Постанова № 49378543, 27.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/5699/15-п Номер провадження 33/775/40/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Суддя судової палати в кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області Огурецький В.П., при секретарі Гуляєві М.В.

з участю прокурора Горячова П.Б.

захисника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську

апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Тетеніча Д.

на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2015 року, якою провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за ч. 1 ст 172-5 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення.

До Артемівського міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 за ч. ст..172-5 КУпАП, складений 26.06.2015 року заступником начальника 4 відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Донецькій області.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення начальник відділення вогневої підтримки обпк «Котовськ-1» Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління лейтенант ОСОБА_4 відповідно до наказу керівника сектору «С» № 73 від 13.03.2015 року прибув до складу сил та засобів сектору «С» для залучення до безпосередньої участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

Лейтенант ОСОБА_4, перебуваючи у бойовому наряді, виконуючи обовязки старшого прикордонного наряду КрП «Майорськ», 24.06.2015 року, отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перетинали 24.06.2015 року КрП «Майорськ» (блок-пост № 0017) та рухались зі сторони м. Дзержинська по напрямку блок поста «Майорськ», як дарунок 50 літрів пального (бензин) марки А-92. ОСОБА_4, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, порушив встановлені законом обмеження щодо одержання подарунків. Він, знаючи про те, що згідно ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, зазначеним пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами; особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року - своїми діями порушив обмеження, встановлені ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Крім того у протоколі констатовано, що у діях лейтенанта ОСОБА_4 наявні ознаки вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях начальника відділення вогневої підтримки оперативно-бойової прикордонної комендатури «Котовськ-1» лейтенанта ОСОБА_4 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП. Провадження в справі було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування вказаного висновку суд в постанові зазначив, що в протоколі зазначено порушення не діючого закону, який обмежує отримання подарунків, а не діючого закону. У діях ОСОБА_1 відсутні ознаки корупційного правопорушення, оскільки він особисто або його близькі не отримали неправомірної вигоди. Передані для потреб військового підрозділу 50 літрів бензину не можуть розцінюватися як подарунок ОСОБА_1, оскільки це була добровільна допомога.

У апеляційній скарзі прокурор просить постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення. Посилається на те, що ОСОБА_1 підпадає під дію Закону України «Про запобігання корупції». Висновки суду про відсутність у його діях події і складу адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи. У суді було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не виконав встановлені діючим законодавством обмеження щодо одержання подарунків.

Заслухавши прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, захисника, який просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення , дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за такими підставами.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, у яких просить постанову суду першої інстанції залишити без змін. Крім того повідомив, що немає можливості з'явитися у судове засідання апеляційного суду і просить справу розглянути за його відсутності.

Посилання суду у резолютивній частині постанови, що вона не пілягає оскарженню прокурором, є помилковим і не узгоджується з вимогами ст.250 КУпАП. Крім того, суддя першої інстанції, визначаючі у постанові круг осіб, які вправі оскаржувати постанову, а які не вправі, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до вимог ст.294 КУпАП це питання віднесено до компетенції судді апеляційного суду.

Апеляційна скарга прокурора по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-5 КУпАП є прийнятною і такою, що підлягає розгляду у порядку, визначеному ст.294 цього Кодексу.

Суд при цьому враховує вимоги ст.250 КУпАП, згідно якими прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення;знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії. При провадженні у справах про адміністративні правопорушення,передбачені статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.

Крім того, згідно з вимогами ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на момент подання апеляційної скарги, підставою представництва прокуратурою в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Суд вважає, що вчинення особою, яка є суб'єктом корупційного правопорушення, діяння, яке порушує встановлені законодавством засади запобігання корупції, очевидно створює загрозу порушення інтересів держави. Відповідно до вимог ч.5 .36-1 Закону України «Про прокуратуру» з метою представництва держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: 1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами,поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ.

Висновки суду першої інстанції про необхідність закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 за відсутності події правопорушення та за відсутності в його складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП, є помилковими і не відповідають нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про запобігання корупції». Ці висновки також не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд правильно вказав на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема на те, що особа, яка складала протокол, помилково у ньому вказала як законодавчий акт, що встановлює обмеження щодо одержання подарунків, на Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», що втратив силу, а не на діючий Закон України «Про запобігання корупції», проте прийшов у зв'язку з цим до неправильних правових висновків.

Відповідно до вимог ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи поряд з іншими вирішує питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Суддя апеляційного суду звертає увагу на те, що у протоколі у відношенні ОСОБА_1 зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення - порушення особою встановлених законом обмежень щодо одержання подарунка, та закон, що передбачає відповідальність - ч.1 ст.172-5 КУпАП.

Оскільки при підготовці суд не визнав недоліки у тексті протоколу суттєвими і такими, що перешкоджають розгляду справи по суті, а напроти, призначив справу до розгляду, суд мав при розгляді справи виконати вимоги ст.280 КУпАП і з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Зокрема, враховуючи особливості диспозиції ч.1 ст.172-5 та примітки до вказаної статті, суд мав встановити, чи є ОСОБА_1 особою, зазначеною у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», які обмеження встановлює діючий на час вчинення діяння антикорупційний закон щодо одержання подарунків, чи порушив ОСОБА_1 встановлені обмеження.

Суд належним чином вказані вимоги закону не виконав.

Помилковим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП, оскільки його дії не можуть розцінюватися як корупція. Ці висновки суд обґрунтував тим, що ОСОБА_1, коли він безоплатно отримав 50 літрів бензину від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не використовув наданих йому службові повноважень чи пов'язаних з ними можливості з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 Закону «Про запобігання корупції», або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей, .

Суд дав неправильне тлумачення закону і не врахував, що главою 13-А КУпАП передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією. Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією , це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Об'єктом ст.172-75КУпАП є порушення передбачених ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» заходів щодо запобігання корупції. Як визначено у преамбулі Закону України «Про запобігання корупції», цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів. Таким чином, мета одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди для себе чи інших осіб не є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-5 КУпАП. Передбачені ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо одержання подарунку є одним з превентивних антикорупційних механізмів, який направлений на те, щоб не виникали умови для вчинення корупції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія цього закону.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

1) у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.

Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які:

1) даруються близькими особами;

2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Подарунки, одержані особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, підприємству, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Висновки суду, що в судовому засіданні не встановлено та матеріалами справи не доведено, що лейтенант ОСОБА_1 отримав пальне у зв'язку із здійсненням ним діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави, є помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

З пояснень як самого ОСОБА_1, так і з пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що ніяких особистих стосунків між лейтенантом ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_5 та ОСОБА_6.з іншого не існувало. Останні передавали ОСОБА_1 пальне безоплатно, як військові посадовій особі. Очевидно, що і ОСОБА_1 отримував від цивільних осіб пальне безоплатно, тобто як подарунок, не у зв'язку з їх особистими стосунками, а як військова посадова особа, що знаходилась у бойовому наряді, виконуючи обов'язки старшого прикордонного наряду КрП «Майорськ», і ОСОБА_1 усвідомлював саме такий характер взаємовідносин.

У той же час ОСОБА_1 за посадою не є особою, яка повноважна отримувати подарунки для держави, територіальної громади, державних або комунальних підприємств, установ чи організацій, які є відповідно державною або комунальною власністю, а даному випадку на користь військової частини або підрозділу. Тому висновок суду першої інстанції, що безоплатне отримання ОСОБА_4 пального не є отриманням подарунку для себе, а є дією по безоплатному отриманню допомоги невизначеному колу військовослужбовців, є неправильним і свідчить про неправильну оцінку судом фактичних обставин. За встановлених по справі обставин належить визнати, що ОСОБА_1 особисто безоплатно отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарунок у вигляді 50 літрів бензину, а після отримання подарунку розпорядився ним на власний розсуд, заливши у бензобак службового автомобілю.

Таким чином ОСОБА_1 прямо порушив заборону, передбачену ч.1 ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» не отримувати подарунки у зв'язку із здійсненням такими діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та висновки суду про відсутність події адміністративного правопорушення та відсутність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП не відповідають фактичним обставинам справи, відповідно до вимог ст..294 КУпАП постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Суддя апеляційного суду

в с т а н о в и в :

Начальник відділення вогневої підтримки обпк «Котовськ-1» Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління лейтенант ОСОБА_4 відповідно до наказу керівника сектору «С» № 73 від 13.03.2015 року прибув до складу сил та засобів сектору «С» для залучення до безпосередньої участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є військовою посадовою особою, на яку поширюється дія цього закону.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

1) у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Подарунки, одержані особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, підприємству, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Лейтенант ОСОБА_4, перебуваючи у бойовому наряді, виконуючи обов'язки старшого прикордонного наряду КрП «Майорськ», 24 червня 2015 року отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перетинали 24 червня 2015 року КрП «Майорськ» (блок-пост № 0017) та рухались зі сторони м. Дзержинська по напрямку блок поста «Майорськ», як дарунок 50 літрів пального (бензин) марки А-92. Таким чином ОСОБА_4, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, умисно порушив встановлені статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо одержання подарунків.

Вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

С пояснень ОСОБА_4 вбачається, що 22 червня 2015 року, коли він ніс службу на КрП «Майорськ» і виконував завдання по контролю за в'їздом з неконтрольованої українською владою території Донецької області осіб і транспорту, з вказаної території на блокпост заїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_5 Останній запропонував йому надати для військовослужбовців безоплатну допомогу і запитав, у якому вигляді це краще зробити. При цьому ОСОБА_5 попередив його, що знову приїде на блокпост з території, що контролюється владою України, 23 чи 24 червня. Він сказав ОСОБА_5, що готовий отримати від нього паливо - бензин. Погодився безоплатно отримати пальне, оскільки того бензину, що надавався офіційно, було недостатньо для якісного несення служби. Вони обмінялись номерами телефонів для підтримання зв'язку. 24 червня 2015 року о 6 годині 50 хвилин ранку ОСОБА_5 зателефонував йому і повідомив, що вони під'їжджають до місці, де розташований блокпост. Він на службовому автомобілі «Кугуар» від'їхав на 1 км для зустрічі. . О 06 год. 57 хв. ОСОБА_5 по телефону повідомив, що їде пасажиром на авто «Фольксваген Транспортер» синього кольору під керуванням ОСОБА_6 Він зустрів їх. Слідом за ними під'їхав інший автомобіль марки «Форд Транзит» під керуванням ОСОБА_9 Він забрав у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 каністри з бензином - дві по 20 літрів і одну з 10 літрами і поїхав на блокпост. Щоб не заливати паливо на дорозі, він заїхав автомобілем на внутрішню територію блокпосту. Там він залив бензин у бензобак службового автомобіля «Кугуар». Автомобілі «Фольксваген Транспортер» та «Форд Транзит» заїхати на територію блокпосту. Він розумів, що вони направляються через блокпост на непідконтрольну владі України територію. Коли він пішки повернувся до вказаних транспортних засобів з пустими каністрами, старший блокпоста повідомив йому, що транспортні засоби затримані. Причину затримання він пояснив тим, що під час огляду автомобілів «Фольксваген Транспортер» та «Форд Транзит» в них виявлено товари побутового вжитку (пластмасові стакани, серветки, пакети для сміття)( а.с. 6-8, 9-10).

З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що 24 червня 2015р. від подзвонив військовослужбовцю ОСОБА_1 і повідомив, що відповідно до попередньої домовленості привіз бензин у каністрах, який передасть йому біля зруйнованого мосту недалеко від блокпосту ЗСУ. Бензин він бажав передати як безоплатну допомогу військовослужбовцям. В обумовлене місце він під'їхав з ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з якими він займається підприємницькою діяльністю - постачає торговим точкам одноразову посуду та інші відповідні товари, на двох автомобілях. В обумовленому місці вони передали ОСОБА_1 50 літрів бензину у каністрах, після чого поїхали на територію блокпосту. Вже на території блокпосту, де їх автомобілі оглядали військовослужбовці, ОСОБА_1 повернув йому пусті каністри.(а.с.36)

Аналогічні пояснення дали ОСОБА_6 та ОСОБА_10 З їх пояснень також видно, що військовослужбовець ОСОБА_1, з яким була домовленість про передачу безоплатно бензину, зустрів два автомобілі, якими вони керували, в обумовленому місці, і супроводив їх на блокпост.(а.с.13) На території блокпосту їх автомобілі, в яких знаходився товар - одноразовий пластиковий посуд та поліетиленові пакети для сміття, доглянули і затримали.

З пояснень ОСОБА_11 вбачається, що він як сержант одного з батальйонів ЗСУ, 24 червня 2015 року ніс службу на блокпосту. На території блокпосту зупинив і здійснював огляд мікроавтобуса «Форд Транзит» під керуванням ОСОБА_10 і мікроавтобуса «Фольксваген Транспортер» під керуванням ОСОБА_6. Огляд здійснювався, оскільки мікроавтобуси в'їхали на блокпост з території, що підконтрольна українській владі, і направлялися на неконтрольовану територію. В момент огляду до мікроавтобусів підійшов лейтенант прикордонної служби ОСОБА_1 і передав водіям пусті каністри. Мікроавтобуси були заповнені товаром - одноразовим пластиковим посудом та поліетиленовими пакетами для сміття.

Згідно витягу з штатно-посадової книги та біографічної довідки ОБПК «Котовськ-1» лейтенант ОСОБА_4 з 18 лютого 2015 року є начальником відділення вогневої підтримки оперативно-бойової прикордонної комендатури «Котовськ-1» Котовського прикордонного загону Південного регіонального управління.

Згідно наказу керівника сектору «С» № 73 від 13.03.2015 року лейтенант ОСОБА_4 вважається таким, що прибув до складу сил та засобів сектору «С», які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Дії ОСОБА_4 належить кваліфікувати за ч.1 ст.172-5 КУпАП, оскільки він будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, порушив встановлені статтею 23 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо одержання подарунків.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, на ОСОБА_4 необхідно накласти мінімальне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст.172-5 КУпАП у вигляді штрафу у сумі, що відповідає 100 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян.

Строки накладення адміністративного стягнення не сплили.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону задовольнити.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2015 року, якою провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення - штраф у сумі 1700 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп. .( отримувач коштів - Артемівське УК/м.Артемівськ/22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37868870, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО - 834016, р/р - 31212206780015, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України 050)» (ознака 80).

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду В.П. Огурецький