Ухвала суду № 49382623, 27.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2396/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1346/15 Категорія: 81 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Завидовської-Марчук О.Г., Лівандовської-Кочури Т.В.,

при секретарі Лимарю Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» на бездіяльність державного виконавця за апеляційною скаргою заявника товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 червня 2015 року в задоволенні скарги ТзОВ «Ресурс-СВ» на бездіяльність державного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою заявник подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 червня 2015 року та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Державний виконавець ВДВС Луцького РУЮ Маруха Г.М. подала до суду письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 червня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що заявник не навів будь-яких доказів того, що державним виконавцем було порушено вимоги чинного законодавства при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2013 року в справі № 161/5973/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 2 серпня 2013 року, постановлено стягнути солідарно з ТзОВ «Ресурс-СВ», ОСОБА_1 на користь ПП «Безпека-Центр» 3634,42 грн. 3% річних, 13068,25 грн. пені, 33560 грн. штрафу та 503 грн. судового збору по 251,50 грн. з кожного.

На підставі вищевказаного рішення 13 серпня 2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист, який пред'явлено до ВДВС Луцького РУЮ.

15 серпня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Трибухом Ю.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на усе рухоме і нерухоме майно боржника на суму 50514,17 грн.

20 серпня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Трибухом Ю.А. винесено постанову про арешт коштів на рахунках боржника.

22 серпня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Трибухом Ю.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно платіжного доручення № 1174 від 7 квітня 2014 року на користь ПП «Безпека-Центр» перераховано кошти в сумі 47196,44 грн., залишок боргу ТзОВ «Ресурс-СВ» за виконавчим листом становить 3569,23 грн.

31 січня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ Марухою Г.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у ТзОВ «Ресурс-СВ» майна, на яке може бути звернуто стягнення (а.с. 6-8).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У вищевказаній правовій нормі не зазначено такої підстави зняття арешту, як повернення виконавчого документа стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

За таких обставин доводи заявника про те, що повертаючи виконавчий документ стягувачеві, слід було зняти арешт з майна боржника, не грунтуються на вимогах закону.

Заявник не позбавлений можливості зняти арешт зі свого майна, виконавши належним чином обов'язок, покладений на нього рішенням суду від 16 травня 2013 року.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що дії державного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» вчинені відповідно до вимог закону та в межах його повноважень.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заявника товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді