЕГА-Поліс-плюс" у деклараціях з податку на прибуток за період липень - жовтень 2008 року в частині валових витрат - не є дійсними на суму 1158469,00грн., п.5.1 СТ.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94-ВР 'Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, в результаті чого нараховано податок на прибуток всього на суму 289662,00грн., в т.ч. за III кв. 2008року на суму 133876,00 грн., за рік 2008 році на суму 155786,00 грн., перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. Дані, відображені ТОВ „МЕГА-ПОЛІС-плюс" у деклараціях з податку на додану вартість за період липень - жовтень 2008 року в частині валових витрат - не є дійсним на суму 1158469,00 грн., п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.21994 року за №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток всього на суму 289662,00 грн., в т.ч. за ІІІ кв.2008 року на суму 133876,00 грн., за рік 2008 році на суму 155786,00 грн.; перевіркою встановлено відсутність обьєктів, які підпадають під визначення ст.3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями. Дані, відображені ТОВ "МЕГА - ПОЛІС-плюс" у деклараціях з податку на додану вартість за період липень - жовтень 2008 року про обсяги поставок, податковий кредит - не є дійсними на суму 231730,00 грн.;пп.7.4.1 п.7,4.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями до податкового кредиту за період липень - жовтень 2008 року, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період липень - жовтень 2008 року у сумі 231730,00грн., а саме: липень 2008 року на суму 58950,00 гри., серпень 2008 року - 43474,00 грн., вересень 2008 року - 4677,00 грн., жовтень 2008 року - 124629,00 грн.

Як свідчить акт перевірки відповідач визначає нікчемними договір поставки № 248 від 24 липня 2008 року з наступних підстав у відповідності до 4.1 ст.712 Цивільного кодексу України, ¦ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. ДПІ критично оцінює ствердження позивача стосовно виконання прийнятих на себе зобов'язань, оскільки за винятком факту отримання податкових та видаткових накладних інших доказів щоб свідчили про фактичні поставки та надходження дизтоплива до ТОВ «Мега-Поліс-Плюс»ні до перевірки, ні до матеріалів даної адміністративної справи не надано. Таким чином, мета, з якою укладалась угода на підставі договору поставки, була такою що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки ТОВ «Компані стріт»та ТОВ «Мега-Поліс-Плюс»вчинено нікчемний правочин з метою заниження податкових зобов'язань. Зтже, договір поставки від 24.07.2008 № 248, укладений між ТОВ «Мега-ПолісПлюс»та ТОВ «Компані Стріт», є нікчемним з огляду на системний аналіз наступних норм діючого законодавства: ст. 203, п.1, п.2 ст.215 ЦК України.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається із умов договору поставки №248 від 24.07.2008 р., договір є двосторонніми, а по своїй суті -договором поставки. Глава 54 ЦК України регулює відносини, пов'язані з поставкою товара, а тому до умов договору № 248 від 24.07.2008 р. застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Ухиляння однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об'єктивна сторона несплата до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між позивачем та ТОВ "Компані Стріт" договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ТОВ "Компані Стріт" договорі поставки, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; то що.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі -ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Також відповідач не звернув увагу на те, що згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

Як свідчать матеріали справи у сторін відсутні судові рішення, які набрали законної сили, за яким договір № 248 від 24.07.2008 р. або окрема його умова, визнані відповідним судом недійсними.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ТОВ "Компані Стріт" так і позивач виконували умови вищевказаного договору поставки, чим і підтвердили факт їх укладення.

За змістом п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи усі витрати позивача були спрямовані позивачем задля забезпечення власної господарської діяльності.

З огляду на наведене, відповідач в акті перевірки необґрунтовано виключає із податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість.

За змістом п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Ці документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За висновками Акту та доводами відповідача угода, укладена позивачем з ТОВ "Компані Стріт" є нікчемною. Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, питання їх відповідності вимогам чинного законодавства відповідачем не порушувалось.

За таких обставин висновки акта перевірки є безпідставними, а донарахування податку на прибуток, коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ та застосування штрафних санкцій -неправомірними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних доказів правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, податкового зобов'язання з ПДВ та застосування до нього штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд обґрунтовано дійшов висновку про визнання недійсними спірних повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 6 - 14, 157, 160 -163, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в частині позовних вимог - про визнання недійсним правочину з створення шляхом визнання недійсним з моменту реєстрації установчих та реєстраційних документів підприємства, а саме: статуту, свідоцтва про державну реєстрацію; про визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, та інших документів, які були видані від імені ; про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію податку на додану вартість отримане № від року; про визнання наявності в діях осіб, що здійснювали діяльність від імені суб'єкта господарювання - умислу на здійснення фіктивного підприємництва з метою отримання доходів без сплати до бюджету відповідних податків та зборів .

В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів, запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про включення відомостей про юридичну особу Державна податкова інспекція в Червонозаводському районі міста Харкова - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 09.02.2009 року .

Суддя Чалий І.С.

Часті запитання

Який тип судового документу № 4943980 ?

Документ № 4943980 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 4943980 ?

Дата ухвалення - 21.09.2009

Яка форма судочинства по судовому документу № 4943980 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 4943980 ?

В Харківський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 4943980, Харківський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 4943980, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 21.09.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 4943980 відноситься до справи № 2-а-37626/09/2070

Це рішення відноситься до справи № 2-а-37626/09/2070. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 4943733

Наступний документ : 4943982

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;