Ухвала суду № 49429276, 05.05.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"05" травня 2011 р. Справа № 2а-928/10

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Філіпової Т.Л.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_1,

при секретарі Щепанській Т.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" червня 2010 р. у справі № 2а-928/10 за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2010 року ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" звернулось до суду з двома адміністративними позовами до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції. Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції від 14.12.2009 року за № 00015223601/0 та від 29.01.2010 року за № 0000092301/0.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року адміністративні позови об'єднані в одне провадження.

Постановою від 15 червня 2010 року Житомирський окружний адміністративний суд позов задоволив: визнав нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 14.12.2009 року № 0001522301/0 та від 29.01.2010 року № 0000092301/0.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 ОДПІ було проведено позапланові виїзні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року, за результатами яких складені акти за № 3682/23-01/33874718 від 14.12.2009 року та за № 71/23-01/33874718 від 26.01.2010 року.

На підставі вказаних актів відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2009 року за № 00015223601/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20706,00 грн. та від 29.01.2010 року за № 0000092301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23572,00 грн.

Зі змісту актів ОСОБА_3 ОДПІ вбачається, що платником податків допущені порушення:

1) п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" - при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані підприємство визначало базу оподаткування виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчої за митну вартість товару, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 167163 грн., за жовтень 2009 року на суму 159928,00 грн. та за листопад 2009 року на суму 127387,00 грн.;

2) п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - товариством завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на 50706,00 грн. та за листопад 2009 року на 23572,00 грн., в зв'язку з тим, що підприємством невірно визначено частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював операції із ввезення на митну територію України вантажних автомобілів, вартість яких оплатив продавцям. При цьому позивачем було сплачено всі необхідні митні платежі, в тому числі й ПДВ. Ввезені автомобілі було частково реалізовано на митній території України в це й же період за контрактною (договірною) ціною.

При винесенні податкових повідомлень-рішень відповідач виходив з того, що підприємство зобов'язане було визначати базу оподаткування на рівні не менше митної вартості імпортованих автомобілів.

Однак, з такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту.

База оподаткування операцій з імпорту товарів визначається п.4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з абзацом сьомим пункту 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307 (зі змінами та доповненнями), митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. відповідно до абзацу 5 цього пункту Інструкції - фактурна вартість (договірна, контрактна) - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість). Таким чином, митна вартість товарів самостійно визначається митним органом, і її призначення зводиться до визначення сум податків та зборів, що сплачуються митниці. Отже п.4.3 ст.4 Закону про ПДВ застосовується при проведенні процедури розмитнення товарів, що ввезені на митну територію України, що і було дотримано позивачем при розмитненні автомобілів.

Тоді як для операцій з поставок товарів база оподаткування визначається п.4.1 ст. 4 Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Тому застосування відповідачем норм п.4.3 ст. 4 Закону до операцій з поставок (продажу) раніше імпортованих товарів суперечить як п.4.1 ст. 4 Закону так і безпосередньо п. 4.3 Закону, норми якого розповсюджуються виключно на імпортні операції (операції з ввезення товарів).

Крім того, контроль за дотриманням платниками податків вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є компетенцією митних органів, а не податкової служби, оскільки відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та норм Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків, податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезені товарів та інших предметів на митну територію України, контроль за своєчасність, достовірність, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податку на додану вартість, який справляється при ввезенні товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Згідно із положенням "Про порядок справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України" затвердженого наказом Державної митної служби України №821 від 27.09.2006 року, саме митні органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, позиція податкового органу стосовно того, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною з норм якого не передбачено, що митна вартість товару. яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який в подальшому реалізується на території України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2009 року в справі №К-294/07 та в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у справі №2а-928/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.Л. Філіпова

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:прост.

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" вул. Свердлова, 37, Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція вул. Б.Хмельницького, 24а, м.Бердичів,Житомирська область,13312