Рішення № 49394518, 27.08.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Василевича В.С.

суддів: Малько О.С., Ковалевич С.П.

при секретарі Демчук Ю.Ю.

з участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк»

Лукашина Є.В., представника відповідачки ОСОБА_2

адвоката Гладчук З.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 червня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 червня 2015 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 348,90 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.11.2014 р. за курсом гривні до долара дорівнює 14, 96% станом на 30.11.2014 року складає 20 179 грн. 61 коп. заборгованість за правочином № б/н від 31.01.2008 року; та 243 грн. 60 коп. судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Останній платіж за даним кредитним зобов'язанням був здійснений 16.02.2009 року.

Крім того, з жодними документами про надання кредитних коштів в сумі 1210,10 доларів США відповідачка не ознайомлювалася та не підписувала, банківську картку з вказаними коштами не отримувала, оскільки ОСОБА_4 (чоловік відповідачки), скориставшись довірою, шляхом обману переконав відповідачку взяти на себе кредитні зобов'язання, на підставі чого відповідачкою подано заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України, за вказаним фактом розпочато кримінальне провадження.

Також зазначає про необ'єктивність та необґрунтованість підходу суду до вирішення донної справи, оскільки жоден з доводів відповідачки під час розгляду справи не був врахований, а саме отримання кредитної картки та коштів іншою особою.

Просить рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволеню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та як це встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного договору № б/н від 31.01.2008 року ОСОБА_2 31.01.2008 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Отриманню даного кредиту передувало оформлення нею заяви, згідно до якої відповідачка вказала свої анкетні дані, відомості про майновий стан, місце роботи, зазначивши бажану суму грошових коштів. За текстом цієї заяви, заявниця ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг, та була згідна з ними. Їй також було повідомлено про тарифи банку, умови кредитування в банку.

Даний факт підтверджується підписом на заяві (а.с. 12), своїм підписом вона ствердила факт отримання вищевказаної інформації у письмовому вигляді.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що відповідач не виконав умов договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги банку обґрунтовані.

Але, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд не врахував положень законів про позовну давність.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського районного суду від 6 березня 2012 року з відповідачки на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» уже була стягнута кредитна заборгованість у розмірі 22772 грн. по кредитному договору від 31 січня 2008 року (а.с.-6).

П.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вбачається, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Отже, виходячи із зазначеного роз'яснення, при наявності невиконаного судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, кредитор має право лише на отримання сум, передбачених ч.2. ст. 625 ЦК України, але вимог про це позивач не заявляє.

Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 19 червня 2015 року скасувати.

В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним чинності.

Головуючий Василевич В.С.

Судді : Малько О.С.

Ковалевич С.П.