Ухвала суду № 49431166, 21.07.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"21" липня 2011 р. Справа № 2а-5984/09/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Філіпової Т.Л.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_1,

при секретарі Сидоруку Р.М. ,

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Баранівському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2010 р. у справі № 2а-5984/09/0670 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" до Державної податкової інспекції у Баранівському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 акціонерне товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Баранівському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2010р. позов задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0007442301/3 від 30.04.2009р., №0007452301/3 від 30.04.2009р., №0223092302/3 від 30.04.2009р. Визнано частково нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00034617/3 від 30.04.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 619 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0007462301/3, 0007472301/3, 0007592301/3, 0007482301/3, 0007772301/3 відмовлено за їх безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Як вбачається з матеріалів справи, з 26.08.2008 р. по 22.09.2008 р. працівниками ДПІ у Баранівському районі /надалі- відповідач/ була проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2007 р. по 30.06.2008 р., про що був складений акт перевірки № 32/24/05756926 від 13.10.2008 року.

Під час перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення :

- підпункту 12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - позивачем віднесено в 1 кварталі 2008 року до складу валових витрат / рядок 05.3 "Врегулювання сумнівної заборгованості" декларації з податку на прибуток підприємства/ заборгованість на загальну суму 370628 грн., в тому числі : по фізичній особі ОСОБА_3 в сумі 265335 грн. та 105293 грн. по ТОВ "Промхолод" Росія, а позивачем не доведено, що зазначені витрати не були віднесені до складу валових витрат в попередніх періодах, що не підлягали перевірці;

- п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - позивач відповідно до договору від 22.10.2007 року № 1/10-07, укладеного з ТОВ "Фінансова будівельна група" та на підставі акту приймання виконаних робіт від 28 листопада 2007 р. № 1 на загальну суму 378000 грн. відніс у 4 кварталі 2007 року до складу валових витрат / рядок 04.13. "Інші витрати" декларації з податку на прибуток підприємств/ 315000 грн. витрат по ремонту основного засобу /горна № 1/;

- п.13.2 пп."в", п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - позивачем ненарахувано та не утримано податку на прибуток в сумі 2633,19 грн. під час виплати нерезиденту доходу із джерелом його походження з України;

- пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" - до податкового кредиту включені суми ПДВ по податкових накладних, які за змістом не відповідають вимогам вказаного Закону;

- п.14 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008 р. № 264.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення :

1. № 0007592301/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення на загальну суму 98,76 грн., в т.ч. за основним платежем 75,76 грн. та штрафними /фінансовими/ санкціями 23 грн.

2. № 00034617/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з юридичних осіб власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" на загальну суму 2051,5 грн., в т.ч. за основним платежем 1519,5 грн. та 532 грн. штрафних /фінансових/ санкцій.

3. № 0223092302/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7899 грн., в т.ч. 2633 грн. за основним платежем та 5266 грн. штрафних/фінансових/ санкцій.

4. № 0007482301/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету на загальну суму 19416 грн., в т.ч. за основним платежем 13968 грн. та 5448 грн. штрафних /фінансових/ санкцій.

5. № 0007472301/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення на загальну суму 30474 грн., в т.ч. за основним платежем 22949 грн. та 7525 грн. штрафних/фінансових/ санкцій.

6. № 0007462301/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення на загальну суму 2758 грн., в т.ч. за основним платежем 2298 грн. та 460 грн. штрафних /фінансових/ санкцій.

7. № 0007452301/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42576 грн., в т.ч. за основним платежем 28384 грн. та 14192 грн. штрафних/фінансових/ санкцій.

8. № 0007442301/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 224763 грн., в т.ч. за основним платежем 165466 грн. та 59297 грн. штрафних/фінансових/ санкцій.

9. № 0007772301/3 від 30.04.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення на загальну суму 43830,5 грн., в т.ч. за основним платежем 33482,85 грн. та 10347,65 грн. штрафних /фінансових/ санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0007442301/3 слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 12.1.1. пункту 12.1 ст.12 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, будучи платником податку на прибуток та продавцем товарів, що були поставлені покупцям - ТОВ "Промхолод" на суму 105293 грн. та ПП ОСОБА_4 на суму 265335 грн., які без погодження затримують оплату їх вартості, звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України /по ТОВ "Промхолод"/ та до господарського суду Житомирської області / ПП ОСОБА_4Г./ з позовами про стягнення заборгованості з вказаних суб'єктів підприємницької діяльності. Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25.02.2005 року стягнуто на користь позивача 105293 грн. заборгованості з ТОВ "Промхолод" та рішенням господарського суду Житомирської області від 16.04.2009 р. стягнуто 378898,82 грн. заборгованості з ПП ОСОБА_4 На момент здійснення перевірки позивач мав ухвалу господарського суду Житомирської області від 16.04.2008 р. про відкриття провадження по справі за позовом ВАТ " Першотравенський завод електротехнічного фарфору" до ПП ОСОБА_4

Заборгованість по ТОВ "Промхолод" позивачем була включена до складу валових витрат в першому кварталі 2008 року, тобто в межах 1095 денного строку, протягом якого це було можливо зробити, про що свідчить довідка позивача від 5.02.2010 р. № 01/34.

Таким чином позивач правомірно відніс до складу валових витрат безнадійну заборгованість по ТОВ "Промхолод" та ПП ОСОБА_4 на підставі відповідних рішень суду, внаслідок чого висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

22.10.2007 року між позивачем та ТОВ "Фінансова будівельна група "Імпера" був укладений договір підряду на ремонт основного засобу - горна № 1. Відповідно до акту приймання виконаних робіт від 28.11.2007 року вартість робіт становила 378000 грн.

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як вбачається з наданої відповідачем податкової декларації з податку на прибуток за 2007 рік / таблиця 3 "витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат"/ сукупна балансова вартість основних фондів позивача на початок звітного періоду становить 5033866 грн., а ліміт 503387 грн. Вартість робіт по договору підряд становить 378000 грн., тобто не більше 10 % вартості основних фондів підприємства.

Таким чином висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що контролюючим органом визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в податковому повідомленні-рішенні № 0007442301/3 безпідставно, а тому воно підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0007452301/3 слід зазначити наступне.

Відповідно до акту перевірки від 13.10.2008 р. контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" в результаті включення до податкового кредиту за березень 2008 року ПДВ в сумі 28384 грн. по податкових накладних, отриманих від ПП "Магнолія", а саме № 44 від 12.09.2007 р., № 48 від 9.10.2007 р., № 55 від 2.11.2007 р., що оформлені, на думку перевіряючих, з порушенням законодавчо встановлених норм, а саме в податкових накладних не вказано одиниця виміру товару, кількість / об'єм, обсяг/, а також той факт, що ПП "Магнолія" задекларувала нульові значення податкового зобов'язання в податкових деклараціях.

Однак, вказані висновки податкового органу є безпідставними, враховуючи наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що видані ПП "Магнолія" податкові накладні № 44 від 12.09.2007 р. на суму 58583, 33 грн., в т.ч. ПДВ 11716,67 грн., № 48 від 9.10.2007 р. на суму 48750 грн., в т.ч. ПДВ 9750 грн., № 55 від 2.11.2007р. на суму 34583,33 грн., у тому числі ПДВ - 6916,67 грн. відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , оскільки включає необхідні реквізити , а тому вказана у них сума ПДВ правомірно внесена позивачем до податкового кредиту.

Доводи представників відповідача про недійсність вказаних податкових накладних є безпідставними, так як відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто у вказаній нормі Закону немає прямої норми, яка б визначала недійсність податкової накладної.

Також є безпідставними твердження відповідача про незаконність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ через те, що ПП "Магнолія" задекларувало нульові показники в податкових деклараціях.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП "Магнолія" на дату складання податкових накладних було зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності, його державна реєстрація не скасовувалась, підприємство володіло статусом платника податку на додану вартість. Відтак слід вважати, що спірна сума ПДВ віднесена позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Посилання відповідача на порядок заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 є безпідставним, так як він не може визнавати податкові накладні недійсними.

Тому, за обставин, коли витрати по сплаті податку підтверджені належно оформленими податковими накладними, порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не вбачається, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42576 грн., в тому числі 28384 грн. за основним платежем та 14192 грн. за штрафними/фінансовими/ санкціями суд визнає не чинним і скасовує.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0223092302/3 слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки було встановлено, що нерезидентом "НАНИО ЦСВЕ" /некомерційна автономна науково-дослідна організація" Центр по сертифікації вибухозахищеного і рудничного електроустаткування"/ / м. Москва/ на виконання договорів від 12 лютого 2007 року № 71, № 72 та № 73 проведено науково-випробувальні роботи по експертизі технічної документації, оцінці конструкції, оцінці вибухозахисних властивостей електропатронів і відповідно до актів здачі-приймання робіт вказані роботи були передані позивачу. З 1 липня 2007 р. по 30 червня 2008 р. позивач перерахував " НАНИО ЦСВЕ" / м. Москва/ 17554,60 грн. Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем п.13.2 пп."в", п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку з ненарахуванням та не утриманням податку в сумі 2633,19 грн. під час виплати нерезиденту доходу із джерелом його походження з України.

Однак, висновки контролюючого органу є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 13.1. ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2. вказаного Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 6 травня 2001 року № 470 "Про затвердження Порядку звільнення / зменшення/ від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування" підставою для звільнення /зменшення/ від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Судом першої інстанції встановлено, що некомерційна автономна науково-дослідна організація " Центр по сертифікації вибухозахищеного і рудничного електроустаткування" м. Москва в 2007 році як особа з постійним місцезнаходженням в Російській Федерації з метою застосування Угоди між Урядом Російської Федерації і Урядом України про запобігання подвійного оподаткування прибутків і майна, запобігання ухилення від сплати податків від 8 лютого 1995 року, що підтверджується довідкою / арк.спр. 40/.

Тому, за обставин, коли позивач не повинен був нараховувати та утримувати з нерезидента податок з доходів нерезидента з джерелом походження з України, отриманого таким нерезидентом, порушення позивачем вимог пунктів 13.1,13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не вбачається, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7899 грн., в т.ч. 2633 грн. за основним платежем та 5266 грн. штрафних/фінансових/ санкцій суд визнає не чинним і скасовує.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00034617/3 слід зазначити наступне.

Контролюючим органом під час перевірки було визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" на загальну суму 2051,5 грн., в т.ч. за основним платежем 1519,5 грн. та 532 грн. штрафних /фінансових/ санкцій. Підставою для цього було не включено позивачем в розрахунок суми податку з власників транспортних засобів 6 транспортних засобів на 2007 та 2008 роки, які зареєстровані і не зняті з обліку МРЕВ ДАІ. В акті перевірки зазначено, що це такі транспортні засоби - 2007 рік /3-4 квартали/ - МАЗ-5551 держномер 5836 ЖИС, ЗІЛ-43140 держномер 6635 ЖИО, РАФ -2203 держномер 0994 ЖИМ, РАФ-2203 держномер 5464 ЖИО, ГАЗ-53 держномер 1368 ЖИН, ГАЗ-53 держномер 0037 ЖИУ; 2008 рік / 1-2 квартали/ - МАЗ-5551 держномер 5836 ЖИС, ЗІЛ-43140 держномер 6635 ЖИО, РАФ -2203 держномер 0994 ЖИМ, РАФ-2203 держномер 5464 ЖИО, ГАЗ-53 держномер 1368 ЖИН, ГАЗ-53 держномер 0037 ЖИУ.

Судом першої інстанції встановлено, що автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 позивачем ліквідовані і зняті з обліку МРЕВ ДАІ, про що свідчать приєднані до справи акти про ліквідацію транспортних засобів.

Таким чином нарахування контролюючим органом податку з власників вказаних транспортних засобів в сумі 619 грн. є безпідставним, у зв'язку з чим вказане податкове повідомлення-рішення в цієї частині слід визнати нечинним та скасувати.

Водночас, позивачем не включені до розрахунку з податку з власників транспортних засобів автомобіль НОМЕР_4 / за 3-4 квартали 2007 р., та 1-2 квартали 2008 р./ в сумі 900 грн., тому нарахування контролюючим органом податку з власників вказаних транспортних засобів в сумі 900 грн. є правильним, а податкове повідомлення-рішення № 00034617/3 від 30.04.2009 року в цій частині є законним та обґрунтованим.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0007462301/3, № 0007472301/3, 0007592301/3, 0007482301/3, 0007772301/3 слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки від 13.10.2008 року контролюючим органом зазначено, що позивач порушив пункт 14 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008 року № 264, а саме невірно визначив податкове зобов'язання по платежах за користування надрами для видобування корисних копалин : "відсів гранітний польовошпатого походження", "пегматит", "камінь будівельний", " піщано-гравійна сировина"/ платежі по яких визначались як добуток обсягів видобутку на базовий норматив платежів/, що призвело до заниження на 30151,59 грн. платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, в тому числі : у 1 кварталі 2008 р.- на 20219,28 грн. / відсів гранітний польовошпатового походження/, у 2 кварталі 2008 р. - на 2520,24 грн. / камінь бутовий/, на 833,97 грн. / пегматит/, на 6578,10 грн. / відсів гранітний польовошпатового походження.

Відповідно до пункту 3 порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 264 об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Мінприроди.

Як свідчать матеріали справи, позивач порушив пункт 3 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою КМУ від 12.09.1997 р. № 1014, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме у 3 кварталі 2007 року невірно визначив кількість видобутої корисної копалини "пегматит", що призвело до заниження на 27,10 грн. платежів за користування надрами для видобування корисних копалин.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у 3-4 кварталах 2007 року для розрахунку платежів за користування надрами задекларовано корисну копалину " камінь будівельний" /базовий норматив 2,0/ замість корисної копалини "відсів гранітний польовошпатового походження" / базовий норматив 1,2/, що призвело до заниження платежів за користування надрами.

Як вбачається з матеріалами справи, позивач здійснює видобування гранітів, придатних для виготовлення бутового каменю відповідно до ліцензії, виданої ОСОБА_5 комітетом України по геології та використанню надр № 1051 від 26.08.1997 року / термін дії ліцензії двадцять років/. В поданих до ДПІ у Баранівському районі розрахунках збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, обсяг погашених балансових запасів корисних копалин / польовошпатова сировина/ визначено в одиницях виміру "куб.м." замість одиниці виміру "тонна", що призвело до заниження на 12923,40 грн. збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету по виду корисної копалини "польовошпатова сировина".

Доводи контролюючого органу з цього приводу є обґрунтованими і підтверджуються порядком встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, де зазначена одиниця виміру польовошпатової сировини саме в тонах.

Також позивачем неправильно задекларовано обсяги та безпідставно застосовано коєфіціент 0,2 / корисні копалини, які супутньо залягають на одному родовищі/, що призвело до заниження на 1044,87 грн. збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету по виду корисної копалини "пегматит". Позивач за період з 1 липня 2007 р. по 30 червня 2008 р. занизив на 13968,27 грн. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Відповідно до статті 28 Кодексу України про надра користування надрами є платними. Плата за користування надрами справляється у вигляді зокрема : платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Пунктом 1 і 3 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженим постановою КМ України від 29.01.1999 року № 115 визначено, що збір за використані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форм власності, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння. Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах корисних копалин згідно з додатком.

Пунктами 3.1., 5.1. Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету з питань геології та використання надр і ДПА України від 23.06.1999 р. № 105/309 визначено, що об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин. Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування. Надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал, виходячи з обсягів видобутих / погашених запасів/ корисних копалин, нормативів збору з врахуванням індексу інфляції та коєфіціентів.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 30.11.2006 року № 398 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які затверджені постановою КМ України № 115 від 29.01.1999 року застосовується коєфіціент 2,11.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 3.06.2008 року № 309 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які затверджені постановою КМ України від 29.01.1999 року № 115 застосовується коєфіціент 2,27.

Відповідно до переліку корисних копалин, затвердженого постановою КМ України від 12.12.1994 року № 827 " Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" граніт віднесений до сировини для бутового каменю та включено до корисних копалин місцевого значення.

Підпунктом 16 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженого постановою КМ України від 29.01.1999 р. № 115 встановлено, що контроль за своєчасністю і повнотою сплати збору за геологорозвідувальні роботи до державного бюджету здійснюють органи ДПС України, а контроль за правильністю обчислення збору здійснюють органи державного геологічного контролю та ДПС шляхом проведення перевірок відповідних документів.

Порядком справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою КМ України від 26 березня 2008 р. № 264 встановлено єдині правила справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення на території України.

Постановою КМ України від 26.03.2008 р. № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" змінено порядок обчислення платежу за користування надрами для видобування корисних копалин, нормативи яких встановлено у відсотках до вартості одиниці видобутої корисної копалини.

Пунктом 4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою КМ України від 26.03.2008 р. № 264 визначено, що вартість видобутих корисних копалин за звітний / податковий/ період обчислюється платником з урахуванням обсягу готової продукції, що перебуває на складі гірничодобувного підприємства, та більшої її величини, обрахованої за фактичними цінами реалізації видобутих корисних копалин або за їх розрахунковою вартістю.

Податкові зобов'язання з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за звітний період обчислюються відповідно до пункту 14 вищевказаного Порядку за формулою залежно від застосування базових нормативів платежів - абсолютних / тобто для видобутих та погашених запасів/ та відносних величин / у відсотках до вартості одиниці видобутих корисних копалин/.

Згідно з додатком № 1 до Закону України від 30.11.2006 р. № 398 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зокрема для каменю будівельного -2,0.

Згідно з додатком № 1 до Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3.06.2008 р. та "Про ОСОБА_5 бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. № 107-VI встановлено базові нормативи платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, зокрема, сировина для бутового каменю / всі види гірських порід, придатність яких визначається державними стандартами, в тому числі для щебеневої продукції/ - 7,5 % до вартості видобутих корисних копалин, товарної продукції.

Позивачем не спростовані доводи відповідача щодо правомірності визначення відповідачем податкових зобов'язань по податкових повідомлення-рішеннях № 0007462301/3, № 0007472301/3, № 0007592301/3, № 0007482301/3, № 0007772301/3 від 30.04.2009 р.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0007462301/3, № 0007472301/3, № 0007592301/3, № 0007482301/3, № 0007772301/3 від 30.04.2009 р. та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Судом правильно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Баранівському районі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі №2а-5984/09/0670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.Л. Філіпова

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 акціонерне товариство "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" вул. Комсомольська, 1,смт.Першотравенськ,Баранівський район, Житомирська область,12746

3- відповідачу ОСОБА_5 податкова інспекція у Баранівському районі вул. Першотравенська, 17,смт. Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12700