Ухвала суду № 49427774, 26.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14913/13-а Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

26 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Тес" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМ-ТЕС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року №0004562201, №0004572201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 року вищевказані рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СІМ-ТЕС» щодо взаємовідносин з ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «Регіонметал захід», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «КЛУБ С» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.08.2013 року №743/22-01/35677062, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 642 976, 54 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 524 060,32 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 року: №0004562201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 964 465, 50 грн. (за основним платежем - 642 976,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 321 488, 50 грн.); та №0004572201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 905 075, 40 грн., (за основним платежем - 1 524 061, 32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 381 015, 08 грн.).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі фінансово-господарських відносин з його контрагентами: ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «Регіонметал захід», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «КЛУБ С» в період з 01.04.2012 року по 30.06.2013 року, які не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом першої інстанції .

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Позивачем в обґрунтування заявлених вимог надано до суду:

договір підряду № 37 від 28.08.2012 року з додатком, укладений між ТОВ «СІМ-ТЕС» (Замовник) та ТОВ «Регіонметал-Захід» (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується у встановлені строки власними силами та силами залучених Підрядником організацій виконати на об'єкті і здати Замовнику наступні роботи, а саме: монтаж силових мереж електропостачання, монтаж щитового обладнання;

договір підряду №14 від 24.05.2012 року з додатком, укладений між ТОВ «СІМ-ТЕС» (Замовник) та ПП «Унісон Дизайн» (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати монтаж кабеля (монтажні роботи) з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи;

договір підряду №118 від 21.11.2012 року з додатком, укладений між ТОВ «СІМ-ТЕС» (Замовник) та ТОВ «Дельта КЛ» (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи;

договір підряду №51 від 30.10.2012 року з додатком, укладений між ТОВ «СІМ-ТЕС» (Замовник) та ТОВ «ТРУ КАМ» (Підрядник), за умовами якого Підрядник у встановлені строки власними силами та силами залученими Підрядником організацій зобов'язувався виконати на об'єкті наступні роботи, а саме: монтажно-сантехнічні роботи; електромонтажні роботи;

договір підряду №49 від 24.04.2013 року, укладений між ТОВ «СІМ-ТЕС» (Замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (Підрядник), за умовами якого Підрядник у встановлені строки власними силами та силами залученими Підрядником зобов'язується виконати роботи по прокладанню кабелю з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи;

договір підряду № 24 від 24.05.2012 року, укладений між ТОВ «СІМ-ТЕС» (Замовник) та ТОВ «КЛУБ С» (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентом та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: копії вищевказаних договорів підряду; договірних цін, податкових накладних; довідок про вартість будівельних робіт/та витрат; акти приймання виконаних будівельних робіт; рахунків на оплату; актів надання послуг; банківських виписок по рахунку ТОВ «СІМ-ТЕС» тощо, які містять обов'язкові реквізити, а відтак по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентами здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення таких операцій, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагентів.

Відтак, як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю останнього, та витрати підтверджуються документально.

З тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ "СІМ-ТЕС", так і його контрагентами сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.

Крім цього, податковим органом не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "СІМ-ТЕС" та ТОВ «ДЕЛЬТА КЛ», ТОВ «Регіонметал захід», ТОВ «ТРУ КАМ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙБУД», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «КЛУБ С».

Колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок, а саме №1800/2220/38320081 від 06.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРУ КАМ», № 34/22-20/35977843 від 20.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дельта КЛ», № 133/22-40/38319715 від 20.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», № 481/22-90/36352656 від 24.07.2013 року «Будівельна компанія про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КЛУБ С», № 165/2240/34795572 від 17.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Унісон Дизайн», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а вказані акти лише містять висновки перевіряючого органу, та не породжують жодних правових наслідків для позивача.

Стосовно посилань апелянта на вирок Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/22932/13-к від 24.09.2013 року, яким встановлено порушення ОСОБА_2 ч.2 ст.205 КК України, та що доводить нереальність вчинених між позивачем та ТОВ "ТРУ КАМ" операцій, то суд першої інстанції вірно вказав, що з урахуванням положень ч.4 ст.72 КАС України, вимоги вказаного положення поширюються лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок, а тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи, а не щодо інших осіб.

В листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 №2379/12/13-12 передбачено, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. А відтак, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про фіктивність або нереальність відповідних господарських операцій, які вчинялися саме позивачем.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень по вищевказаним господарським операціям з контрагентами не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0004562201, № 0004572201 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 13.05.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.