Ухвала суду № 49430542, 09.06.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"09" червня 2011 р. Справа № 2а-7241/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.8

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Філіпової Т.Л.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_1,

при секретарі Сидоруку Р.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2011 р. у справі № 2а-7241/10/0670 за позовом Приватного підприємства "ТЦ" Пасаж " до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 підприємство "ТЦ "Пасаж" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року позов задоволено: визнано неправомірними дії ОСОБА_5 ОДПІ щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної позапланової перевірки ПП "ТЦ "Пасаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року державними податковими інспекторами складений акт №482/1702/34125978 від 19.08.2010 року.

В акті зазначено, що в порушення п.2.1 ст.2, пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.3 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ПП "ТЦ "Пасаж", який виступає податковим агентом при виплаті доходу фізичній особі - нерезиденту застосував ставку податку 15%, а не 30%; як це передбачено чинним законодавством.

На підставі акту перевірки ОСОБА_5 ОДПІ видане податкове повідомлення-рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 104283,00 грн., в т.ч. основний платіж - 134761,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 269522,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що у період, за який здійснена перевірка, ОСОБА_6 підприємство "ТЦ "Пасаж" здійснювало виплату доходу громадянину ОСОБА_7 ОСОБА_8, що проживає за адресою ОСОБА_7, Ямало-Ненецький автономний округ АДРЕСА_1.

Відповідно до договору довірчого управління майном від 16 серпня 2006 року ОСОБА_8 надав в управління Приватному підприємству "ТЦ"Пасаж" частину належного йому на праві власності майна, а саме: нежитлову будівлю, торговий комплекс під літерою А-2 загальною площею 2684,5 кв.м. по вулиці Свердлова, 18 у м.Бердичеві.

Дохід від здачі майна в оренду позивач після сплати всіх податків та обов'язкових платежів перераховував ОСОБА_8 на його розрахунковий рахунок в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Київ.

Право власності на вказану будівлю належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25 липня 2006 року виконкомом ОСОБА_5 міської ради на підставі рішення від 20 липня 2006 року №410.

Будь-які доходи iз джерелом їx походження з України, які нараховуються та виплачуються на користь нерезидента, підлягають оподаткуванню згідно п.7.3.ст. 7 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", за винятком доходів, визначених у п.п. 9.11.3 п.9.11 ст.9 цього Закону (процента, дивщендов, роялті).

Тому, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п. 2.1 ст.2, п.п. 3.2.3 п.3.2. ст.З, п.п. 4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.3. ст. 7, п.п. 8.1.1., п.п.8.1.2, п.8.1.ст.8, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб ПП "ТЦ"Пасаж", який виступає податковим агентом, при виплаті доходу фізичній oco6i - нерезиденту застосовував ставку податку 15%, а не 30%, як передбачено чинним законодавством.

У зв'язку з викладеним позивачу, як податковому агенту нерезидента - громадянина ОСОБА_9 Федерації ОСОБА_8, визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних ociб.

Однак, з такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 1.20.2. ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб" фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України.

Ознаки, за наявності яких фізична особа може вважатися резидентом України, визначені в пп. 1.20.1 ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 є громадянином ОСОБА_9 Федерації, що підтверджується копією паспорту серії 7406 № 601957 .

Разом з тим, ОСОБА_8 з 2004 року, в тому числі і в період, що перевірявся, постійно проживав, працював та навчався на території України, що підтверджуються наданими представником позивача доказами.

Матеріали справи свідчать про ту обставину, що ОСОБА_8 має місце проживання в Україні - квартиру №70 у будинку №21 корпус 2, що розташована у місті Києві по вулиці Маршала Тимошенка та належить ОСОБА_8 на праві приватної власності. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 вересня 2005 року (а.с.57).

Факт постійного проживання ОСОБА_8 в Україні підтверджується вкладними талонами до паспортного документа серії 7406 № 601957, згідно яких ОСОБА_8 перебував на території України в період з 12.09.2006 року, та вказаний термін йому в подальшому було продовжено до 11.09.2007 року, 01.10.2007 року, 09.01.2009 року(а.с.58-59).

Згідно з карткою фізичної особи - платника податків від 31.08.2004 року Державною податковою адміністрацією України ОСОБА_8 одержав ідентифікаційний номер платника податків, а також 01.06.2009 року ОСОБА_8 зареєструвався приватним підприємцем, що підтверджується листом ДПІ в Оболонському районі м.Києва.

Відповідно до витягу з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" (а.с 54), ОСОБА_8, проживаючи в Україні, перетинав державний кордон (за перевіряємий період) лише один раз у 2007 році на один день.

Із довідки національного авіаційного університету №1132 від 20.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_8 в 2004 році зарахований на навчання в інститут міжнародних відношень Національного авіаційного університету денної форми навчання, м.Київ, а з 30.01.2008 року виключений з вказаного навчального закладу (а.с.56 ).

Крім цього, ОСОБА_8 зарахований з 22.02.2008 року студентом 3 курсу за спеціальністю "Фінанси" і на даний час являється студентом 6 курсу навчального закладу, про що свідчить довідка ПВНЗ "Міжнародний університет фінансів" від 20.09.2010 року №5/176 (а.с.55 ).

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

У пункті 7.3 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону. Із зазначеної норми Закону випливає, що ставка податку становить 30% від об'єкта оподаткування від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_8 є резидентом у розумінні п.1.20.1 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", так як має місце проживання в Україні, перебуває в Україні не менше 183 днів на рік, навчається в Україні та займається підприємницькою діяльністю, а оскільки ОСОБА_8 є резидентом, то застосовується ставка 15% відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача, що його контрагент має місце постійного проживання в Україні та постійно перебуває в Україні, де має особисті та економічні зв'язки (центр життєвих інтересів), постійно перебуває та проживає в Україні, що дає підстави вважати його резидентом. Суб'єкт владних повноважень не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.09.2010 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора ПП "ТЦ"Пасаж" ОСОБА_10 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В постанові зазначено, що при перевірці підприємства, податковими інспекторами виявлено порушення порядку подання відомостей про доходи фізичних осіб, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів фізичних осіб в сумі 139411,76 грн., чим порушено п.2.1 ст.2, пп.4.2.7 ст.4, п.7.3 ст.7, пп.8.1.2 п.8.1, ст.8, пп."а" п.19.2, пп.3.2.3 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (а.с. 48).

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 20.12.2010 року постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.09.2010 року скасовано, а провадження по справі закрито за закінченням строків притягнення до відповідальності. Зазначено, що доводи директора ПП "ТЦ"Пасаж" ОСОБА_10про відсутність в її діях складу правопорушення є обґрунтованими (а.с.77).

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, у ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції були відсутні підстави для нарахування ПП "ТЦ"Пасаж" суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 269522,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0001021702/0 від 30.08.2010 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі №2а-7241/10/0670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.Л. Філіпова

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_6 підприємство " ТЦ " Пасаж " вул.Огибна 19,м.Бердичів,Житомирська область

3- відповідачу ОСОБА_5 об'єднана державна податкова інспекція вул.Б.Хмельницького 24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312