Ухвала суду № 49401821, 27.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/7828/14-ц 27.08.2015 27.08.2015 27.08.2015

Провадження № 22ц/784/1983/15 Суддя першої інстанції Мамаєва О.В.

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Горенко Ю.В.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

його представника - ОСОБА_3,

представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії та за позовом третьої особи ОСОБА_8 в інтересах малолітнього ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, який діє в інтересах неповнолітніх - ОСОБА_12, ОСОБА_13, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

20 червня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він та відповідачка ОСОБА_7 є співвласниками по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту вищезазначеного житлового будинку 1998 року, приміщення 1-1 та 1-2 розділені стіною, яка також існує між приміщеннями 1-5 та 1-6 житлового будинку літ. «А», та мають чотири кімнати.

З лютого 2007 року по 18 жовтня 2013 року він не проживав у спірному будинку, не мав до нього доступу та ключів.

Проте, згідно технічного паспорту 2009 року, стіни між вказаними приміщеннями відсутні, і у будинку наявні тільки три кімнати.

Крім того, відповідачка без його згоди практично зруйнувала до фундаменту літню кухню літ. «Б», перебудувала сарай літ. «В», знесла вбиральню літ. «И» та сарай літ. «З», вказані приміщення після їх зносу відсутні в технічному плані 2009 року.

За такого, переобладнання та перепланування внутрішніх приміщень жилого будинку та знесення господарських побудов відбувалось у його відсутність, без його згоди та без дозволу органів місцевого самоврядування.

Зазначені дії відповідачки порушують його права як співвласника нерухомості та значним чином ускладнюють розподіл майна по рівним часткам між співвласниками та знижують вартість всіх споруд будинку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати протиправними дії відповідачки ОСОБА_7 щодо переобладнання та перепланування житлового будинку літ. «А», майже знесення до фундаменту літньої кухні літ. «Б», перебудову сараю літ. «В» та знесення вбиральні літ. «И» та сараю літ «З»; визнати недійсним технічний паспорт 2009 року домоволодіння АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_7 за власні кошти відновити порушені нею споруди та розділити стіни між приміщеннями 1-1, 1-2 та 1-5, 1-6 житлового будинку літ. «А» у відповідності до технічного плану від 1998 року з чітко вказаними там розмірами споруд та приміщень відповідно до технічного плану щодо цього від 1998 року.

20 лютого 2015 року третя особа ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 23 лютого 2015 року цей позов прийнято до спільного розгляду разом з позовом ОСОБА_2

Вимоги позову третя особа ОСОБА_8 обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 за договором дарування 27 січня 2015 року подарував належну йому 1/2 частку спірного домоволодіння їх сину - ОСОБА_9

Відповідачка ОСОБА_7 розподілила належну їй частку майна зі своїми дітьми - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, тобто втрьох вони мають по 1/6 частки вищезазначеного домоволодіння.

Оскільки згідно технічних планів на спірне домоволодіння від 1998 та 2009 років існують розбіжності у наявності споруд, то це на її думку, грубо порушує права дитини, як власника 1/2 частки нерухомого майна.

Підстави свого позову ОСОБА_8 мотивувала аналогічними обставинами, зазначеними в позові ОСОБА_2

На її думку, неправомірні дії відповідачів значним чином ускладнюють розподіл майна по рівним часткам, знижують вартість всіх споруд домоволодіння, та прямо порушують права малолітнього співвласника майна - ОСОБА_9

Посилаючись на викладене, ОСОБА_8 просила суд визнати протиправними дії ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, щодо переобладнання та перепланування житлового будинку літ. «А», майже знесення до фундаменту літньої кухні літ. «Б», перебудови сараю літ. «В», зруйнування сараю літ. «З» та знесення вбиральні літ. «И»; визнати недійсним технічний паспорт 2009 року домоволодіння АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 за власні кошти відновити порушені ними споруди та розділити стіни між приміщеннями 1-1,1-2 та 1-5, 1-6 житлового будинку літ. «А» у відповідності до технічного плану від 1998 року з чітко вказаними там розмірами споруд та приміщень відповідно до технічного плану щодо цього від 1998 року.

Відповідачі по справі позовні вимоги не визнали, їх пояснення зводяться до того, що перепланування у будинку проводилося за участю ОСОБА_2, він достовірно знав про таке перепланування кімнат та про те, що і будинок і споруди потребують капітального ремонту і не заперечував проти цього.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та позову третьої особи ОСОБА_8, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_10 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 01 липня 1989 року по 22 липня 2003 року.

1 грудня 1989 року ОСОБА_2 за договором купівлі продажу придбав у ОСОБА_16 цілий жилий будинок з господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходився у АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 70).

18 червня 2008 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя відмовлено (т. 2 а.с. 3).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 листопада 2008 року вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_10 задоволено частково, проведено поділ спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_10 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці за кожним: на житловий будинок по АДРЕСА_1 ( т. 2 а.с. 4-5).

17 березня 2010 року Верховним Судом України рішення апеляційної інстанції від 12 листопада 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду (т.2 а.с. 6-7/).

При повторному розгляді рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2010 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2008 року в частині позовних вимог скасовано, та ухвалено нове рішення. Визнано за ОСОБА_10 та ОСОБА_2 право власності за кожним з них на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 8-9).

Відповідно до технічного паспорту спірного домоволодіння 1998 року, приміщення 1-1 та 1-2 розділені стіною, яка також існує між приміщеннями 1-5 та 1-6 житлового будинку літ. «А», та мають 4 кімнати. Домоволодіння складається із жилого дому літ. «А», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», погребу літ. «Гпд», сараю літ. «З»., вбиральні літ. «И», огорожі №2. 4, 5, 7, 8, споруди №3, 6, I.(т. 1 а.с.37-38)

Проте, згідно техпаспорту від 10 січня 2009 року, стіни між вказаними приміщеннями буд. літ. «А» відсутні, і у будинку три кімнати. Домоволодіння складається із жилого дому літ. «А», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», погребу з шиєю літ. «Гпд», огорожі №2, 4, 5, 7, 8, споруди №3, 6, І, ІІ. ( т. 1 а.с. 39-41).

16 квітня 2009 року ОСОБА_10 за договором дарування подарувала належну їй 1/2 частку у праві спільної часткової власності на спірний будинок своїй дочці ОСОБА_7 (в подальшому відбулася зміна прізвища на ОСОБА_7). Будинок, частка якого відчужується, має наступні характеристики: житловий будинок літ. «А» загальною площею 112,2 кв.м., житловою площею 67,2 кв.м., літня кухні літ. «Б», сарай літ. «В», погріб з шиєю літ. «Гпд», огорожа №2, 4, 5, 7, 8, споруди № 3, 6, І, ІІ (т. 1 а.с. 144-145).

Право власності на сарай літ. «З»., вбиральню літ. «И», ОСОБА_7 не набула, оскільки як слідує із технічного паспорту 2009 року, на той час їх не було в наявності.

Згідно висновку експерту від 19 травня 2011 року окремі конструктивні елементи споруди жилого будинку літ. «А-1» та надвірних господарських споруд у спірному домоволодінні на момент дослідження знаходяться у технічно незадовільному стані та потребують капітального ремонту з повною або частковою заміною (т.1 а.с. 158-169 ).

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного ДАБК від 06 лютого 2014 року, встановлено, що літня кухня літ. «Б» зруйнована, залишились лише стіни та фундамент, будівельних робіт зі знесення літньої кухні на момент перевірки не встановлено. Виконано реконструкцію будівлі сараю літ. «В» без відповідних документів дозвільного характеру, у житловому будинку літ. «А» виконано перепланування без дозволу виконавчого комітету місцевої ради ( т. 1 а.с. 183-186 ).

5 червня 2014 року ОСОБА_7 подарувала по 1/6 частці належного їй майна спірного домоволодіння своїм неповнолітнім дітям ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Внаслідок чого ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 стали власниками про 1/6 частці спірного домоволодіння ( т 1.а.с. 202-204).

Згідно договору дарування від 27 січня 2015 року, ОСОБА_2 належну йому 1/2 частку у праві спільної часткової власності житлового будинку АДРЕСА_1 подарував своєму малолітньому сину - ОСОБА_9 У договорі зазначено, що житловий будинок частка якого відчужується, має наступні характеристики: житловий будинок літ. «А» загальною площею 112,2 кв.м., житловою площею 67,2 кв.м., літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», погріб з шиєю літ. «Гпд», огорожа №2, 4, 5, 7, 8, споруди № 3, 6, І, ІІ (т. 2 а.с. 2 ).

Згідно заяви від 27 січня 2015року до приватного нотаріуса ОСОБА_2, як дарувальник за договором дарування 1/2 частки житлового будинку, стверджував, що технічна характеристика об'єкту майна, що розташоване за адресою: буд. АДРЕСА_1, відповідає відомостям, наявним у правовстановлюючому документі та технічній документації, реконструкція (зміна конфігурації і розмір об'єкту, перепланування, перебудова, надбудова, додаткова прибудова і т.п.), а також виконання будівельних робіт з порушенням вимог, визначених державними будівельними нормами, стандартами і правилами, самочинно не проводились (т. 2 а.с. 17).

ОСОБА_8, як представник обдарованого, підтвердила вищевказаний факт та заявила, що до укладення цього договору об'єкт нерухомого майна нею був візуально оглянутий, його технічні характеристики відповідають тим, що зазначені у технічному паспорті. Недоліків чи дефектів, які значно знижують цінність або перешкоджають можливості використання за цільовим призначенням, а також реконструкцій об'єкту нерухомого майна на момент огляду нею не було виявлено (т. 2 а.с 17).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що з 27 січня 2015 року припинилося право власності ОСОБА_2 на ? частку спірного домоволодіння у зв'язку з передачею свого права власності за договором дарування своєму сину, а відтак суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 втратив право вимоги щодо усунення порушення його прав співвласника спірного майна та відсутні передбачені законом підстави для захисту його прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайного або майнового права або інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Однією із підстав припинення права власності, визначених ст. 346 ЦК України, є відчуження власником свого майна.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).

З огляду на наведені правові норми та встановлені судом обставини ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав власника на спірне нерухоме майно, проте під час розгляду справи його права власника в силу ст. 346 ЦК України припинилися у зв'язку з передачею своїх прав власності на це майно своєму сину, а відтак з втратою прав на спірне майно, ОСОБА_2 втратив право на захист свого цивільного права щодо цього майно, оскільки таке право перейшло до іншого власника.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків районного суду не впливають та їх не спростовують, а зводяться до необхідності переоцінки доказів, що надана місцевим судом.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України судове рішення в частині вирішення позовних вимог законного представника ОСОБА_8 в інтересах малолітнього ОСОБА_9 не оскаржене, тому колегія суддів законність та обґрунтованість судового рішенні в цій частині не перевіряла.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: