| про | визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Позивач,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВентТехСервіс» (далі - ТОВ
«ВентТехСервіс»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з
адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, які
були прийняті судом, просить суд визнати не чинними податкові
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.
Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова) від 02.07.08р. №
0001322302/0, від 10.09.08р. № 0001322302/1, від 14.11.2008р. № 0001322302/2 та
від 02.07.08р. № 0001312302/0, від 10.09.08р. № 0001312302/1, від 14.11.2008р.
№ 0001312302/2. Позивач
не погоджується з порушенням п.7.2.7 п.7.2 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України
«Про податок на додану вартість» 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 168),
обґрунтовуючи тим, що при митному оформленні товарів він виступає як імпортер і
сплачує ПДВ відповідно до вимог, встановлених п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону №
168. Позивач вважає, що відповідно до п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 даного Закону має
право на податковий кредит, підтверджений вантажно-митними деклараціями (далі -
ВМД). Крім цього, позивач зазначає, що скориставшись приписами п.11.5 ст.11
зазначеного Закону, підприємство правомірно видавало прості векселі на суму
податку на додану вартість на імпорт товарів. Також,
на думку позивача, контролюючим органом неправомірно було встановлено,
порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168. Так, ТОВ «ВентТехСервіс» вважає,
що має право на сформований податковий кредит по комісійним винагородам
відповідно до положень діючого законодавства. Висновки контролюючого органу
відносно виключення зі складу податкового кредиту суми 366 666,67грн., як
такої, що не використовуються у господарської діяльності позивач вважає
помилковими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства. Окрім
цього, позивач не погоджується з висновками контролюючого органу стосовно
порушення положень ТОВ «ВентТехСервіс» п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3
ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (зі
змінами та доповненнями, далі - Закон № 334). При цьому, позивач зазначає, що
ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова необґрунтовано вважає, що продаж товарів
без отримання прибутку свідчить про те, що укладені ТОВ «ВентТехСервіс»
договори комісії не були направлені на отримання прибутку та є нікчемними,
внаслідок чого відповідач неправомірно позбавляє підприємство права включити до
валових витрат суму комісійної винагороди по таким договорам. Позивач
посилається на наявність всіх необхідних документів, які підтверджують його
позовні вимоги. Вважає, що порушення норм податкового законодавства з його боку
відсутні, а відповідно спірні податкові
повідомлення-рішення, на його думку, є незаконними. Представник
позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач,
ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та її представники у судовому засіданні з
позовними вимогами не згодні, просять у позові відмовити в повному обсязі. Свої
заперечення обґрунтовують тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті на
підставі висновків акту виїзної планової документальної перевірки, в якому
відображені порушення вимог чинного законодавства позивачем, що підтверджено
належними доказами. В
обґрунтування своєї позиції податковий орган зазначає, що позивачем зайво було
віднесено до складу податкового кредиту суму по податку на додану вартість за
період жовтень - грудень 2007 року по товарам, імпортованим за договорами
комісії з резидентами України. Крім цього, ТОВ «ВентТехСервіс» як власник
товару, який ввозиться на митну територію України, на всі товари в рамках
договорів комісії на придбання товарно-матеріальних цінностей, видав прості
векселі на суму податку на додану вартість на імпорт з подальшим включенням їх
до рядків 6, 19.1, 19.2, 12.2 декларації з податку на додану вартість.
Відповідач зазначає, що податковий кредит по рядку 10.1 декларації з податку на
додану вартість не може бути сформований за рахунок податкових накладних,
оформлених комісіонерами позивача. Таким чином, відповідачем зроблено висновок
про порушення позивачем положень п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону №
168. Також
відповідач зазначає, що позивачем до складу податкового кредиту безпідставно
включена сума ПДВ у розмірі 366 667,00 грн. (сплата комісійної винагороди) по
здійсненим у липні-серпні 2007 року операціям з комісійної торгівлі, які не
передбачають отримання прибутку, тобто відсутній намір використовувати їх у
власній господарській діяльності підприємства, що є порушенням п.п.7.4.4 п.7.4
ст.7 Закону № 168. Крім
цього, відповідач зауважив, що ТОВ «ВентТехСервіс» від проведених
фінансово-господарських операцій в рамках договорів комісії отримував збиток,
суму якого включав до складу валових витрат. Посилаючись на ст.3, ст.42
Господарського кодексу України (далі - ГК України), п.1.32 ст.1 Закону № 334 та
ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідач зазначив, що
продаж товарів без одержання прибутку, тобто відсутність реального настання
правових наслідків по укладеним комісійним угодам свідчить про те, що дані
угоди (правочини) не були укладені з
метою одержання прибутку, а тому - є нікчемними. Таким чином, в наслідок
проведених позивачем фінансово-господарських операцій було занижено податок на прибуток за 1
півріччя 2007 року на суму 3 926 667,00 грн., за три квартали 2007 року на суму
2 996 569,00грн. та за 2007 рік на 2 882 178,00 грн., що є порушенням п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1
п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств». З
огляду на вищевикладене, відповідач та його представники в судовому засіданні
просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник
прокуратури Фрунзенського району м.Харкова в судовому засіданні підтримав
правову позицію ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо позовних вимог ТОВ
«ВентТехСервіс» та просив суд відмовити в задоволенні позову. Допитана
в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1, яка брала учать в проведенні
перевірки підтвердила висновки акту перевірки, підстав для визнання нечинними
оскаржуваних податкових-повідомлень рішень не вбачає. Дослідивши
матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,
допитавши свідка суд встановив наступне. Як
свідчать матеріали справи, співробітниками ДПІ у Фрунзенському районі м.
Харкова на підставі направлення від 05.05.2008р. № 266 була проведена виїзна
планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ
«ВентТехСервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого
законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року. За результатами
даної перевірки був складений акт від
19.06.08р. № 1585/23-212/31060630. На
підставі вказаного акту, відповідачем були ухвалені податкові
повідомлення-рішення №0001322302/0 та №0001312302/0 від 02.07.08р., якими
позивачу відповідно донараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток
у розмірі 4 803 888,20 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2 428 647,00 грн.
грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 375 241,20 грн.) та по податку на додану вартість у розмірі 6 953 230,50
грн. (в т.ч. за основним платежем - 4 635 487,00 грн., за штрафними
(фінансовими) санкціями - 2 317 743,50 грн.). Не
погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ
«ВентТехСервіс» у відповідності з п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими
фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (зі змінами й доповненнями) здійснило
процедуру апеляційного узгодження вказаних податкових зобов'язань. За
результатам розгляду первинної скарги позивача від 11.07.2008р. № 35, ДПІ у
Фрунзенському районі м. Харкова, рішенням від 10.09.08 р. №16052/10/25-013
залишила податкові повідомлення - рішення №0001322302/0 і №0001312302/0 від
02.07.08р. без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам податків,
затвердженого наказом ДПА України 21.06.2001р. № 253 (зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758) платнику податків були
направлені податкові повідомлення-рішення від 10.09.08р. № 0001322302/1 та №
0001312302/1. Не
погодившись з рішеннями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, ТОВ
«ВентТехСервіс» 17.09.2008р. подало повторну скаргу №106-вс до ДПА у
Харківській області. Рішенням
№ 4668/10/25-103 від 11.11.08р. ДПА у Харківській області залишило без змін
рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.08 р. №16052/10/25-013,
прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а повторну скаргу ТОВ
«ВентТехСервіс» - без задоволення. За
результатами рішення ДПА у Харківській області № 4668/10/25-103 від 11.11.08р.,
керівником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 10.12.2008р. були прийняті
податкові повідомлення-рішення від 14.11.2008р. № 0001322302/2 та №
0001312302/2. З
акту перевірки від 19.06.08р. № 1585/23-212/31060630 та наданих позивачем
документів, а саме, виписок по рахунку за 28.09.2007р., виписок по рахунку за
24.05.2007р., балансу на 31.12.2007р., звіту про фінансові результати за
2007р., акту приймання - передавання векселів від 03.09.2007р., акту
пред'явлення векселів до сплати від 26.09.2007р. на 5 000 000,00 грн., акту
приймання - передавання векселів від 10.05.2007р., акту пред'явлення векселів
до сплати від 11.05.2007р. на 5 000 000,00 грн., акту пред'явлення векселів до
сплати від 11.05.2007р. на 3 000 000,00 грн., акту пред'явлення векселів до
сплати від 11.05.2007р. на 5 000 000,00 грн. та виписки з особового рахунку за
28.09.2007р., судом встановлено наступне. Так,
підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо
визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість
у розмірі 4 635 487,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у
розмірі 2 317 743,50 грн. відповідач зазначив порушення п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7,
п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», які виникли в
результаті того, що за твердженням ДПІ позивач зайво відносив до складу
податкового кредиту за жовтень - грудень 2007 року суму по податку на додану
вартість по товарам, імпортованим за договорами комісії з резидентами України.
В даних договорах ТОВ «ВентТехСервіс» виступав комітентом власником
товарно-матеріальних цінностей, які імпортуються на митну територію України. У
цей же період за договорами комісії здійснювався імпорт вугілля кам'яного,
тканин бавовняних, паперу для друку, крафт-паперу, поліетилену, каучуку
синтетичного, прокату гарячекатаного, пряжі з хімічних, штучних, віскозних
волокон, автозапчастин, плівки ПВХ, стрічкових конвеєрів для транспортування
вантажів, каменів для заточування, органічного скла. Позивач, як власник
товару, який ввозився на митну територію України на всі поставки в рамках
договорів комісії на придбання товарно-матеріальних цінностей видавав прості
векселі на суму податку на додану вартість на імпорт з подальшим включенням їх
до рядків 6, 19.1, 19.2, 12.2 декларацій з податку на додану вартість. ТОВ
«ВентТехСервіс» отримувало податкові накладні, оформлені ПФ «Орнатус», ТОВ
фірма «Тагіт», ПФ «Кібела», ПФ «Апія», в яких була вказана номенклатура
імпортованого товару, фактурна вартість та суми фактично не сплаченого
комісіонерами податку на додану вартість при імпорті товарів, які були включені
до реєстрів отриманих податкових накладних та відображені у рядку 10.1
декларації з ПДВ. Також, позивачем до складу податкового кредиту була включена
сума ПДВ у розмірі 366 667,00 грн. (сплата комісійної винагороди) по здійсненим
у липні - серпні 2007 року операціям з комісійної торгівлі, які не передбачають
отримання прибутку, тобто позивач не мав наміру використовувати їх у власній
господарській діяльності, що є порушенням п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168. Суд не погоджується з такими
висновками відповідача з огляду на
наступне. Відповідно до положень п.п. 7.3.6 п.
7.3 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є
дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає
сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг)
є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податків в оплату
робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою. Згідно п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону №
168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій
із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на
митній території України вважається дата сплати податку по податкових
зобов'язаннях відповідно до п.п.7.3.6. п.7.3 ст.7 даного Закону. Судом
встановлено, що у період з жовтня - грудня 2007 року позивач імпортував товари
за договорами комісії з резидентами України. В цих договорах ТОВ
«ВентТехСервіс» виступало комітентом власником товарно-матеріальних цінностей,
які імпортуються на митну територію України. При
цьому, суд зазначає, що комісіонер, передаючи товар комітенту, збільшує
податкове зобов'язання по ПДВ і передає податкову накладну комітенту відповідно
до п.4.7 ст.4 Закону № 168. Оскільки вартість витрат комітента, пов'язаних з
компенсацією витрат комісіонера на придбання товару збільшується, то комітент
має повне право відповідно до п.4.7 ст.4. Закону № 168, дану суму ПДВ віднести
до складу податкового кредиту. При
зазначених обставинах, суд зауважує, що на кожному етапі руху товарів
законодавцем виписана чітка імперативна норма для кожної із сторін по договору
комісії - комітента й комісіонера: відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону № 168 (податкове зобов'язання) і п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 даного Закону
(податковий кредит) - митне оформлення товарів та передача товару від
комісіонера комітенту (п.4.7 ст.4 Закону № 168). Посилання
відповідача в обґрунтування висновку щодо порушення позивачем положень
п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону № 168 на те, що ТОВ «ВентТехСервіс»
при отриманні податкових накладних, оформлених ПФ «Орнатус», ТОВ фірма «Тагіт»,
ПФ «Кібела» та ПФ «Апія», в яких була вказана номенклатура імпортованого
товару, фактурна вартість та суми фактично не сплаченого комісіонерами податку
на додану вартість при імпорті товарів, на суму податку на додану вартість
надавав митним органам прості векселі з подальшим включенням до Декларації з
податку на додану вартість в рядках 6, 19.1, 19.2, 12.2, суд вважає
необґрунтованими та не приймає їх до уваги. Суд
вважає за необхідне зазначити, що факт того, що комісіонеру компенсуються не
тільки витрати по придбанню товарів, але й по оплаті податку на додану
вартість, ніяким чином не позбавляє комітента права віднести цей ПДВ до складу
податкового кредиту. Адже, у валові витрати ця частина «компенсації», згідно
п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,
дійсно не може бути включена. Суд також зауважує, що посилання
відповідача на порушення ТОВ «ВентТехСервіс» п.11.5 ст.11 Закону №168 є
недоречним, адже законодавчі підстави видачі та погашення податкових векселів,
що видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну
територію України, встановлені положеннями п. 11.5 ст. 11 зазначеного Закону.
Платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови
оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням надавати органам
митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком
погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного
контролю. З огляду на наведені обставини, суд
дійшов висновку, що позивачем з врахуванням положень п.4.7 ст.4 Закону № 168,
приписи п.11.5 ст.11 даного Закону були дотримані в повному обсязі. У
ході судових засідань, відповідач не надав суду будь-яких обґрунтованих
пояснень або доказів, які б свідчили про порушення позивачем податкового
законодавства, та при зазначенних обставинах, суд дійшов висновку, що позивачем
правомірно сплачувався податок на додану вартість при митному оформленні
товарів відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону № 168 та позивач має право на
сформований податковий кредит, підтверджений вантажно - митною декларацією
відповідно до п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України №168, а посилання відповідача
на зайве віднесення до складу податкового кредиту за жовтень - грудень 2007
року суми ПДВ по товарам, імпортованим за договорами комісії з резидентам
України є необґрунтованим, оскільки не базується на нормах чинного
законодавства. В
судовому засіданні відповідач також вказує, що до складу податкового кредиту
позивачем була включена сума ПДВ у розмірі 366 667,00 грн. (сплата комісійної
винагороди) по здійсненим у липні - серпні 2007 року операціям з комісійної
торгівлі, які не передбачають отримання прибутку. З посиланням на п.1.32 ст.1
Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.3 Господарського
кодексу України, відповідач зауважує, що ТОВ «ВентТехСервіс» не мало наміру
використовувати зазначені операції у власній господарській діяльності, що є
порушенням п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168. Судом
вважає такі висновки відповідача хибними з огляду на наступне. Відповідно
до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного
періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів
(послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі
товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на
такі товари (послуги), протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням
або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх
подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської
діяльності платника податку. Згідно
п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»
господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання
доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною,
постійною та суттєвою. Судом
було встановлено, що згідно Статуту ТОВ «ВентТехСервіс», продаж товарів, у тому
числі і через посередників (комісіонерів), віднесено до основного виду
діяльності позивача та при здійсненні таких операцій підприємством отримувався дохід. Оскільки
послуги комісіонера безпосередньо пов'язані з продажем товарів, що в свою чергу
дозволяє отримувати підприємству дохід, суд приходить висновку, що такі
послуги, безумовно, пов'язані з господарською діяльністю позивача. Суд
вважає за необхідне зауважити, що комісійна винагорода, по своїй правовій
природі є платою за послуги, розмір якого визначається сторонами договору
комісії, не залежить від розміру реалізованої націнки й не регулюється державою
на законодавчому рівні, і, таким чином, не може бути об'єктом регулювання органами державної податкової служби. Судом
також не приймається до уваги посилання відповідача на те, що збитковість
операції не надає права на податковий кредит від отриманого збитку. Судом
встановлено, що позивач саме від продажу товару отримало прибуток та при цьому,
на збут дійсно були понесені додаткові витрати. Суд
зауважує, що відповідачем при проведенні перевірки ТОВ «ВентТехСервіс»
поверхньо були досліджені фінансові та бухгалтерські документи за перевіряємий
період, дані яких свідчили саме про відсутність збитків у позивача. При більш
уважному дослідженні перевіряємих документів, відповідач мав би встановити, що
ТОВ «ВентТехСервіс» не здійснювало збиткових операцій, оскільки отримувало
дохід не тільки від саме торгівельних операцій, а й від операцій з цінними
паперами (векселями), які в свою чергу отримувало від комісіонерів у якості
розрахунків за реалізований товар. Судом
було встановлено, що за період квітень-серпень 2007 року загальна сума
отриманого від комісійних операцій прибутку позивачем склала 14 082 350 грн.
(за рахунок реалізованої торгівельної націнки у сумі 1 882 950 грн., та
додатково отриманого дисконту від векселів на суму 12 200 000 грн.). При
зіставленні наведеної суми прибутку з витратами, які були понесені позивачем у
якості комісійної винагороди у розмірі 13 333 333 грн., суд дійшов висновку про
наявність прибутку у позивача по укладеним договорам та про помилковість
висновків ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо відсутності у позивача
наміру використовувати їх у власній господарській діяльності. Судом також було встановлено, що
підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стосовно
визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у
розмірі 2 428 647,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у
розмірі 2 375 241,2 грн. відповідач зазначив порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4,
п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.5 п.5.2
ст.5, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств», які виникли внаслідок того, що ТОВ «ВентТехСервіс» від проведених
фінансово-господарських операцій в рамках договорів комісії було отримано
збиток, суму якого було включено до складу валових витрат. Відповідач також
зауважив, що ціна продажу товарів повинна покривати не тільки витрати на його
придбання, але й компенсувати інші витрати, пов'язані зі здійсненням
торгівельної діяльності. При цьому, відповідач з посиланням на ст.3 та ст.42
Господарського кодексу України (далі - ГК України) та п.1.32 ст.1 Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначив, що продаж товарів
без одержання прибутку, тобто відсутність реального настання правових наслідків
по укладеним комісійним угодам свідчить про те, що дані угоди (правочини) не були укладені з метою одержання прибутку, а тому -
є нікчемними. Суд
не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне. Положеннями ст. 215 Цивільного кодексу
України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є недійсним якщо його
недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсність правочина означає, що дія,
скоєна у вигляді правочину, не породжує юридичних наслідків, тобто не спричиняє
за собою виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, окрім
тих, які пов'язані з його недійсністю. Недійсний правочин є неправомірною
юридичною дією. Підставою недійсності правочину є недотримання у момент
здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами
першої - третьою, п'ятої і шостої ст. 203 цього Кодексу. В
обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що укладені позивачем
комісійні угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є
нікчемними. При цьому, будь-яких доказів відсутності настання правових
наслідків по таким угодам, відповідачем ані в судовому засідання, ані в своїх
запереченнях зазначено не було. Крім
цього, факт здійснення нікчемного правочину, констатування його недійсності та
застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може здійснити лише суд
за власною ініціативою (ст. 216 ЦК України). Нікчемний правочин, виконання
якого не почате ні єдиною із сторін, не породжує юридичних наслідків. Суд зауважує, що відповідно до ст.69
Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в
адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і
заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять
інформацію щодо предмета доказування (ст.70 КАС України). В ході судового засідання відповідач
також посилався на акт перевірки, як на належний доказ у справі щодо
встановлених порушень позивача, але факту існування нікчемного правочину, який
порушує моральні засади суспільства та обставини, передбачені ст.228 ЦК
України, зокрема, те, що правочин є таким, що порушує публічний порядок, в даних
матеріалах наведено не було. Висновки
перевіряючи осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними
доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Відповідно
до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових
та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого
законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України
від 10 серпня 2005 року №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
25 серпня 2005 року за № 925/11205 (зі змінами та доповненнями) - не
допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також
суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів. Акт
перевірки, який містить недостовірні дані та складений з порушенням норм
чинного законодавства не може бути належним доказом у справі, а факти порушень
вказані в акті перевірки акт від
19.06.08р. № 1585/23-212/31060630 слід вважати недоведеними. З
огляду на викладені обставини, суд не приймає акт від 19.06.08р. № 1585/23-212/31060630 у
якості належного доказу по даній справі. Суд
також зазначає, що положеннями ст. 142 ЦК України передбачено, що прибуток
(доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його
господарської діяльності, який визначається шляхом зменшення суми валового
доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат і суму
амортизаційних відрахувань. Відсутність прибутку по результату окремих
господарських операцій - не є підставою
вважати, що господарська діяльність взагалі не здійснюється. За
таких обставин, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що
неотримання позивачем прибутку в результаті здійснення господарської діяльності
по укладеним спірним угодам, є підставою для висновку, що ці правочини були
укладені без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Суд також зазначає, що відповідно до
ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного
розрахунку й власного комерційного ризику. Комерційний ризик складається з
можливості не отримати прибуток у результаті господарської діяльності. З огляду на наведене, суд також не
враховує посилання відповідача і на наявність у позивача наміру приховання
прибутку, що може служити підставою для визнання правочину недійсним
(нікчемним). З
огляду на викладене, суд зауважує, що доказом наявності навмисного наміру на
приховання прибутку може бути лише доведена провина особи у формі прямого
наміру, що встановлюється лише вироком суду по кримінальній справі, який
вступив у законну силу, з питань, чи
мали місце певні дії й ким вони вчинені. Без
встановлення в судовому порядку обставин щодо виконання підприємством
конституційного обов'язку платити податки за результатами господарської
діяльності в цілому й конкретній цивільно-правовій угоді, зокрема, не можна
стверджувати про наявність наміру на укладення угоди з метою, що свідомо
суперечить інтересам держави й суспільства. Крім
цього, як було встановлено судом, фінансова звітність про результати
господарської діяльності позивача за перевіряємий період свідчить про
відсутність збитків. За період квітень-серпень 2007 року загальна сума
отриманого від комісійних операцій прибутку склала 14 082 350 грн. (за рахунок
реалізованої торгівельної націнки у сумі 1 882 950 грн., та додатково
отриманого дисконту від векселів на суму 12 200 000 грн.). При зіставленні даної суми прибутку з витратами, які понесені
позивачем у якості комісійної винагороди (13 333 333 грн.), суд приходить до
висновку про наявність прибутку у позивача від здійсненних ним господарських
операцій. За
таких обставин, суд вважає висновки перевіряючих стосовно відсутності у
позивача ділової мети при укладанні договорів комісії, їх нікчемності та як
наслідок завищення валових витрат на вартість комісійних винагород у загальній
сумі 13 333 333 грн. такими, що не співвідносяться з нормами діючого
законодавства, на які посилається ДПІ. Суд також зазначає, що відповідно до
ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних
справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних
повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи
бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову. Таким
чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в
порі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати
суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте
доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем
податкових повідомлень-рішень до суду не надано. З
огляду на це, суд дійшов висновку про
відсутність у відповідача підстав для визначення ТОВ «ВентТехСервіс» суми
податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6
953 230,50 грн. та по податку на прибуток у загальному розмірі 4 803 888,20
грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі
м.Харкова № 0001322302/0 від 02.07.2008р., № 0001322302/1 від 10.09.08р., №
0001322302/2 від 14.11.2008р. та № 0001312302/0 від 02.07.2008р., №
0001312302/1 від 10.09.08р., № 0001312302/2 від 14.11.2008р. є протиправними і
підлягають визнанню судом нечинними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст.
2 КАС України. При
зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що
ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані,
підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному
обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що
суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи. Відповідно
до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони,
яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність
стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача. Керуючись
ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 118, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167,
186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою
відповідальністю „ВентТехСервіс” до Державної податкової інспекції у
Фрунзенському районі м.Харкова, за участю прокуратури Фрунзенського району
м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити в
повному обсязі. Визнати
нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова №
0001322302/0 від 02.07.2008р., № 0001322302/1 від 10.09.08р., № 0001322302/2
від 14.11.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на
додану вартість у загальному розмірі 6 953 230,50 грн., у тому числі за
основним платежем - 4 635 487,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2
317 743,50 грн. Визнати
нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова №
0001312302/0 від 02.07.2008р., № 0001312302/1 від 10.09.08р., № 0001312302/2
від 14.11.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на
прибуток у загальному розмірі 4 803 888,20 грн., у тому числі за основним
платежем - 2 428 647,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 375
241,20 грн. Стягнути
з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
„ВентТехСервіс”, код 31060630, державне мито у розмірі 3,40 грн. На
постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне
оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна
скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів
після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги
одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна
скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,
якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про
апеляційне оскарження. Постанова
набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне
оскарження. Якщо
було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була
подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України,
постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Постанова
в повному обсязі виготовлена та підписана 05.05.2009 року. Суддя Перцова Т.С. З оригіналом згідно.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4942006 ?
Документ № 4942006 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4942006 ?
Дата ухвалення - 30.04.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4942006 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4942006 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 4942006, Харківський окружний адміністративний суд
Судове рішення № 4942006, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 30.04.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Судове рішення № 4942006 відноситься до справи № 2-а-30092/08/2070
Це рішення відноситься до справи № 2-а-30092/08/2070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
|
