Ухвала суду № 49407211, 31.08.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1692/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Р. В.Номер провадження 22-ц/788/1702/15 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Лузан Л. В. , Сибільової Л. О. ,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення депозитного вкладу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення банківського вкладу за договором №331832/263615/3-14 від 08.12.2014 року грошові кошти в сумі 57396,73 дол. США, що в еквіваленті на дату винесення рішення за курсом НБУ становить 1 337 343, 81 грн. Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи 08 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений договір банківського вкладу «Пенсійний» № 331832/263615/3-14 в іноземній валюті на суму 55915 дол. США. Вклад розміщено на строк з 8 грудня 2014 року по 8 березня 2015 року (а.с. 7).

05 березня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до відповідача з заявою про повернення коштів, проте останній свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав. Залишок не повернутої суми на момент розгляду справи судом становить 57396,73 дол. США.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтями 1 та 15 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Статтею 1 протоколу №1 Конвенції передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.2007 по справі «Воловік проти України» (п. 67) зазначив, що поняття «власність», яке передбачене першою частиною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно (наприклад заборгованість), можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia ), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Статтею 316 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Аналогічні положення містяться і у п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516.

Як передбачено ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Жодних обмежень прав позивача щодо розпорядження грошовими коштами, умовами договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, не встановлено. Не надано відповідачем і доказів існування обмежень, передбачених ст.1074 ЦК України.

Згідно п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 № 516, з послідуючими змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

З врахуванням викладеного вище, зважаючи на те, що відповідачем порушено умови договору строкового банківського вкладу та вимоги чинного законодавства України і зобов'язання щодо повернення ним суми банківського вкладу, суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за депозитним договором.

Постанова Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 758 від 01 грудня 2014 року та № 160 від 03 березня 2015 року, на яку посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, є підзаконним нормативно-правовим актом, який не має переважної дії щодо норм ЦК України, відповідно до яких банк зобов'язаний повернути вклад клієнта на його вимогу у повному розмірі згідно з умовами укладеного між ними договору.

Законодавством не передбачено необхідності залучення до розгляду справ даної категорії Національного Банку України в якості третьої особи.

Відповідно до ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Клопотань про залучення до участі в даній справі Національного Банку України в якості третьої особи сторони не заявляли, так і самих клопотань від останнього про його залучення не надходило. Примусового притягнення до участі у справі третьої особи законодавством не передбачено.

За таких обставин, доводи апелянта висновків суду не спростовують та не містять посилань на порушення норм матеріального чи процесуального права, які б потягли ухвалення незаконного рішення, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Тому керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -