Постанова № 49417615, 14.08.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2015 року 16 год. 10 хв.Справа № 817/1906/15 м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Таргоній А.В.; представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 02 січня 2015 року); представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 02 лютого 2015 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Журавлина» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Маневицьке відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Журавлина» (далі іменується позивач) до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Маневицьке відділення) (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00301311 від 06.05.2015, яким збільшено податкове зобов'язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздріб торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 49732 грн. 50 коп., та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 №000382311, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздріб торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 210547 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 168438 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42109 грн. 00 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що базою оподаткування акцизним податком є не будь-яка реалізація підакцизних товарів, а реалізація підакцизних товарів закладами роздрібної торгівлі громадянам та іншим кінцевим споживачам саме для їх особистого некомерційного використання із датою виникнення податкових зобовязань датою проведення безпосередньої розрахункової операції (отримання готівкових коштів чи безготівковий розрахунок з використанням платіжних карток через розрахунковий термінал). Позивач вказує, що ним проводиться нарахування акцизного податку за реалізовані підакцизні товари саме громадянам та іншим кінцевим споживачам, які не ідентифікували себе як субєкти підприємницької діяльності, не надали підтвердження комерційного використання підакцизних товарів та провели розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій. Із субєктами господарювання, які використовують для отримання пального заправні відомості та талони, розрахунки проводяться на підставі відповідних договорів поставки через установи банку і в пункті роздрібної торгівлі (АЗС) відбувається лише отримання пального, а розрахунки не проводяться взагалі. З цих підстав позивач вважає донарахування позивачу податкового зобовязання за платежем: акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів безпідставним. Позивач вказує, що субєкти господарювання, якими використовуються для отримання пального заправні відомості та талони, не є кінцевими споживачами, оскільки останні використовують придбаний товар ПММ для комерційного (господарського) використання, а не для особистого.

Ухвалою судді від 13.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 14.08.2015, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову та вказав, що АЗС позивача, як заклад роздрібної торгівлі, здійснює реалізацію підакцизних товарів кінцевим споживачам, а тому відповідно оподаткуванню (5%) підлягає весь обсяг реалізації підакцизних товарів. Відповідач наголошує, що факт придбання підакцизного товару субєктом господарювання сам по собі не свідчить про його подальше комерційне використання. Реалізовуючи пальне субєктам господарювання, позивач не зясовував подальше їх використання, зокрема факт їх комерційного використання, що передбачає саме перепродаж товару (підакцизних товарів) іншому кінцевому споживачу, або ж факт іншого господарського використання. Також вказує на те, що сам лише факт наявності письмово укладеного договору купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів та інших обовязково необхідних документів для відпуску споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за безготівковою формою розрахунку із використанням відомостей (тощо) не свідчить і не може свідчити про оптовий продаж нафтопродуктів. Посилаючись на наведені вище доводи, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 14.08.2015.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Журавлина» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу субєкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується Закон України №755-IV); зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця Варшавська, будинок №9-А (стаття 45 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується ПК України), статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV); вид господарської діяльності 47.30 роздрібна торгівля пальним.

Старшим держаним ревізором-інспектором Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Маневицьке відділення) проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Журавлина» за січень 2015 року, за результатами якої складено Акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку ТзОВ Фірма «Журавлина» (код ЄДРПОУ 13994640) за січень 2015 року» від 24.03.2015 №354/1501/13994640 (далі іменується Акт перевірки) (а.с. 12).

На підставі Акта перевірки фіскальним органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 №000301311 (а.с. 16), яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздріб торгівлі підакцизних товарів, на загальну суму 49732 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем 39786 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9946 грн. 50 коп.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.05.2015 №000301311, Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено Рішення від 19.06.2015 №4263/10/03-20-10-03-06 (а.с. 21), яким скаргу платника податків від 30.05.2015 №05-15/50 (а.с. 17) залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 №000301311, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздріб торгівлі підакцизних товарів, на загальну суму 49732 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем 39786 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9946 грн. 50 коп. без змін.

Також, рішенням фіскального органу від 06.05.2015 №000301311 постановлено винести окреме податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 №000382311 на суму збільшення грошового зобовязання з акцизного податку у розмірі 210547 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 168438 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42109 грн. 00 коп. (а.с. 86).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 24.03.2015 №354/1501/13994640 та в Рішенні від 19.06.2015 №4263/10/03-20-10-03-06, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Позивач вказує на те, що фіскальний орган не мав повноважень приймати нове податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 №000382311 на суму збільшення грошового зобовязання з акцизного податку у розмірі 210547 грн. 00 коп., за результатами адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення, оскільки у даному випадку фіскальний орган був зобовязаний провести окрему перевірку та належним чином оформити її результати.

З приводу донарахування акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 210547 грн. 00 коп., за наслідками розгляду первинної скарги платника податків, суд зазначає наступне.

При розгляді первинної скарги та матеріалів перевірки встановлено невідповідність вартості підакцизних товарів бензини моторні.

У звітності відображено вартість підакцизних товарів в сумі 1160200 грн. 35 коп., а перевіркою визначено 1955911 грн. 65 коп. та донараховано 39786 грн. 00 коп., а тому був донарахований акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 168438 грн. 00 коп. (266234 грн. 58010 грн. (нарахована платником самостійно) 39786 грн. 00 коп. (донараховано перевіркою), шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015.

Пунктом 60.6 статті 60 ПК України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Згідно пункту 9.1 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 №848 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2014 за №99/24876 (далі іменується Порядок №848) у разі розгляду скарги контролюючий орган, перевіривши правомірність та обгрунтованість рішення, що оскаржується, приймає рішення за результатами розгляду скарги.

Рішення контролюючого органу про залишення скарги без розгляду оформлюється у виді листа, в якому зазначаються мотиви такого рішення.

Пунктом 9.2 Порядку №848 передбачено, що при розгляді скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та у окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін.

При прийнятті цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов'язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Крім того, про правомірність збільшення суми грошового зобов'язання під час адміністративного оскарження вказують норми Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 № 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за №2135/22447 (далі іменується Порядок №1236), який розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких контролюючим органам надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку №1236, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 03.07.2015 №000382311 прийняте у межах повноважень фіскального органу.

По суті виявленого відповідачем порушення податкового законодавства, суд зазначає, що в Акті перевірки міститься посилання на порушення платником податків статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» №14 від 23.01.2015, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №105/26550 (далі іменується Наказ №14), внаслідок чого позивачем занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року на суму у розмірі 39786 грн. 00 коп.

Головне управління ДФС у Волинській області розглянуло первинну скаргу позивача від 30.05.2015 №05-15/50 на податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 №000301311 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 49732 грн. 50 коп.

Для розгляду скарги використовувались наступні документи: Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності декларації з акцизного податку TOB фірма «Журавлина» за січень 2015 року №354/1501/13994640 від 24.03.2015; податкове повідомлення-рішення Маневицького відділення Ківерцівської ОДПІ від 06.05.2015 №000301311; поштове повідомлення про його вручення платнику податків (вручено 19.05.2015).

Згідно наданих періодичних звітів РРО ф/н НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які використовуються на АЗС №4 магазині за адресою вулиця Київська, 2, с. Оконськ, Маневицького р-ну, Волинської обл., загальна вартість реалізованих нафтопродуктів (загальний обіг пального) за січень 2015 року становить 5324674 грн. 81 коп., а саме: згідно періодичного звіту по першому касовому апарату позивача АЗС № 4 - магазин с. Оконськ, вул. Київська, 2, сума обігу за січень 2015 року становить 1955911 грн. 65 коп., в тому числі загальний обіг пального 1837004 грн. 80 коп.; по другому касовому апарату позивача АЗС № 4 - магазин с. Оконськ, вул. Київська, 2, сума обігу за січень 2015 року становить 3675886 грн. 16 коп., в тому числі загальний обіг пального 3487670 грн. 01 коп.

Тобто загальна сума реалізації пального за січень 2015 року становить 5324674 грн. 81 коп. (1837004 грн. 80 коп. + 3487670 грн. 01 коп.), з якого сума акцизного податку становить 266233 грн. 74 коп. (5324674 грн. 81 коп. х 5%).

Проте, позивачем у звітності відображено вартість підакцизних товарів в сумі 1160200 грн. 35 коп., а перевіркою визначено 1955911 грн. 65 коп. та донараховано 39786 грн. 00 коп., а тому був донарахований акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 168438 грн. 00 коп. (266234 грн. 58010 грн. (нарахована платником самостійно) 39786 грн. 00 коп. (донараховано перевіркою), шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015.

За приписами підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України, платниками податку є особа субєкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Такі суб'єкти підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу підакцизних товарів. Реєстрація здійснюється не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється реалізація підакцизних товарів. Отже, реєстрація контролюючими органами таких платників, як платників акцизного податку здійснюється автоматично при поданні ними декларації з акцизного податку до контролюючих органів, які обслуговують адміністративно-територіальні одиниці, на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів.

До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (пункт 215.1 статті 215 ПК України).

При цьому, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзаци перший та другий підпункту14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Згідно підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України встановлено, що для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки додатку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Згідно пункту 216.9 статті 216 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами підприємцями, які сплачують єдиний податок дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі іменується Закон України №265/95-ВР), розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з розділом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів па підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155:

Талон спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому;

Платіжна картка спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг;

Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (пункт 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Національного банку України від 10.12.2004 №620).

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у тому числі старт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору.

Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами Закону №265.

Також виключення застосування РРО при відпуску нафтопродуктів за відомостями та за талонами підтверджується положеннями Інструкції №281.

Так, згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції №281, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції №281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції №281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції №281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

У Змінному звіті АЗС за формою №17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Таким чином, до графи 3 Додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою N 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Правил «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» №1442 від 20.12.1997 (далі іменується Правила №1442), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Отже, при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пункту 216.9 статті 216 ПК України.

Відповідно до Правил №1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі спеціалізовані магазини).

АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками. На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Пересувні АЗС комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.

Контейнерні АЗС установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах та за їх межами, а також на автомобільних дорогах як обєкти дорожнього сервісу (пункт 3 Правил №1442).

Відповідно до пункту 8 Правил №1442, відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.

Судом встановлено, що реалізація паливних матеріалів здійснювалась позивачем саме через АЗС кінцевим споживачам.

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним датком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Крім того, пунктом 10 Правил №1442 визначено, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Таким чином, податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.

Як зазначено в акті перевірки, за результатами аналізу податкової звітності підприємства з ТзОВ фірма «Журавлина» встановлено невідповідність вартості підакцизних товарів бензини моторні (рядок 5 Додаток №6 до декларації з акцизного податку - уточнюючий), в якому відображено вартість в сумі 1160200 грн. 35 коп., а згідно періодичного звіту 1955911 грн. 65 коп., тобто встановлено невідповідність суми податкового зобов'язання (колонка 7 Додатку №6 до декларації з акцизного податку), що підлягає сплаті до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, платником податків в порушення статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, статті 216 ПК України та Наказу №14, занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року.

Суд звертає увагу на те, що позивачем самостійно подано до фіскального органу уточнюючу декларацію акцизного податку за січень 2015 року, де в Додатку №6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» зазначено в графі «Бензини моторні» - 1160200 грн. 35 коп.; вартість підакцизних товарів до оподаткування 1160200 грн. 35 коп.; ставка податку 5%; сума податкового зобовязання 58010 грн. 00 коп.; в тому числі від реалізації товарів для комерційного використання 00 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 6 Наказу №14, Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» заповнюється окремо для кожного місця здійснення реалізації підакцизних товарів із обов'язковим зазначенням відповідного коду за КОАТУУ в такому порядку:

1) у графі 2 «Вид товару» вказується назва товару (продукції), який (яку) статтею 215 розділу VI Кодексу віднесено до підакцизних;

2) у графах 3, 4 «Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування» вказується:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

3) у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку;

4) у графі 6 «Ставка податку, %» проставляється розмір ставок акцизного податку у відсотках, встановлених підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Кодексу;

5) у графі 7 «Сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, грн (гр. 5 х гр. 6)» вказується сума акцизного податку, що визначається шляхом множення графи 5 на графу 6.

Тобто, позивач надав суду суперечливі дані щодо декларування вартості підакцизних товарів від реалізації товарів комерційного використання, оскільки Додаток №6 до декларації акцизного податку взагалі не містить відображення вартості підакцизних товарів для комерційного призначення, натомість платник податків стверджує про реалізацію частини ПММ особам для комерційного призначення, які, на думку позивача, не є кінцевими споживачами.

Позивач зазначає, що реалізація підакцизного товару здійснювалася як кінцевим споживачам фізичним особам, так і субєктам господарювання юридичним та фізичним особам підприємцям, для використання у їх власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, а не на кінцеве споживання підакцизних товарів фізичними особами для задоволення власних потреб. Також, платник податків зазначає, що фіскальним органом помилково визначено, що весь обсяг пального є реалізацією товару, оскільки частина товару ПММ була реалізована юридичним особам для здійснення ними господарської діяльності. На думку позивача, такі особи не є кінцевими споживачами, а придбавали товар для здійснення господарської діяльності, що є тотожним поняттю «комерційна діяльність».

Суд не бере до уваги дані посилання позивача та зазначає, що поняття «господарська діяльність» та «комерційна діяльність» не є тотожними. Комерційне використання ПММ передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Натомість, позивач здійснював роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.

Також суд зазначає, що акцизний податок, у даному випадку, сплачується не позивачем, а кінцевими споживачами, оскільки ставка (розмір) податку вже закладена в ціні товару пального, та відображена на стелах АЗС як ціна пального. При чому, жодної диференціації цін пального на АЗС позивача немає для комерційного чи некомерційного (особистого) використання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення винесені фіскальними органом обґрунтовано.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя К.М. Недашківська